ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 580/2924/25
адміністративне провадження № К/990/40088/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тобота Юлія Сергіївна, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року (суддя: Каліновська А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (судді: Грибан І.О., Василенко Я.М., Кузьмишина О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 10 квітня 2023 року №86-к, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України;
- поновити ОСОБА_1 в ГУ ПФУ Черкаській області на рівнозначній посаді;
- стягнути з ГУ ПФУ Черкаській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 19 квітня 2023 року по дату поновлення позивача на посаді виходячи з розрахунку 534,14 грн середньоденної заробітної плати позивача.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що працювала на посаді головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області та була звільнена у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України).
Позивачка зауважила, що відповідно до законодавства Фонд соціального страхування України та його управління виконавчої дирекції припиняються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Відтак Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Як зазначила позивачка, у попередженні про звільнення роботодавець вказав, що у зв`язку зі скороченням усіх штатних одиниць і чисельності працівників інша робота їй не пропонується, оскільки законодавством не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби в органі, до якого здійснюється приєднання.
Водночас позивачка вважала, що за наявності вакантних посад та штатних одиниць, які утворилися в процесі реорганізації Фонду соціального страхування України, роботодавець був зобов`язаний запропонувати їй переведення на іншу вакантну посаду, яку вона могла обіймати з урахуванням її кваліфікації та досвіду роботи.
Крім того, позивачка наголошувала, що в період дії воєнного стану законодавство передбачає можливість призначення на посади державної служби без проведення конкурсного відбору. З огляду на це вона вважала, що відповідач мав запропонувати їй наявну рівнозначну посаду, зокрема посаду державної служби, однак цього не зробив, чим, на її думку, порушив вимоги трудового законодавства.
Ураховуючи викладене, позивачка вважала своє звільнення незаконним, а тому просила поновити її на роботі та стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 обіймала посаду головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області
01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 2620-ІХ), яким Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХІV) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV (у редакції Закону № 2620-ІХ, що діє з 01 січня 2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.
ГУ ПФУ в Черкаській області 09 грудня 2022 року надіслано начальникові Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області лист, у якому вказано, що в Головному управлінні введено 38 нових посад державної служби для виконання функцій з питань соціального страхування. Тестування буде розпочато 25 грудня 2022 року, у період з 12 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року буде проведено співбесіди з кандидатами на посади.
Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року №54-090 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на виконання пункту 2 розділу VII Закону № 1105-ХІV та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись частиною четвертою статті 105 Цивільного кодексу України, статтями 49-2, 49-4 КЗпП України та статтею 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказано:
- скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року;
- комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, з дотриманням вимог статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Колективного договору, укладеного між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України та Професійною спілкою працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України 29 жовтня 2020 року, повідомити Професійну спілку працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо прийнятого рішення про масове вивільнення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві та провести відповідні консультації.
Відповідно до попередження про наступне звільнення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 17 січня 2023 року №09-09-100 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» та відповідних наказів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 16 січня 2023 року №9 «Про попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про наступне їх вивільнення», від 16 січня 2023 року №10 «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області» скорочується увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві. Починаючи з 18 квітня 2023 року посада, яку вона обіймала буде скорочена, а вона звільнена з займаної посади 18 квітня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Додатково роз`яснено, що оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь, інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України не пропонується. Відповідно до норм чинного законодавства України та роз`яснення Міністерства економіки України від 13 січня 2023 року №4706-05/1622-03, законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
ОСОБА_1 отримала вказане попередження 18 січня 2023 року.
Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 10 квітня 2023 року №85-к позивачку звільнено з посади головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області з 18 квітня 2023 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Уважаючи протиправним наказ про звільнення, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що законодавцем на підставі Закону № 2620-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України № 1442 ухвалено рішення про припинення Фонду соціального страхування України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення відповідних заходів з реорганізації.
На виконання зазначених нормативно-правових актів наказом голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування скорочено увесь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції та її управлінь. З огляду на те, що скороченню підлягали всі штатні одиниці, суди дійшли висновку про відсутність можливості запропонувати позивачці іншу роботу в межах Фонду та необхідності врахування її переважного права на залишення на роботі. Також суди встановили, що позивачку належним чином та у встановлений строк (за два місяці) попереджено про майбутнє звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому вважали, що наказ про звільнення є таким, що відповідає вимогам трудового законодавства.
Відхиляючи доводи позивачки про наявність у відповідача обов`язку запропонувати їй вакантну посаду в апараті ГУ ПФУ в Черкаській області, суди зазначили, що працівники Фонду соціального страхування України перебували у трудових відносинах, на які поширювалося загальне трудове законодавство, тоді як посади в Пенсійному фонді України та його територіальних органах належать до державної служби. При цьому законодавство не передбачає механізму переведення працівників Фонду соціального страхування України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних органах. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області є Пенсійний фонд України, а не ГУ ПФУ в Черкаській області, у зв`язку із чим відхилив доводи про обов`язок останнього пропонувати позивачці вакантні посади.
Також суди вважали безпідставними посилання позивачки на частину п`яту статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», оскільки ця норма передбачає спеціальний строковий порядок призначення на посади державної служби без конкурсного відбору за умови подання відповідної заяви та необхідних документів (подання яких позивачкою до ГУ ПФУ в Черкаській області не доведено), а не обов`язок роботодавця здійснювати переведення.
З огляду на наведене суди дійшли висновку про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивачки на посаді, а відтак і для задоволення похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тобота Юлія Сергіївна, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скаржниця визначила пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 36, частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України у поєднанні із положеннями Закону України «Про державну службу» та частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у правовідносинах, пов`язаних зі звільненням працівників Фонду соціального страхування України внаслідок скорочення штату за наявності новостворених вакантних посад державної служби в органі правонаступника, на які здійснювався добір без проведення конкурсного відбору.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки положення КЗпП України, які гарантують працівникам трудові права під час реорганізації роботодавця, та положення законодавства про державну службу не є взаємовиключними. На її думку, норми трудового законодавства мають застосовуватися в частині, не врегульованій спеціальним законодавством, зокрема щодо забезпечення можливості подальшого працевлаштування працівників реорганізованих установ.
Скаржниця наголошує, що відсутність у Законі України «Про державну службу» спеціальної процедури переведення працівників, на яких поширюється трудове законодавство, на посади державної служби не свідчить про об`єктивну неможливість такого переведення та не може нівелювати передбачені КЗпП України трудові гарантії.
Крім того, скаржниця зазначає, що в період дії воєнного стану частина вакантних посад у Пенсійному фонді України заміщувалася без конкурсного відбору відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на підставі заяви, особової картки та інших необхідних документів. За таких обставин, на її переконання, відповідач мав забезпечити реальну можливість розгляду її кандидатури для зайняття відповідної вакантної посади, зокрема роз`яснити порядок подання документів і перевірити відповідність її кваліфікації вимогам до посад державної служби категорії «В».
Отже, скаржниця вважає, що відповідач не забезпечив належного врахування її права на подальше працевлаштування під час реорганізації та фактично позбавив її можливості претендувати на вакантні посади на рівних умовах з іншими кандидатами.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ в Черкаській області зазначило, що під час звільнення позивачки було дотримано вимог трудового законодавства, а висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.
Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (судді: Желєзний І.В., Білак М.В., Мацедонська В.Е.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тобота Юлія Сергіївна, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 580/2924/25.
Розпорядженням від 02 червня 2026 року № 606/0/78-26 в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29 травня 2026 року № 1056/0/15-26 «Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя», проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено новий склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) прийнято до провадження адміністративну справу № 580/2924/25.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи
Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивачки 18 квітня 2023 року з посади головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Обґрунтовуючи позов, позивачка стверджувала, що відповідач мав запропонувати їй наявні вакантні посади, зокрема посади державної служби, на які в період дії воєнного стану допускається призначення без конкурсного відбору.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, виходячи з того, що посади працівників Фонду соціального страхування України не належали до державної служби, а законодавство не передбачало механізму переведення таких працівників на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних органах. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області є Пенсійний фонд України, а не ГУ ПФУ в Черкаській області. З огляду на це суди відхилили доводи позивачки про наявність у відповідача обов`язку запропонувати їй вакантні посади.
Не погоджуючись із такими висновками, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилається на те, що відсутність спеціального механізму переведення працівників Фонду соціального страхування України на посади державної служби не позбавляло останніх трудових гарантій та пріоритету працевлаштування на вакантні посади Пенсійному фонді України та його управліннях в силу застосування частини шостої статті 36, частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України в межах доводів скаржниці про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про державну службу» та частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у правовідносинах, пов`язаних зі звільненням працівників Фонду соціального страхування України внаслідок скорочення штату за наявності новостворених вакантних посад державної служби в органі правонаступника, на які здійснювався добір без проведення конкурсного відбору.
