ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
15 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 340/5842/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.08.2026р. у справі №340/5842/26
за позовом: ОСОБА_1
до: про: ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити пені дії
ВСТАНОВИВ:
17.08.2026р. ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення , зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №65 від 05.08.2026р., в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечити повторний розгляд Комісією з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням правової оцінки суду, з повним встановленням фактичних обставин, дослідженням належних доказів та належним правовим мотивуванням прийнятого рішення.
24.08.2026р. позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд з метою забезпечення вищезазначеного адміністративного позову зупинити дію рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом №65 від 05.08.2026р., в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 приймати щодо ОСОБА_1 рішення про призов на військову службу під час мобілізації та вчиняти дії з його направлення (відправлення) до місця проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням за цим адміністративним позовом.
У вищезазначеній заяві позивач, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зазначив, що оскаржуване рішення відповідача фактично створює правову підставу для невизнання за позивачем відповідного статусу на період, який є предметом судового спору. Враховуючи, що сам факт звернення до суду та відкриття провадження у справі не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, що прямо передбачено частиною четвертою статті 150 КАС України, тому до моменту вирішення спору за його позовом по суті та набрання законної сили судовим рішенням існує реальна можливість того, що відносно позивача можуть бути вчинені дії, спрямовані на призов на військову службу під час мобілізації, попри те, що саме питання правомірності відмови відповідача у застосуванні відповідного правового режиму є предметом судового розгляду, і призов позивача на військову службу до остаточного вирішення спору судом по суті може бути істотно ускладнити ефективне поновлення порушеного права або фактично втратити практичний сенс судового рішення у цій справі, оскільки . можливі наслідки стане не можливим усунути лише шляхом подальшого виконання рішення суду про скасування оскаржуваної відмови з урахуванням того, що фактичний стан позивача та характер правовідносин можуть істотно змінитися. Тому позивач вважає, що існує не абстрактна, а реальна загроза того, що до моменту остаточного вирішення справи по суті він буде позбавлений можливості фактично реалізувати право, захист якого є предметом судового розгляду, тому просив суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.08.2026р. у справі №340/5842/26 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження у №340/5842/26 та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову від 25.08.2026р. у цій справі постановлена судом з порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, оскільки суд першої інстанції зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення ним оскаржуваного рішення з порушенням норм чинного процесуального права, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25.08.2026р. у цій справі та задовольнити його заяву про забезпечення позову.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 25.08.2026р. у цій справі залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та відокремлені матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Підстави, види, порядок вжиття адміністративним судом заходів забезпечення адміністративного позову визначені ст. ст. 150-154 КАС України.
Сукупний аналіз положень ст.ст. 150-151 КАС України, які встановлюють підстави для забезпечення позову в адміністративній справі та визначають види забезпечення позову, дає можливість зробити висновок про те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тому під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, враховуючи при цьому специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Відповідно до Рекомендацій №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, які прийнято Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, з урахуванням того, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а співмірність у даному випадку передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 14.01.2025р у справі № 580/9027/24, від 09.04.2025р. у справі № 160/26885/24, від 02.04.2025р. у справі № 160/28383/24, від 20.03.2025р. у справі № 460/179/24, від 21.05.2025р. у справі № 160/12100/24, від 09.10.2025р. у справі № 440/6267/25).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Приймаючи до уваги вищезазначене вищенаведене колегія суддів враховуючи, що предметом спору у справі №340/5842/26 є оскарження позивачем рішення Комісії з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом №65 від 05.08.2026р, і реалізація цього рішення матиме суттєві наслідки для позивача у справа та у подальшому зробить не можливим або значно ускладнить виконання рішення суду у справі №340/5842/26.
Тому приймаючи до уваги норми чинного процесуального законодавства, які визначають підстави, види, порядок та способи забезпечення адміністративного позову, з урахуванням предмету спору у цій адміністративній справі, яким є оскарження рішення відповідача (оформлене протоколом №65 від 05.08.2026р.) , який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що своєчасне невжиття судом забезпечення цього адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішення у адміністративній справі №340/5842/26 може призвести до порушення прав та охоронюємих законом інтересів позивача, та ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуємого рішення, тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову у цій справі, та постановив ухвалу від 25.08.2026р. про відмову у забезпечення позову з порушенням норм чинного процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду, тому така ухвала суду підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо застосування судом заходів забезпечення позову у цій справі, колегія суддів з огляду на положення ст.ст. 150-154 КАС України , які визначають підстави, види, порядок вжиття адміністративним судом заходів забезпечення адміністративного позову, тобто встановлюють інститут забезпечення позову у адміністративному судочинстві, з урахуванням предмету спору у цій справі, вважає за необхідне заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково, зупинити дію рішення Комісії з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом №65 від 05.08.2026р. до набрання законної сили рішення суду у справі №340/5842/26, оскільки саме такий спосіб забезпечення позову у даному випадку є співмірним, та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та третіх осіб, та відмовити у задоволенні решти вимог заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,317,321,322 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.08.2026р. у справі №340/5842/26 - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.
Зупинити дію рішення Комісії з питань розгляду заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом №65 від 05.08.2026р. до набрання законної сили рішення суду у справі №340/5842/26.
Відмовити у задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Постанова виготовлена та підписана - 15.10.2026р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова