ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 240/10070/24
адміністративне провадження № К/990/7059/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (головуючий суддя - Нагірняк М.Ф.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Залімський І.Г., Граб Л.С.)
у справі № 240/10070/24
за позовом ОСОБА_1
до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 22 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо конфіскації всього майна, а саме: 1/2 частки приватизованої квартири житлового будинку АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній частковій власності та належала йому;
- звільнити його від покарання у вигляді конфіскації всього майна за вироком Святошинського районного суду міста Києва в справі № 1-7779/2009 від 03 листопада 2009 року на підставі частин першої та другої статті 80 Кримінального кодексу України, оскільки вирок у цій частині не був виконаний у визначений строк до закінчення відбування покарання у вигляді позбавлення його волі до березня 2012 року.
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- уточнення позовних вимог відповідно до статті 5 КАС України;
- заяви щодо обґрунтувань підстав для об`єднання в одне провадження різних позовних вимог;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
3. На виконання вимог ухвали суду позивач направив уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, позовну заяву позивача повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без руху констатував, що спірні відносини зумовлені виконанням вироку Святошинського районного суду міста Києва в справі № 1-7779/2009 від 03 листопада 2009 року в частині конфіскації всього майна. Позивачем об`єднано одночасно позовні вимоги в частині протиправності дій державного виконавця і позовні вимоги щодо звільнення від покарання у цій частині вироку.
8. Суд зазначив, що питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом виключно в порядку кримінального судочинства.
9. У той же час, як зауважив суд першої інстанції, зі змісту позовної заяви незрозуміло, чи до повноважень відповідача чи до повноважень суду і якого суду відноситься право звільнити позивача від покарання у вигляді конфіскації всього майна за вироком Святошинського районного суду міста Києва в справі № 1-7779/2009 від 03 листопада 2009 року.
10. Більш того, в позовній заяві відсутні обґрунтування щодо наявності такого права в місцевому адміністративному суді, повноваження якого визначені в статті 245 КАС України.
11. Водночас, суд першої інстанції вказав на порушення вимог статті 172 КАС України, що виявилося у відсутності в позовній заяві обґрунтування підстав для об`єднання кількох позовних вимог в одне провадження.
12. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач пропустив установлений законом десятиденний строк звернення до суду, оскільки оскаржує дії відповідача, вчинені ще у 2009 році, а з позовом звернувся лише 24 травня 2024 року. При цьому клопотання про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску позивач не надав.
13. Таким чином, суд першої інстанції запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- уточнення позовних вимог відповідно до статті 5 КАС України;
- заяви щодо обґрунтувань підстав для об`єднання в одне провадження різних позовних вимог;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
14. На виконання вимог ухвали суду позивач направив уточнену позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до суду.
15. За наслідками розгляду вказаної заяви позивача суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що в уточненій позовній заяві позивач заявив вимоги, які є ідентичними за своїм змістом первинним позовним вимогам.
16. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали про залишення його позову без руху від 30 травня 2024 року не виконав недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунув, тому позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
17. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про повернення позовної заяви позивачу, у зв`язку з неусуненням її недоліків.
18. Щодо доводів позивача про те, що ним не пропущено строк звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач був обізнаний про виконавчі дії, які здійснювалися державними виконавцями по виконанню рішення суду № 1-7779/2009 від 03 листопада 2009 року про конфіскацію всього його майна.
19. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач в позовному провадженні у справі № 279/1420/24 вже звертався до Коростенського міськрайонного суду про скасування вказаних документів, в задоволені позову йому було відмовлено, рішення набрало законної сили.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме - пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
21. Скаржник вважає, що строк звернення до суду пропущений ним з поважних причин, оскільки відповідач не повідомив його належним чином про конфіскацію частини квартири, та передачу майна іншій особі в 2018 році. ОСОБА_1 наголошує, що всупереч статей 59, 80 КК України, статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КПК України) він був позбавлений права власності на частину квартири, та не був своєчасно повідомлений про конфіскацію майна поза межами виконання вироку Святошинського районного суду міста Києва від 2008 року, через 10 років.
22. На думку позивача, він усунув недоліки щодо подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуваннями причин поважності пропуску строків та уточнив позовні вимоги в частині незаконності проведеної конфіскації, але суду першої інстанції не достатньо було доказів, чому саме Житомирський окружний адміністративний суд повинен розглядати справу щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.
23. У касаційній скарзі вказано, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що питання про зняття арешту може бути вирішено в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України, оскільки ними не було враховано правого висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованому у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 383/493/18.
24. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
26. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України (ухвала про повернення позовної заяви), та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
27. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неусунення позивачем вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року про залишення позову без руху.
28. Верховний Суд погоджується із цим висновком з огляду на таке.
29. Частинами першою, другою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
30. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
31. Отже, статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист у публічно-правових відносинах та встановлено перелік основних способів захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів осіб від дій, рішень або бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
32. Свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини перша, друга статті 160 КАС України).
33. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
34. Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, із якою особа звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
35. Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
36. Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
37. Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
38. Відповідно до частин першої, четвертої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Таке об`єднання позовних вимог здійснюється ухвалою суду на підставі відповідного клопотання позивача. Разом з тим, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
39. Суд зауважує, що визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви, є диспозитивним правом позивача, за змістом якого кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
40. Водночас суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу (частина друга статті 9 КАС України).
41. Крім того, за приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
42. Частиною першою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
43. Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем її недоліків та дотримання порядку її подання.
44. Залишаючи ухвалою від 30 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України. Суди зазначили, що зміст та обґрунтування позовних вимог є нечіткими. Зокрема, позивач просить звільнити його від покарання у вигляді конфіскації всього майна за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2009 року у справі № 1-7779/2009. Проте із позову неможливо встановити, чи належить вирішення цього питання до повноважень відповідача, або ж до компетенції суду (і якого саме суду).
45. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність таких обґрунтувань перешкоджає суду у відповідності до вимог статті 171 КАС України при відкритті провадження у справі з`ясувати чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
46. З огляду на зазначене суд першої інстанції обґрунтовано запропонував позивачу уточнити позовні вимоги відповідно до статті 5 КАС України.
47. Крім того, суд констатував порушення статті 172 КАС України, оскільки в позовній заяві відсутнє обґрунтування підстав для об`єднання кількох позовних вимог в одне провадження. Відповідно до цієї статті, об`єднання кількох вимог (основних і похідних) в одній заяві допускається лише тоді, коли вони пов`язані спільними доказами або підставою виникнення.
48. Для усунення цього недоліку суд першої інстанції запропонував позивачу подати заяву з обґрунтуванням підстав такого об`єднання.
49. Окрему увагу суд першої інстанції звернув на дотримання строків, визначених статтями 122, 287 КАС України, враховуючи, що оскаржуючи дії відповідача, які мали місце ще з 2009 року, позивач подав позов лише 24 травня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом десятиденного строку звернення до суду. Водночас, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а також доказів поважності причин його пропуску позивач не надав.
50. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність встановлення позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
51. 18 червня 2024 року до суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в якій позовні вимоги є ідентичними до вимог, зазначених у первісній позовній заяві.
52. Відповідного до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
53. Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
54. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
55. Постановляючи ухвалу від 03 серпня 2024 року про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не виконав вимоги ухвали від 30 травня 2024 року про залишення позову без руху. Зокрема, позовні вимоги не були сформовані відповідно до статті 5 КАС України. Зі змісту заяви неможливо встановити, до чиєї саме компетенції - відповідача чи суду (і якого саме) - належить право звільнити позивача від покарання у вигляді конфіскації всього майна за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2009 року у справі № 1-7779/2009.
56. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
-хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом просить:
- визнати протиправними дії Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо конфіскації всього майна, а саме - 1/2 частки приватизованої квартири житлового будинку АДРЕСА_1 , яка перебувала у спільній частковій власності та належала йому;
- звільнити від покарання у вигляді конфіскації всього майна за вироком Святошинського районного суду міста Києва в справі № 1-7779/2009 від 03 листопада 2009 року на підставі частин першої та другої статті 80 КК України, оскільки вирок у цій частині не був виконаний у визначений строк до закінчення відбування покарання у вигляді позбавлення волі до березня 2012 року.
57. Пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
58. У свою чергу, статтею 80 КК України, на яку посилається позивач, формулюючи позовну вимогу, передбачені умови звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
59. Відповідно до вимог частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
60. Отже, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги належать до різного виду судочинства, оскільки правомірність дій виконавчої служби перевіряє адміністративний суд, однак, звільнити від покарання за вироком суду може лише суд кримінальної юрисдикції.
61. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо порушення статті 172 КАС України, оскільки позивачем не надано до суду окремого клопотання про об`єднання в одне провадження різних позовних вимог.
62. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
63. ОСОБА_1 зазначив, що про своє порушене право в результаті конфіскації майна йому стало відомо 20 листопада 2023 року, а до суду він звернувся лише 24 травня 2024 року. При цьому, 18 червня 2024 року позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій не вказав жодних об`єктивних причин, які унеможливлювали його звернення до суду в передбачений десятиденний термін, враховуючи зазначення у цій заяві про його звернення 27 грудня 2023 року до Коростенського відділу ДВС у Коростенському районі про надання документів та інформації стосовно конфіскації майна.
64. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо не усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви, визначених Житомирським окружним адміністративним судом в ухвалі від 30 травня 2024 року, та наявності підстав для повернення позову.
65. Оцінюючи доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 383/493/18, колегія суддів зазначає таке.
66. У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір щодо скасування арешту, накладеного державним виконавцем у межах виконавчого провадження з виконання вироку суду в частині додаткового покарання - конфіскації майна, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Натомість такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства.
67. У цьому аспекті колегія суддів наголошує, що висновок судів попередніх інстанцій не суперечить наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки суди не ставили під сумнів належність позовних вимог в частині оскарження дій державного виконавця до адміністративної юрисдикції. Натомість позовну заяву в цій частині було залишено без руху з інших підстав - у зв`язку з пропуском процесуального строку звернення до суду. Суди запропонували позивачу вказати поважні причини пропуску такого строку та надати відповідні докази на їх підтвердження.
68. Водночас інша вимога позивача - про звільнення його від покарання у вигляді конфіскації всього майна на підставі частин першої та другої статті 80 Кримінального кодексу України (за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2009 року у справі № 1-7779/2009) - за своєю правовою природою є питанням виконання вироку і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Порядок вирішення таких питань врегульовано кримінальним процесуальним законодавством.
69. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень.
70. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
71. За таких обставин, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 345, 350, 359 368 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 240/10070/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Дашутін
Л.О. Єресько,
Судді Верховного Суду