УХВАЛА
16 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №560/1907/25
адміністративне провадження №К/990/46687/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року у справі № 560/1907/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2024 року №[номер приховано] про застосування штрафних санкцій на загальну суму 895 236,08 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходилися у місці їх продажу).
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області, оскільки фактичну перевірку магазину, де здійснює діяльність позивач проведено саме вказаним органом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року №[номер приховано] у частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 811 369,08 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Головного управління ДПС у Рівненській області залишені без задоволення. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року №[номер приховано] щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83 867,00 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30 вересня 2024 року №[номер приховано] в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83 867,00 грн. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишено без змін.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року у справі № 560/1907/25.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником вказано п. 1 ч. 4 статті 328 КАС України посиланням на порушення судами норм процесуального права, а саме: п.18, 19 ст. 4, 6, 19, 72, 73, ч. 2 ст. 74, 75, ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 86, ч. 1, 4 ст. 90, ст. 159, ч. 1-3, 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосування норм матеріального права, а саме п.12 ст. 3 та ст. 20 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) з врахуванням змін, що внесені Законом України № 1914-ІХ від 30.11.2021 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» та набрали чинності з 01.01.2022 року та ст.ст. 44, 85 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 р. у справі №280/176/23, від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22 (адміністративне провадження № К/990/14825/23), від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, від 06 грудня 2024 року у справі № 440/2331/24, від 16.05.2024р. у справі №280/176/23, від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 07.02.2024 року у справі №280/6422/22, від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22. Також скаржником з посиланням на зафіксовані ним висновки акта перевірки зазначено, що позивачем на початок перевірки не надано належних первинних документів, які підтверджують облік та походження товарів, зокрема документів, передбачених Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами №37 та Інструкцією №343, а також здійснено посилання на необхідність переоцінки судом касаційної інстанції доказів у справі.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Повертаючись до визначених скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень, Суд звертає увагу, що як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 811 369,08 грн за результатами сукупної оцінки доказів у справі дійшли висновку, що щодо товарів вартістю 811 369,08 грн контролюючий орган не довів їх фактичного знаходження у місці продажу на момент перевірки.
За наслідками апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку і про неправомірність застосування до позивача фінансової санкції у розмірі 83 867,00 грн, оскільки товари, фактичну наявність яких у місці продажу контролюючий орган встановив на суму 83 867,00 грн, були відображені у товарному обліку на підставі належних первинних документів, а доказів реалізації позивачем необлікованого товару контролюючим органом не надано, правових підстав для застосування фінансової санкції за статтею 20 Закону №265/95-ВР у цій частині також не було.
Отже загалом за наслідками судового розгляду справи за висновками судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у Хмельницькій області не виконало встановленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність застосування до позивача фінансової санкції у будь-якій частині визначеної суми 895 236,08 грн. Тоді, як претензії контролюючого органу до документального підтвердження походження товару у комітента або реальності окремих операцій за договором комісії не можуть самі по собі слугувати підставою для застосування до комісіонера фінансової санкції за статтею 20 Закону №265/95-ВР за відсутності доведеного порушення встановленого порядку товарного обліку.
До того ж, судом апеляційної інстанції враховані правові позиції відносно застосування пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР, викладені в постановах Верховного Суду від від 27 грудня 2023 року у справі №280/1998/23, від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22, від 18 червня 2025 року у справі №280/2502/24, від 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24 та від 08 січня 2026 року у справі №140/844/25, від 07 квітня 2026 року у справі №420/36506/24, від 26 травня 2026 року у справі №380/24726/24, від 03 червня 2026 року у справах №380/21382/24 та №380/23922/24, від 18 червня 2026 року у справі №380/3691/25, в яких наголошено на необхідності встановлення фактичного переліку товарів, які перебували у місці продажу, та дослідження документів щодо саме цих товарів. Також враховані і висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24, від 07 квітня 2026 року у справі №420/36506/24, від 26 травня 2026 року у справі №380/24726/24, від 03 червня 2026 року у справах №380/21382/24 та №380/23922/24 в частині необхідності оцінки актів приймання-передачі товарів у сукупності з формою ведення обліку товарних запасів та іншими обставинами конкретної справи; від 18 червня 2026 року у справі №380/3691/25 щодо переліку документів, який не є вичерпним у відповідності до вимог Порядку №496; від 09 вересня 2025 року у справі №600/5677/24-а в контексті надання документів, передбачених Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами №37 та Інструкцією №343; а також і в постановах від 18 червня 2025 року у справі №280/2502/24, від 03 червня 2026 року у справі №380/23922/24 та від 18 червня 2026 року у справі №380/3691/25, від 18 червня 2025 року у справі №280/2502/24, від 03 червня 2026 року у справі №380/23922/24 та від 18 червня 2026 року у справі №380/3691/25 щодо товарного обліку відповідно до Порядку №496 в частині розмежування питання ведення обліку товару.
Однак скаржником не наведено підстав щодо помилковості таких висновків судів попередніх інстанцій, враховуючи застосовані судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, не зазначено про відступ від вказаних правових позицій, а лише зазначено про необхідність врахування інших правових позиції Верховного Суду, без доведення подібності правовідносин у справах, що не є належним викладенням підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 4 статті 328 КАС України, враховуючи водночас межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.
Крім цього слід зазначити, що судом апеляційної інстанції не прийняті посилання Головного управління ДПС у Рівненській області на постанови Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі №809/786/16, від 18 грудня 2018 року у справі №813/3621/17, від 04 червня 2019 року у справі №809/886/19, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, від 27 серпня 2024 року у справі №300/2879/22 та від 30 вересня 2025 року у справі №520/22949/24 з посиланням на те, що фактичні обставини цих справ щодо наявності, змісту та часу надання документів, якими підтверджувався товарний облік, не є тотожними обставинам цієї справи, що не враховано скаржником при поданні даної касаційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Тоді, як суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Отже перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Також Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Тому скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень, уточнивши при цьому зазначену ним підставу касаційного оскарження.
Крім цього, в порушення вимог частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги скаржником не надано документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, скаржнику слід сплатити 14 323,77 грн судового збору за подання касаційної скарги (895236,08*1%* 200%) та надати до суду оригінал платіжного документа.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: [рахунок приховано]. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року у справі № 560/1907/25, залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
О.О. Шишов
М.М. Яковенко ,
Судді Верховного Суду