Перевіривши доводи касаційної скарги в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, та оцінивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Після відкриття касаційного провадження в цій справі Суд сформував правові висновки щодо застосування зазначених скаржницею положень в постановах від 12 травня 2026 року у справі № 592/6585/23, від 11 червня 2026 року у справі № 380/11180/23. Оскільки правові висновки в цих справах є релевантними до спірних правовідносин, Суд їх ураховує під час вирішення цього спору.
З 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 2620-ІХ), яким Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) викладено у новій редакції.
Згідно з пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону № 2620-ІХ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01 січня 2023 року) припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Вирішуючи питання юрисдикції подібного спору Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2024 року в справі № 712/4776/23 констатував, що Фонд соціального страхування України та Пенсійний фонд України належать до різних категорій юридичних осіб залежно від порядку їх створення: перший - до осіб приватного права, а другий - до осіб публічного права.
Рішення про припинення Фонду соціального страхування України як юридичної особи приватного права та Управління через їх приєднання до Пенсійного фонду України ухвалено шляхом прийняття Закону №2620-ІХ, тобто законодавчим органом державної влади. Відповідно до пояснювальної записки до цього Закону метою його прийняття є зміцнення фінансової стійкості та покращання надання страхових виплат у системі державного соціального страхування за рахунок: покращення адміністрування в системі загальнообов`язкового соціального страхування працюючих громадян внаслідок зменшення адміністративних структур управління; запровадження єдиної системи управління коштами та єдиної інформаційної системи; посилення державного контролю за використанням коштів соціального страхування.
Законодавець керувався необхідністю модернізувати розрізнені фонди соціального страхування і створити на базі Пенсійного фонду України як найбільш розвинутої мережі територіальних органів управління в системі соціального страхування єдиний ефективний орган управління соціальним страхуванням. З огляду на вказане, у спірних правовідносинах відбулося приватно-публічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд соціального страхування України як юридична особа приватного права припиняється, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набуває Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, який був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Виходячи із змісту статті 4 Закону № 1105-XIV (у редакції до 01 січня 2023 року) та Статуту Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 03 квітня 2015 року № 8, Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією та не належить до структури центральних органів виконавчої влади, а на працівників Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування поширюється дія законодавства про працю.
Правові засади i гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної i творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Водночас, виходячи зі змісту пункту 12 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) та пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, а на працівників Пенсійного фонду України та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду України, поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави i суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Частиною третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
У справах № 592/6585/23 та № 380/11180/23 Верховний Суд зауважив, що державні службовці порівняно з працівниками, трудові відносини яких передбачені приписами КЗпП України, мають різні кваліфікаційні вимоги. Так, законодавець, регулюючи трудові відносини під час проходження та припинення державної служби згідно із Законом № 889-VІІІ та працівників, трудові відносини яких передбачені приписами КЗпП України, установив відмінності в правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців. Верховний Суд підкреслив, що ключовими відмінностями між цими двома правовими статусами, зокрема, є підстави виникнення трудових відносин (трудовий договір, контракт або наказ про призначення за результатами конкурсу), спеціальна перевірка, строк випробувального терміну, присвоєння рангу державного службовця, складання присяги державного службовця.
За обставинами цієї справи позивачку звільнено з посади головного спеціаліста страхових виплат та матеріального забезпечення Смілянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, яка не належить до посад державної служби, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Верховний Суд неодноразово повторював позицію щодо того, що під час розгляду спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи справді у відповідача мали місце зміни в організації виробництва й праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи дотримався власник або уповноважений ним орган норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва й праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи вповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Суди попередніх інстанцій установили, що, згідно з пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV (у редакції Закону № 2620-ІХ), припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року, наказом комісії з реорганізації від 16 січня 2023 року № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочено весь штат та всю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві з 18 квітня 2023 року, на підставі якого управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 16 січня 2023 року №10 «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області», яким скорочено увесь штат та уся чисельність працівників, визначених штатними розписами відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.
На цій підставі 18 січня 2023 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області вручено ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення від 17 січня 2023 року №09-09-100, у якому її повідомлено про те, що посада, яку вона обіймає, буде скорочена 18 квітня 2023 року, у зв`язку з чим відповідно до статті 49-2 КЗпП України її попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади 18 квітня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Одночасно позивачці роз`яснено, що, оскільки скороченню підлягає увесь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та його управлінь, інша робота в управлінні та відділеннях управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування їй не пропонується.
Поряд із цим з урахуванням роз`яснень Міністерства економіки України від 13 січня 2023 року № 4707-05/1622-03 позивачці повідомлено, що ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби, не передбачено можливість переведення працівника, який працює за трудовим договором, на посаду державної служби державного органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Черкаській області припинено 03 березня 2023 року (номер запису №100026112[телефон приховано], підстава - рішення щодо реорганізації), правонаступник - ПФУ
Отже, у межах реформування системи державного соціального страхування відбулося повне скорочення чисельності та штату працівників припиненого Фонду соціального страхування України.
Приписами пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору, серед іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва й праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина друга статті 40 КЗпП України внормовує, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 й 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
За приписами частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва й праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам із більш високою кваліфікацією й продуктивністю праці, а за змістом частини другої статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва й праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва й праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно <…>.
Зіставляючи наведені норми права з обставинами цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в процедурі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із повним скороченням чисельності та штату працівників комісія з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Черкаській області дотрималася норм КЗпП України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 592/6585/23, від 11 червня 2026 року у справі № 380/11180/23, наголосивши на тому, що, прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників цього Фонду та його відділень, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях, особливості умов прийняття, проходження та звільнення з якої визначаються Законом № 889-VIII. Це, за висновком Верховного Суду, означає, що єдиним способом вступу на державну службу до органів Пенсійного фонду України є призначення особи на посаду державної служби в порядку, визначеному Законом № 889-VIII, тобто за результатами конкурсу.
У постанові від 11 червня 2026 року у справі № 380/11180/23 Верховний Суд виснував, що інтеграція до Пенсійного фонду України функцій Фонду соціального страхування України не змінила процедури призначення на посади в цьому органі, оскільки призначення на посади державної служби відбувається відповідно до особливостей, установлених Законом № 889-VIII, з урахуванням приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина третя статті 5 Закону № 889-VIII), а чинне законодавство не зобов`язує Пенсійний фонд України у межах проведеної реорганізації, забезпечити працівників Фонду соціального страхування України робочими місцями, шляхом переведення їх на посади державної служби поза межами успішного проходження конкурсу або на умовах визначених частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У справах № 592/6585/23 та № 380/11180/23 Верховний Суд зауважив, що приписи частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» дозволяють у період дії воєнного стану особи призначати на посади державної служби поза межами конкурсу, обов`язковість якого передбачена законом, проте за умови подання заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, установленими щодо відповідних посад.
Зазначена норма не врегульовує умов та порядку переведення працівників підприємств (установ, організацій) приватного права, що ліквідуються (припиняються), на посади державної служби в центральному органі державної виконавчої влади та його територіальних органах.
При цьому необхідно мати на увазі, що відповідно до абзацу третього статті частини сьомої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (у редакції Законів України від 12 травня 2022 року № 2259-IX та від 20 вересня 2023 року № 3384-ІХ) після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби <…>, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Отже, призначення на посаду державної служби у період дії воєнного стану на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» має тимчасовий характер із максимальним строком перебування на такій посаді не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану та передбачає обов`язкове проходження такими особами конкурсу, який має бути оголошений після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування.
За обставинами цієї справи суди попередніх інстанцій установили, що позивачка не подавала до ГУ ПФУ в Черкаській області заяви та необхідних документів для вирішення питання про призначення її на вакантні посади державної служби.
Доводи скаржниці про те, що відповідач мав забезпечити розгляд її кандидатури для призначення на вакантну посаду державної служби, роз`яснити порядок подання відповідних документів та перевірити її відповідність кваліфікаційним вимогам до посад державної служби категорії «В» ґрунтуються на власному (суб`єктивному) тлумаченні наведених норм права. Суд повторно наголошує, що вивільнення позивачки у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та його управлінь не покладало на відповідача обов`язку ініціювати її призначення на посаду державної служби поза встановленою законом процедурою.
З огляду на встановлені судами обставини та наведені правові висновки Верховного Суду доводи позивачки про наявність у відповідача обов`язку забезпечити її посадою державної служби в межах реорганізації Фонду соціального страхування України не дають підстав для висновку про незаконність звільнення з цієї причини.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду. Правові висновки щодо застосування норм частини шостої статті 36, частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» сформовані Верховним Судом у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 592/6585/23, від 11 червня 2026 року у справі № 380/11180/23. Ці висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи відповідно до частини третьої статті 341 КАС України.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно витлумачили положення частини шостої статті 36, частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України у взаємозв`язку з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а їхні висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тобота Юлія Сергіївна, залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 580/2924/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов