П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/15551/24
Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Д.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
15 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 29.06.2024.
Зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.06.2024, із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та з урахуванням виплаченої раніше суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова подати у тридцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання судового рішення від 25.10.2024 у справі № 240/15551/24.
06.08.2026 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява від Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова на виконання ухвали про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. В заяві відповідач зазначає, що на виконання рішення суду проведено розрахунок належних до нарахування сум індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням вимог рішення суду, раніше виплачених сум індексації та розміру підвищення доходу. Однак, виплата нарахованих сум станом на день подання цього звіту не здійснена з причин, що не залежать від ЖВІ. ЖВІ є бюджетною установою та здійснює видатки виключно в межах бюджетних асигнувань і фінансового ресурсу, доведеного забезпечувальним фінансовим органом. Самостійних повноважень щодо виділення додаткових бюджетних призначень або фінансування видатків понад доведені асигнування Інститут не має. З метою виконання рішення суду Інститутом сформовано відповідний розрахунок потреби в бюджетних коштах та включено зазначені видатки до заявки на фінансування, яка направлена до забезпечувального фінансового органу - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Однак станом на дату подання цього звіту відповідне фінансування до ЖВІ не надходило.
Відповідач до звіту надає розрахунок індексації ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 №240/15551/24, в якому зазначено, що сума до виплати становить 64391,39 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 прийнято звіт Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/15551/24 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, в якій відмовити у затвердженні звіту, визнати причини неподання звіту у встановлений судом строк неповажними, а дії відповідача протиправними та вирішити питання щодо накладення штрафу на керівника, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
З урахуванням вказаного, незначної складності справи та відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було здійснено визначений судом перерахунок. Після цього Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова неодноразово подавав заявки для виділення необхідних коштів.
Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення в цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування ЖВІ, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень (спрямовує запити на отримання додаткового фінансування).
Суд першої інстанції зазначив, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судового рішення зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України - накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.
Проте оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівника Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, суд зазначає, що в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.
Окрім того, у справі № 240/15551/24 судом видані виконавчі листи.
У свою чергу, інформації про відкриття та завершення виконавчого провадження станом на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю до суду подано не було.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України Про виконавче провадження.
Таким чином, неповне виконання рішення суду фактично зумовлено лише відсутністю виділення відповідачу додаткових асигнувань на відповідні цілі.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав уважати, що відповідач наразі ухиляється від виконання судового рішення.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вживаються залежні від нього дії спрямовані на виконання рішення суду, а отже, зобов`язання відповідача подати новий звіт про виконання рішення суду не буде сприяти пришвидшенню його виконання.
Виходячи з викладеного, зважаючи на ненаведення позивачем обґрунтованих аргументів щодо необхідності вжиття заходів судового контролю та доказів у підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд першої інстанції прийняв звіт про виконання судового рішення, поданий відповідачем.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частин 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.
Аналогічні положення містяться в ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3 ст. 382-2 КАС України.
Згідно з ч.1-4 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм ч. 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в контексті встановлених судом першої інстанції обставин та відповідних висновків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 в межах даної справи зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року та зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.06.2024, із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та з урахуванням виплаченої раніше суми.
На виконання рішення суду відповідачем проведено розрахунок належних до нарахування сум індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням вимог рішення суду, раніше виплачених сум індексації та розміру підвищення доходу. Однак, виплата нарахованих сум станом на день подання цього звіту не здійснена з причин, що не залежать від ЖВІ. ЖВІ є бюджетною установою та здійснює видатки виключно в межах бюджетних асигнувань і фінансового ресурсу, доведеного забезпечувальним фінансовим органом. Самостійних повноважень щодо виділення додаткових бюджетних призначень або фінансування видатків понад доведені асигнування Інститут не має. З метою виконання рішення суду Інститутом сформовано відповідний розрахунок потреби в бюджетних коштах та включено зазначені видатки до заявки на фінансування, яка направлена до забезпечувального фінансового органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак станом на дату подання цього звіту відповідне фінансування до ЖВІ не надходило.
Також, відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2024, в межах даної справи, надано довідку від іменні помічника начальника інституту - начальника фінансово економічної служби, що відповідну виплату на виконання рішення суду включено в заявку-розрахунок та подано до забезпечувального фінансового органу Командування СВ ЗС України (надано перелік заявок та дат їх формування) та довідки розрахунки нарахування індексації.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що матеріали вказаного звіту не містять інформацію щодо реального надсилання вказаних заявок-розрахунків, інформації щодо стану рахунків в межах КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та в межах, якого саме КЕКВ надсилались відповідні заявки.
Щодо наявності коштів саме за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», а не КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (або іншого), колегія суддів зауважує, що згідно з листа-роз`яснення Державної казначейської служби України від 08 грудня 2025 року № 220/13/28114 нарахування і виплату грошового утримання (забезпечення) військовослужбовців та додаткових виплат на виконання рішень суду необхідно здійснювати за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Отже рішення по цій справі відповідачем в повному обсязі не виконано, належних та достатніх доказів щодо його виконання відповідачем не надано.
Викладене є безумовною підставою для встановлення нового строку для подання звіту в частині виплати заборгованості, навіть в разі прийняття звіту про виконання рішення суду, що прямо передбачено ст.382-3 КАС України.
За приписами ч.3 ст.382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З урахуванням того, що рішення суду по цій справі не виконано у зв`язку із відсутністю бюджетних коштів, колегія суддів вважає за можливе встановити пенсійному органу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по цій справі в частині виплати перерахованої пенсії за минулий період строком 30 днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про прийняття звіту без встановлення нового строку для повного виконання рішення суду по цій справі.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до змісту ст. 382 КАС України, звіт щодо виконання судового рішення повинен бути поданий до суду, який його ухвалив, в даному випадку до Вінницького окружного адміністративного суду, що також забезпечить виконання судом вимог щодо контролю за поданням такого звіту, без направлення справи до апеляційної інстанції.
Щодо накладення штрафу на керівника, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм ст.382-3 КАС України, суд має повноваження: накласти штраф на керівника владного суб`єкта, відповідального за виконання рішення суду у разі відмови у прийнятті звіту або у разі неподання звіту.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
В свою чергу, колегія суддів дійшла висновку, що звіт суб`єкта владних повноважень підлягає прийняттю в межах ч.11 ст.382-3 КАС України, а звіт подано в строк (з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України), тому підстави для накладення штрафу на керівника відсутні.
Щодо висновків суду в частині примусового виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3-5 ст. 382 КАС України, якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Отже, судовий контроль є самостійним механізмом забезпечення виконання рішення, який може реалізовуватись незалежно від стадії чи наявності виконавчого провадження.
Також, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Тобто, згідно з ч.4 ст.382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням вказаного, висновки суду щодо можливості отримати реального виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" є частково невірними, оскільки вказаний захід є окремим способом захисту прав особи і не є заміною перевірки належного виконання судового рішення в межах ст.382, 383 КАС України. Тобто, вказані заходи можуть бути як окремо один від одного, так і одночасно разом, і не залежать один від одного
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення апеляційної скарги позивача з прийняттям звіту відповідача та наданням нового строку для подання звіту в частині виплати заборгованості на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 (з урахуванням доводів апелянта та в межах ч.1 ст.308 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким прийняти звіт Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 240/15551/24.
Встановити Житомирському військовому інституту імені С.П.Корольова новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по цій справі у повному обсязі.
Зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова протягом 30 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 240/15551/24 в частині виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.