ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
15 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 160/10492/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026р. у справі № 160/10492/26
за позовом: ОСОБА_1
до: про: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
23.04.2026р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за яким судом першої інстанції 28.04.2026р. відкрито провадження у справі №160/10492/26 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що він перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У лютому 2026р. він звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії після проведеного перерахунку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025р. у справі №160/16397/25 без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» і також просив з 01.01.2026р. здійснювати виплату йому пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», посилаючись на те, що зазначена постанова фактично дублює положення постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1, яка постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 визнана протиправною та нечинною. Відповідач листом від 24.03.2026р. у задоволенні заяви відмовив. Позивач вважає протиправними дії відповідача, які полягають в обмеженні з 01.03.2026р. максимального розміру його пенсії шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778, а також у застосуванні до виплати пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821, та у не проведенні індексації його пенсії з 01.03.2026р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 від. 25.02.2026р., та з огляду на те, що такі дії відповідача порушують його право на належне пенсійне забезпечення просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу з 01.03.2026р. у неповному розмірі фактично нарахованої пенсії, обрахованої відповідно до протоколу (розрахунку) пенсії за вислугу років за пенсійною справою [номер приховано] станом на 01.03.2026р., із застосуванням обмеження максимальним розміром, і застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778, та застосуванням до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», та зниження виплати суми пенсії на банківську картку з 01.03.2026р. з нарахованого розміру у сумі - 34407,48 грн, до розміру у сумі 27954,49 грн; - зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2026р. виплату нарахованої пенсії позивачу відповідно до протоколу (розрахунку) пенсії за пенсійною справою [номер приховано] станом на 01.03.2026р., з урахуванням індексації (підвищення) до пенсії у розмірі 2595,00 грн, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026р. №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», у загальному її підсумковому розмірі 34407,48 грн, без обмеження максимальним розміром, та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778, і без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026р. у справі №160/10492/26 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2026р. у неповному розмірі фактично нарахованої пенсії, обрахованої відповідно до протоколу (розрахунку) пенсії за вислугу років за пенсійною справою №[номер приховано] станом на 01.03.2026р., із застосуванням обмеження максимальним розміром, і застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778, та застосуванням до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», та зниження виплати суми пенсії на банківську картку з 01.03.2026р. з нарахованого розміру у сумі - 34407,48 грн. до розміру у сумі 27954,49 грн.; - зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026р. виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 відповідно до протоколу (розрахунку) пенсії за пенсійною справою [номер приховано] станом на 01.03.2026р. у загальному її підсумковому розмірі 34407,48 грн, без обмеження максимальним розміром, та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778, і без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», з урахуванням раніше проведених виплат, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 18.08.2026р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/10492/26 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 06.10.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 07.07.2026р. та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №160/16397/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо застосування з 01.01.2025р. понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ,; зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025р. без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
23.02.2026р. позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виконання вищезазначеного рішення у якій також просив виплачувати йому пенсію без застосування Постанови Кабінету Міністрів України №821, а з 01.01.2026 виплачувати нараховану пенсію без застосування Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025р., тому що зазначена постанова абсолютно дублює норми Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025р., положення якої 09.12.2025р. визнані Шостим апеляційним адміністративним судом протиправними та нечинними.
Листом від 24.03.2026р. за вих.№33126-18610/Г-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025р. у справі №160/16397/25 йому проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025р. без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Після перерахунку пенсії, проведеного на виконання рішення суду, загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.01.2025р. склав 30803,15 грн. Доплата пенсії на виконання рішення суду (відкладена за період з 01.01.2025р. по 09.02.2026р. становить 51527,08 грн. Доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили (поточна) за період з 10.02.2023р. по 31.03.2025р. становить 329,45 грн. Враховуючи зазначене, у відповідності до вимог Порядку виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішенням суду буде проведено в межах виділених бюджетних асигнувань.
