ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 р. Справа № 520/9617/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., по справі № 520/9617/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головних управлінь Пенсійного фонду України в Харківській та Одеській областях щодо не врахування ОСОБА_1 :
час навчання з 01.09.1982 по 04.03.1985 роки;
період роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1982 року;
пільгового стажу за списком № 2 за період роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 роки;
- скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії № 047250023626 від 19 березня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області врахувати ОСОБА_1 :
час навчання з 01.09.1982 по 03.03.1985 роки;
період роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1982 року;
пільговий стаж за списком №2 за період роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 роки.
- призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 520/9617/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047250023626 від 19.03.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11.03.2025р. та при вирішенні питання зарахувати до її страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1982 року, а також до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 роки.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83,м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/9617/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що період роботи в колгоспі з 01.09.1982 по 04.03.1985 не було зараховано до страхового стажу позивача, оскільки у наданій трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.08.1982 відсутні відомості про встановлені та відпрацьовані мінімуми трудової участі. Апелянт вказує, що до пільгового стажу не було зараховано період роботи позивача 01.02.2005 по 03.12.2009, оскільки позивачем до заяви не було долучено документального підтвердження роботи у важких та шкідливих умовах праці, зокрема додатку № 1 до наказу № 252 від 13.12.2004 "Про результати атестації робочих місць по умовах праці", у переліку атестованих робочих місць відсутнє посилання на наказ, яким такий перелік затверджено. Відповідач наголошує, що вказане унеможливлює документальне підтвердження умов праці позивача та не дає підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу.
Позивач реалізувала своє процесуальне право на подання відзиву на апеляційну скаргу, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_1 про поновлення строку на подання відзиву, поновлено ОСОБА_1 встановлений судом строк для подання відзиву та прийнято до розгляду відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі №520/9617/25.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, судове засідання провести за участю представника позивача.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні за участю представника позивача відмовлено.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.
На підставі вказаного, заява позивача надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047250023626 від 19 березня 2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.
Так, зокрема, до страхового стажу не зараховано:
- час навчання з 01.09.1982 по 04.03.1985 згідно довідки від 18.09.2024 № 616, оскільки наявна інформація про переведення на вечірнє відділення, інформація про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів, про присвоєння кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем відсутня;
- період роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1982, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів). В Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховані суми заробітку та сплату страхових внесків за зазначений період.
- за наданими документами до пільгового стажу за списком №2 не зараховано період роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 згідно довідки від 18.12.2024 №163, оскільки відсутній додаток №1 до наказу №252 від 13.12.2004 «Про результати атестації робочих місць по умовах праці». В долученому «Переліку посад, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, №2» не зазначено яким наказом його затверджено.
Не погоджуючись із оскаржуваним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, позивач звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047250023626 від 19.03.2025 року про відмову в призначенні пенсії позивачу та необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 11.03.2025, при вирішенні питання зарахувати до її страхового стажу період робот в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1982 року, а також до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 роки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
При цьому, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Водночас, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За приписами пункту 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (637-93-п).
Отже, наведеними нормами права встановлено порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
При цьому, в силу положень статті 21 Закону №1058-IV, облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7 статті 1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Стаття 12-1 Закону № 2464-VI визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Статтею 14-1 Закону № 2464-IV передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Із вказаного слідує, що відомості про заробітну плату застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями. При цьому, пенсійні органи мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність поданих заявниками відомостей.
Водночас, відповідно до ч.ч. 1 і 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
При цьому, відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Цей висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16, від 22.08.2024 у справі №160/18173/23, від 31.01.2025 у справі №120/8471/23, від 15.05.2026 у справі №160/34344/23.
Крім цього, відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 (далі - Основні положення), основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу (п. 2 Основних положень).
До трудової книжки колгоспника, зокрема, вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно з пунктом 6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Приписами пункту 13 Основних положень встановлено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З аналізу наведених норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок колгоспника на голову колгоспу або уповноважену правлінням колгоспу особу.
Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, а саме записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.08.1982, позивач, зокрема, працювала:
- з 11.12.2001 по 28.02.2002 в колгоспі ім. Мічуріна Якимівського району Запорізької області на посаді секретаря-машиністки (наказ № 342 від 11.12.01), звільнена за ст. 36 п. 1 за згодою сторін (наказ № 48 від 28.02.2002);
- з 01.02.2005 по 03.12.2009 у Нікопольській міській лікарні № 1 на посаді молодшої медсестри рентген-діагностичного відділення (наказ № 11-к від 01.02.2005).
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.12.2024 №163, виданою комунальним підприємством «Нікопольська міська лікарня №4» Нікопольської міської ради», позивач дійсно була прийнята в Нікопольську міську лікарню №1 на 1.0 посади молодшої медсестри рентген-діагностичного відділення з 01.02.2005 (наказ №11-к від 01.02.2005) по 11.05.2016 (наказ №341-к від 11.05.2016).
У вказаній довідці зазначено, що у період з 01.02.2005 по 11.05.2016 позивач працювала повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, безпосередньо обслуговуючи хворих в зоні іонузуючого випромінювання за професією, посадою молодша медична сестра з догляду за хворими рентген-діагностичного відділення, що передбачена постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року, список 2 розділ XXIV поз. 24к-2к, за період з 01.02.2005 по 11.05.2016 - 11 років 03 місяці 11 днів.
Крім цього, позивачем надано наказ про результати атестації робочих місць по умовах праці №252 від 04.12.2004, виданий Нікопольською міською лікарнею №4, до якого додано Перелік посад, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, №2, що включає в себе посаду молодшої медичної сестри рентген-діагностичного відділення (а.с. 64-65).
Доказів недостовірності відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 10.08.1982, довідці від 18.12.2024 №163 відповідачем до суду не надано.
При цьому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047250023626 від 19.03.2025 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю страхового стажу - 24 роки 6 місяців.
Згідно з оскаржуваним рішенням, страховий стаж позивача з урахуванням пільгового обчислення відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 21 рік 17 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 6 років 4 місяці 16 днів.
Так, зокрема, до страхового стажу пенсійним органом не зараховано:
- період роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1982, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів), у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховані суми заробітку та сплату страхових внесків за зазначений період.
- за наданими документами до пільгового стажу за списком №2 не зараховано період роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 згідно з довідкою від 18.12.2024 №163, оскільки відсутній додаток №1 до наказу №252 від 13.12.2004 «Про результати атестації робочих місць по умовах праці», у долученому «Переліку посад, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, №2» не зазначено яким наказом його затверджено.
Стосовно незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 колегія суддів вказує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Даного висноку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17, від 10.12.2020 у справі №195/851/17, від 31.01.2025 у справі №120/8471/23.
Колегія суддів також наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період її роботи на підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Таким чином, колегія суддів вказує, що відсутність інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) позивачем з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.08.1982, за наявності запису у трудовій книжці про роботу позивача у вказаний період, не є підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу позивача.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21, від 08.10.2025 у справі № 400/2492/24.
Колегія суддів вказує, що відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не може бути підставою для обмеження конституційного права працівника на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, та не позбавляє його права на зарахування фактично відпрацьованого періоду до страхового і пільгового стажу.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період роботи позивача з 11.12.2001 по 28.02.2002 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування періоду роботи позивача з 01.02.2005 по 03.12.2009 згідно з довідкою від 18.12.2024 №163 з підстав відсутності додатку №1 до наказу №252 від 13.12.2004 «Про результати атестації робочих місць по умовах праці», незазначення у долученому Переліку посад, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, №2 відомостей, яким наказом його затверджено, колегія суддів вказує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, постановах Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 160/25181/24, від 17.09.2025 у справі №300/6565/23.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що до наказу №252 від 13.12.2004 «Про результати атестації робочих місць по умовах праці» позивачем долучено Перелік посад, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, №2, який містить посаду молодшої медичної сестри рентген-діагностичного відділення.
Так, постановою Кабінету міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (в редакції, чинній в період набуття позивачем спірного стажу роботи; постанова втратила чинність 03.08.2016), професію молодшої медичної сестри у рентгенівських відділеннях (кабінетах) віднесено до Списку № 2.
Аналогічним чином, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до Списку № 2 належить професія молодшої медичної сестри з догляду за хворими у рентгенівських відділеннях (кабінетах).
Право на зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою від 18.12.2024 №163, виданою комунальним підприємством «Нікопольська міська лікарня №4» Нікопольської міської ради», відповідними записами щодо спірного періоду роботи в трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.08.1982.
Із урахуванням вказаного, колегія суддів доходить висновку, що період роботи позивача з 01.02.2005 по 03.12.2009 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047250023626 від 19.03.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Із урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 047250023626 від 19.03.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11.03.2025р. та при вирішенні питання зарахувати до її страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 11.12.2001 по 28.02.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1982 року, а також до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 01.02.2005 по 03.12.2009 роки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/9617/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова