Справа № 644/8008/25
Провадження № 2/638/10034/26
РІШЕННЯ
Іменем України
07 жовтня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, в якому просила суд встановити факт, що ОСОБА_2 постійно не проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач звернулася до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою з питання оформлення спадкових прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нотаріусом було прийнято постанову від 12.02.2025 про відмову у вчинення нотаріальної дії. Підставою для такої відмови стало те, що дружина спадкодавця, ОСОБА_2 була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою на момент його смерті, та заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори у встановлений законом строк (шість місяців) не подала.
Водночас, як стало відомо позивачу, 18 серпня 2017 року відповідачем було подано заяву до вказаної нотаріальної контори про відмову у прийнятті належної за законом частини спадщини після смерті ОСОБА_3 , з чого вона б не складалася. Проте, оскільки вказану заяву відповідачем не було надіслано належним чином, нотаріальна контора її не отримувала, а у позивача наявна лише її скан-копія та переклад на українську мову.
Позивачу також відомо, що в кінці 2016 року, коли її батько ОСОБА_3 сильно захворів, ОСОБА_2 , перетнувши державний кордон України, виїхала до своєї батьківщини (РФ) та більше не поверталась. Крім іншого, наскільки відомо позивачу, в 2017 році також закінчилась посвідка на тимчасове місце проживання відповідача. Отже, відповідач не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, цей позов стосується саме встановлення факту не проживання відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та визнання її такою, що не прийняла спадщину. Без встановлення даного факту позивач не зможе оформити свої спадкові права належним чином, адже чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) його встановлення.
ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подала.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 22 вересня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 18 грудня 2025 року за клопотанням позивача витребувано від Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: 61089, м. Харків, вул. Біблика, 57) належним чином засвідчену копію спадкової справи № 444/2017 (номер у спадковому реєстрі: 60771863), заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано від Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса місцезнаходження: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 26, електронна пошта: adpsu@dpsu.gov.ua) інформацію про перетини державного кордону України ОСОБА_2 (російською: ОСОБА_2 , транслітерація: ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, паспорт громадянина російської федерації 65№ НОМЕР_1 , виданий 24.04.2015 р. УФМС 804) в період з 08.09.2015 року по 31.12.2017 року із зазначенням дат та місць перетину державного кордону України та напрямку виїзду ОСОБА_2 , зазначити з якою країною був перетин державного кордону.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 06.01.2026 повідомила про причини невиконання ухвали суду від 18.12.2025.
12 січня 2026 року до суду від Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори надійшла витребувана судом копія спадкової справи.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 14 квітня 2026 року витребувано від Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса місцезнаходження: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 26, електронна пошта: adpsu@dpsu.gov.ua) інформацію про перетини державного кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (російською: ОСОБА_2 , транслітерація: ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, паспорт громадянина російської федерації 65№ НОМЕР_1 , виданий 24.04.2015 р. УФМС 804) в період з 08.09.2015 року по 31.12.2017 року із зазначенням дат та місць перетину державного кордону України та напрямку виїзду ОСОБА_2 , зазначити з якою країною був перетин державного кордону.
04 травня 2026 року до суду надійшла інформація від Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 09 червня 2026 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Харкова.
09 липня 2026 року справа надійшла до Шевченківського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 13 липня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач та третя особа про судове засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується наступними доказами:
- Свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження № 156 від 09.06.1983, серія НОМЕР_2 від 11.11.1986, де в графі «Батько» зазначено « ОСОБА_3 »;
- Свідоцтвом про шлюб, виданим 19.10.2013, відповідно до якого ОСОБА_6 19 жовтня 2013 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові, про що складено відповідний актовий запис про смерть № 2754 від 21.02.2017, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 від 21.02.2017.
09 червня 2017 року до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі заяви ОСОБА_1 державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори зареєстровано спадкову справу № 444/2017 (номер у Спадковому реєстрі - 60771863) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 заповіт не склав, спадковий договір не уклав, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 48023786 від 09.06.2017.
До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , увійшла належна йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 17.02.1994 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_4 від 19.01.2016, актовий запис № 06 від 13.01.2016, та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу № 0[телефон приховано] від 17.02.2025.
Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 17.02.2025 ОСОБА_3 станом на 20.02.2017 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
ОСОБА_9 - матір ОСОБА_3 відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 13.11.1956, у заяві від 18.08.2017 № 1824 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_1 .
Аналогічні заяви 18.08.2017 до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори подали ОСОБА_10 (батько ОСОБА_3 ) та ОСОБА_11 (колишня дружина ОСОБА_3 ).
18 лютого 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла представник ОСОБА_5 , звернулася до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 19 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно в цілому, яке належало ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова мотивована тим, що відповідно до довідки Комунального підприємства «Жилкомсервіс», дільниця № 1, вихідний № 1525/5 від 15 серпня 2017 року, разом зі спадкодавцем на день його смерті були зареєстровані: батько, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; мати, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Дружина спадкодавця, ОСОБА_2 , заяву про відмову від прийняття спадщини після ОСОБА_3 до нотаріальної контори у встановлений законом строк не подавала. На підставі вищевикладеного, після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняли: дочка спадкодавця, ОСОБА_1 , подавши у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, та дружина спадкодавця ОСОБА_2 , так як на день смерті спадкодавця була зареєстрована разом зі спадкодавцем за однією адресою та не відмовилась від прийняття спадщини у встановлений законом строк. Свідоцтво про право на спадщину на все майно в цілому, що належало ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріальною конторою не може бути видано тільки на ім`я дочки спадкодавця ОСОБА_1 , оскільки окрім неї спадщину прийняла дружина спадкодавця, ОСОБА_2 , яка на день смерті спадкодавця була зареєстрована разом з ним за однією адресою. Свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене спадкове майно повинні бути видані всім спадкоємцям в рівних частках кожному.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17).
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша, друга статті 1220 ЦК України).
У частині першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто, будь-який спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що своєчасно прийняв спадщину.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, посилалася на те, що ОСОБА_2 не проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , як того вимагає ч. 3 ст. 1268 ЦК України, відтак спадщину не прийняла. На переконання позивача, сама по собі її реєстрація за однією адресою зі спадкодавцем не свідчить про прийняття ним спадщини без фактичного проживання за адресою реєстрації.
При цьому, позивач вважає, що позбавлена іншої можливості, крім як в судовому порядку встановити юридичний факт не проживання відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Встановлення даного факту не пов`язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про право та чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) його встановлення.
Отже, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, ОСОБА_1 фактично намагається довести своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , як єдиної спадкоємиці першої черги за законом, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.
Необхідність судового захисту права шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, позивач пов`язує з наявними перешкодами в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, що підтверджується постановою державного нотаріуса від 19.02.2025 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно.
Надаючи оцінку вказаним доводам та обставинам, суд зазначає наступне.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та неприйняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті батька.
Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька.
Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 305/2221/21.
У цій постанові Верховний Суд також звернув увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.
Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).
З урахуванням викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , про встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 16 жовтня 2026 року.
Суддя І.П. Латка