Також під час розгляду цієї справи, з розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі №[номер приховано] ОСОБА_1 , встановлено, що станом на 01.01.2026р. розмір пенсії позивача становив 31812,48 грн., але виплата пенсії здійснювалася з урахуванням обмеження максимальним розміром пенсії у сумі 30803,15 грн та застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778, унаслідок чого фактичний розмір пенсійної виплати складав 28150,76 грн.
При цьому необхідно зазначити, що відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі №[номер приховано] ОСОБА_1 станом на 01.03.2026р. відповідачем проведено індексацію пенсії позивача відповідно до чинного законодавства, внаслідок чого сума індексації склала 2595,00 грн, а загальний розмір пенсії з урахуванням надбавок та доплат збільшився до 34407,48 грн., але фактичний розмір виплати не змінився та залишився на рівні 28150,76 грн, оскільки до пенсії було застосовано обмеження максимальним розміром у сумі 30803,15 грн та понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778.
Водночас з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №821 позивачу виплачується пенсія у сумі 27954,49 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні виплати пенсії без застосування обмеження максимальним розміром, і застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025р. №1778, та застосування до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, які виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові та організаційні засади пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом №2262 (Далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 Закону № 2262- ХІІ) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів».
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим положеннями ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX (далі - Закон № 4695-IX) передбачено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України […] , «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778 (далі - Постанова № 1778), яка набрала чинності з 01 січня 2026 року.
Пунктом 1 постанови № 1778 передбачено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України […] , «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Таким чином, положеннями ст. 30 Закону № 4695-IX та Постанови № 1778 фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-XII, що, у свою чергу, суперечить приписам статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Отже, застосування при перерахунку розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 30 Закону № 4695-IX та постанови № 1778, якими передбачено виплату пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
При цьому при виборі і застосуванні норм права судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.10.2025р. у справі № 380/3358/25, від 16.12.2025р. у справі № 140/2813/25 тощо.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування відповідачем при розрахунку пенсії позивача положень ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025р. № 1778.
Поряд з цим, щодо можливості обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів враховує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16.12.2021р. (справа №400/2085/19), 20.07.2022р. (справа №340/2476/21), 25.07.2022р. (справа №580/3451/21), 30.08.2022р. (справа №440/994/20), 17.03.2023р. (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром.
Що стосується вимог позивача щодо перерахунку пенсії без застосування вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (надалі - Порядок №821) було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.
Відповідно до п.1 цього Порядку №821 ним визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Згідно з п. 3 Порядку судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» (Офіційний вісник України, 2018 р., №23, ст. 770).
Відповідно до п. 4 Порядку №821 видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Пунктами 5, 6 Порядку №821 визначено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 821 дає можливість зробити висновок про те, що фактично положеннями цього Порядку врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.
Але відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання і саме Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, отже основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч. 2 ст. 14 та ч. 1,2 ст. 370 КАС України також визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Принцип обов`язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відповідно до §§51, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» принцип обов`язковості виконання судових рішень входить до вимоги про юридичну визначеність. У § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» вказано, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу, бо право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Войтенко проти України» (§ 39), «Immobiliare Saffi v. Italy» (§ 66) додатково уточнено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення було виконане без невиправданих затримок.
Аналіз вищенаведених норм дає можливість зробити висновок про те, що постановою Кабінету Міністрів України № 821 встановлюються додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку шляхом прийняття судом відповідного рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, що зміщує баланс від обов`язкового виконання рішення у бік виконання за бюджетною можливістю.
Аналогічну правову позицію викладена Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.06.2026р. у справі №320/51895/25 рішенням у якій судом визнано постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821 протиправною та нечинною.
Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність виплати відповідачем пенсії позивачу із застосуванням положень Порядку №821.
Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог, і вважає що судом у справі постановлене правильне рішення, яким частково задоволено позовні вимоги та відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача які стосуються проведення індексації його пенсії з 01.03.2026р. відповідно до Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», оскільки під час розгляду справи встановлено, що така індексація пенсії позивача проведена відповідачем.
Також колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 07.07.2026р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026р. у справі №160/10492/26 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 15.10.2026р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов