ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №120/15786/24
адміністративне провадження № К/990/20713/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Желєзний І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Арустамян Анаїт Едвардівна, на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (суддя: Яремчук К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року (судді: Боровицький О.А., Курко О.П., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни від 01 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 72853166, а також стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни про закінчення виконавчого провадження № 72853166 від 01 листопада 2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 968,96 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження їх понесення в заявленому розмірі 4 000,00 грн позивачка надала договір про надання правничої допомоги від 22 листопада 2024 року № 59, укладений між нею та адвокатом Арустамян Анаїт Едвардівною. Предметом договору є надання клієнтові правничої допомоги в обсязі та на умовах, визначених його положеннями. Договором передбачено, що правнича допомога може надаватися у формі консультацій, складення процесуальних документів, представництва інтересів клієнта та інших послуг, пов`язаних зі здійсненням адвокатської діяльності й виконанням договору. При цьому розмір гонорару визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, а встановлений таким актом гонорар є фіксованим і не залежить від обсягу та тривалості надання правничої допомоги.
Крім того, позивачка надала акт приймання-передачі наданих послуг від 25 листопада 2024 року, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з надання правничої допомоги за зазначеним договором. Згідно з актом адвокат надав послуги зі складення позовної заяви, вартість яких становить 4 000,00 грн.
За таких обставин суд першої інстанції визнав документально підтвердженими витрати позивачки на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі. Водночас, визначаючи суму, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, суд урахував, що справа належить до справ незначної складності та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а обсяг і складність підготовлених адвокатом процесуальних документів є незначними, оскільки правнича допомога полягала у складенні позовної заяви. З огляду на це суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і необґрунтованим у повному обсязі, а тому зменшив суму їх відшкодування до 1500,00 грн, визнавши такий розмір співмірним, розумним і справедливим.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просила змінити оскаржуване рішення в цій частині. Крім того, позивачка просила суд апеляційної інстанції стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку зі складенням апеляційної скарги, у розмірі 3000,00 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року рішення суду першої інстанції від 24 січня 2025 року в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги в розмірі 1000,00 грн.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлена до відшкодування сума в розмірі 4 000,00 грн є завищеною. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21, суд урахував, що справа належить до справ незначної складності та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а обсяг і складність наданих адвокатом послуг були незначними та полягали у складенні позовної заяви. З огляду на наведене апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відшкодуванню на користь позивачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, який відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою під час апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження їх понесення в розмірі 3000,00 грн позивачка надала договір про надання правничої допомоги від 22 листопада 2024 року № 59 та акт приймання-передачі наданих послуг від 06 лютого 2025 року. Відповідно до цього акта адвокат надав, а клієнт прийняв послуги зі складення апеляційної скарги, вартість яких становить 3000,00 грн.
Оцінивши надані докази та врахувавши критерії обґрунтованості та доцільності й співмірності витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума не відповідає складності справи, обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також значенню справи для позивачки. Урахувавши характер та обсяг правничої допомоги, наданої під час апеляційного перегляду справи, суд визнав співмірним розміром витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, суму 1000,00 грн.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Арустамян Анаїт Едвардівна, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у частині розподілу витрат на правничу допомогу, збільшивши стягнутий на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розмір витрат на професійну правничу допомогу з 1500,00 грн до 4000,00 грн за подання позовної заяви та з 1000,00 грн до 3000,00 грн за подання апеляційної скарги. Крім того, позивачка просить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку зі складенням касаційної скарги, у розмірі 4000,00 грн.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справах № 826/6958/17 та № 640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20, а також від 23 січня 2025 року у справі № 120/17480/23.
За доводами скаржниці, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій не мали підстав самостійно оцінювати їх розмір на відповідність критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, та зменшувати заявлені до відшкодування суми.
Скаржниця наголошує, що відповідач не подавав ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу чи клопотань про їх зменшення. При цьому вона зауважує, що заяви про відшкодування відповідних витрат були викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, поданих через підсистему «Електронний суд». Оскільки відповідач зареєстрований у цій підсистемі, він мав можливість ознайомитися із зазначеними заявами та, за наявності відповідних підстав, клопотати про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, однак таким правом не скористався.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, зазначивши, що заявлені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу не відповідали критеріям розумності та співмірності, зокрема з огляду на складність справи й обсяг виконаної адвокатом роботи. З цих підстав відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (судді: Мартинюк Н.М., Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Арустамян Анаїт Едвардівна, на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року у справі №120/15786/24.
На підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян та розпорядження керівника Апарату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду для розгляду цієї справи: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді - Єресько Л.О., Желєзний І.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 13 жовтня 2025 року справу прийнято до провадження та подальшого її розгляду новим складом суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
У питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу процесуальним законом передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат: дійсність, обґрунтованість і співмірність.
Водночас відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України суд застосовує визначені в частині п`ятій цієї статті критерії співмірності виключно за наявності клопотання іншої сторони.
Отже, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на стягнення з іншої сторони своїх витрат на правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Cторона, яка заперечує заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципами співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат із застосуванням критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.
Оскільки зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На неприпустимість зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, без відповідного клопотання іншої сторони, неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та додаткових постановах від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19, від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.
Наведеного підходу до вирішення питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, Верховний Суд дотримувався, зокрема у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справі № 826/6958/17, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20, від 23 січня 2025 року у справі № 120/17480/23, на які посилається скаржниця в касаційній скарзі.
Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не знаходить.
За змістом оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, виходили з того, що позивачка підтвердила належними та допустимими доказами розмір цих витрат. Позиція судів попередніх інстанцій щодо зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ґрунтувалася виключно на неспівмірності заявлених сум зі складністю цієї справи.
Водночас, згідно з матеріалами справи, письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з обґрунтуванням неспівмірності такого розміру відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не подавав. На це він не посилається і у відзиві на касаційну скаргу.
З огляду на наведене Верховний Суд погоджується з доводами скаржниці про те, що за відсутності належно обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не могли оцінювати відповідність їх розміру критеріям співмірності, що визначені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та відповідно самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум.
Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21, є необґрунтованим, оскільки у цій справі відповідач заперечував проти відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність із предметом позовних вимог та складністю справи.
Отже, документально підтверджені витрати позивачки на правничу допомогу в суді першої інстанції у заявленому розмірі 4000,00 грн, та в суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі 3000,00 грн, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повному обсязі.
Таким чином, доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою та другою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди попередніх інстанцій допустили такі порушення норм процесуального права, які привезли до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в цілому, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваних частинах в повному обсязі та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу.
Судові витрати
У касаційній скарзі позивачка просить стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку зі складенням касаційної скарги, у розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження понесення цих витрат позивачка надала договір про надання правничої допомоги від 22 листопада 2024 року № 59, укладений між нею та адвокатом Арустамян Анаїт Едвардівною, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 12 травня 2025 року до зазначеного договору.
Так, Судом установлено, що 22 листопада 2024 року між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Арустамян Анаїт Едвардівною укладено договір про надання правничої допомоги № 59, предметом якого є надання клієнтові правничої допомоги в обсязі та на умовах, визначених договором.
Договором передбачено, що надання правничої допомоги здійснюється у формі консультацій, складення процесуальних документів, представництва інтересів клієнта та інших послуг, пов`язаних зі здійсненням адвокатської діяльності й виконанням договору. Розмір гонорару визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг. Визначений сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг гонорар є фіксованим і не залежить від обсягу та тривалості надання правничої допомоги.
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 12 травня 2025 року адвокат Арустамян Анаїт Едвардівна надала позивачці послуги зі складення касаційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 120/15786/24 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Вартість цих послуг становить 3 000,00 грн.
Надані позивачкою документи підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи.
Відповідач клопотання про зменшення розміру цих витрат не подав та доводів на підтвердження їх неспівмірності не навів.
З огляду на результат касаційного перегляду справи, ураховуючи викладену у цій постанові правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо недопустимості зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання іншої сторони, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у заявленому розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Арустамян Анаїт Едвардівна, задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2025 року у справі №120/15786/24 скасувати.
Ухвалити у цих частинах нову постанову.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за подання позовної заяви в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривні 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за подання касаційної скарги в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривні 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько І.В. Желєзний