УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 460/1967/24
адміністративне провадження № К/990/45868/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 460/1967/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.И.Т.М.» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.И.Т.М» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позов задоволено.
На зазначене рішення Головне управління ДПС у Рівненській області подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року апеляційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 460/1967/24 повернуто скаржнику.
07 лютого 2025 року Головне управління ДПС у Рівненській області повторно подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року апеляційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня, 22 квітня та 13 травня 2025 року Головному управлінню ДПС у Рівненській області було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 460/1967/24.
На виконання вимог ухвал суду апеляційної інстанції скаржник подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення або продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
07 серпня 2026 року відповідач втретє звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 295 КАС України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд установив, що Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, який було складено 03 червня 2024 року, тоді як апеляційну скаргу подано лише 07 серпня 2026 року.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернуся до Верховного Суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Отже, за умови подання суб`єктом владних повноважень апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки) доводи щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не мають правового значення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу 07 серпня 2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Верховний Суд констатує, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд вірно застосував положення частини другої статті 299 КАС України.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 460/1967/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.И.Т.М.» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко