УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №140/15817/25
адміністративне провадження №К/990/46681/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та постанову Восьмий апеляційний адміністративний суд від 16 червня 2026 року у справі № 140/15817/25 за позовом Приватного підприємства «Спека» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Приватне підприємство «Спека» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визначити протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2025 року:
- № 0[телефон приховано], яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 680 000,00 грн;
- № 0[телефон приховано], яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 680 000 грн;
- № 0[телефон приховано], яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 60 000, грн;
- № 0[телефон приховано], яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7 000,00 грн;
- № 0[телефон приховано], яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 020,00 грн;
- № 0[телефон приховано], яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 328 496,18 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмий апеляційний адміністративний суд від 16 червня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 0[телефон приховано] від 18 вересня 2025 року, №0[телефон приховано] від 18 вересня 2025 року, № 0[телефон приховано] від 18 вересня 2025 року, №0[телефон приховано] від 18 вересня 2025 року, № 0[телефон приховано] від 18 вересня 2025 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 16 червня 2026 року у відкритому судовому засіданні (повний текст постанови складено 17 червня 2026 року), а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 13 жовтня 2026 року.
Водночас у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження, відповідач посилається на те, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку, визначеного законом, проте Верховний Суд повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Повторно подані касаційні скарги також були повернуті. Зазначає, що, усунувши недоліки попередньо поданих касаційних скарг, які стали підставою для їх повернення, та врахувавши роз`яснення, надані судом, касаційну скаргу подано повторно. Крім того, відповідач посилається на практику Верховного Суду щодо питання поновлення строків та цитує частину п`яту статті 333 КАС України. На думку заявника, вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 06 серпня 2026 року, від 10 вересня 2026 року та 28 вересня 2026 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Так, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Також Верховний Суд не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та постанову Восьмий апеляційний адміністративний суд від 16 червня 2026 року у справі № 140/15817/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також у разі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко