Справа № 629/6923/26
Номер провадження 2/629/2695/26
РIШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 06.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №4868590 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день, та застосовується в межах строку кредиту. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. В подальшому укладено додатковий договір від 16.08.2024 року на надано кошти у розмірі 2000,00 грн. ТОВ «Лінеура Україна» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав своєчасно, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. В свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. За даними поденного розрахунку сформованого ТОВ «Лінеура Україна» за період з 06.08.2024 по 31.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором №4868590, становить 17950,00 грн. 31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» було укладено Договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №4868590 від 06.08.2024 року. Оскільки строк дії кредитного договору на дату укладання договору факторингу не закінчився, новим кредитором були донараховані проценти за користування кредитом за 123 календарних дні у розмірі 11380,00 грн. Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 25330,00 грн. На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача вище вказану суму заборгованості, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями зазначена цивільна справа була передана в провадження судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_2 .
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» від 10.09.2026 року №1863/0/15-26 наказом голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.09.2026 №05-04/102 суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату суду.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Лозівського міськрайонного суду Харківської області №05-03/50 від 15.09.2026 року справу передано на повторний автоматичний розподіл справ.
Відповідно до автоматичної системи документообігу, справу перерозподілено судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко Н.В.
Ухвалою суду від 17.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду без повідомленням (виклику) сторін. Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Ухвалу у справі та позовну заяву з додатками йому було направлено своєчасно та належним чином, шляхом направлення пакету документів на його зареєстроване місце проживання. Однак надіслана судом поштова кореспонденція відповідачем отримана не була і повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд, зважаючи на послідовну позицію, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17, Касаційного господарського суду від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), за якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду, дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, незважаючи на факт невручення конверту з ухвалою від 17.09.2026 для відповідача з причин "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відтак, суд вчинив усі можливі дії про повідомлення відповідача щодо слухання справи, а неотримання ухвали від 17.09.2026 з позовною заявою є наслідком бездіяльності самої сторони відповідача щодо її належного отримання.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір №4868590 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 84562.
Згідно умов договору: Сума кредиту складає 2000,00 грн.; строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до п.1.4.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
06.08.2024 між сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому обумовлено всі істотні умови кредитування, який було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 43357.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у сумі 2000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача, яка була зазначена у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту №41494949****6289, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів, а саме 06.08.2024 на суму 2000,00 грн.
Крім того, 16.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено додатковий договір до Договору №4868590 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 42538, сума кредиту складає 2000,00 грн
Згідно умов додаткового договору п. 1.3 внесено зміни у п.1.2 на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі-кредит) на умовах строковості, зворотності, поворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором. Тип Кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4000,00 грн.
Відповідно до п.1.5 додаткового договору строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у сумі 2000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача, яка була зазначена у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту №41494949****6289, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів, а саме 16.08.2024 на суму 2000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №4868590 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2024 наданого ТОВ «Лінеура Україна», станом на 31.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 17950,00 грн., з яких: 2000,00 грн. - тіло кредиту, 13950,00 грн. - заборгованість за процентами, 2000,00 грн. - штрафні санкції.
31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» було укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські Фінансові Операції» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрах боржників, у тому числі до відповідача за договором №4868590 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №31-1/03/2025 ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4868590 у розмірі 19950,00 грн.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Українські фінансові операції» за договором №4868590 від 06.08.2024, заборгованість за процентами за користування кредитом за 123 календарних дні (01.08.2025-01.08.2025) становить 11380,00 грн.
Згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» від 07.09.2026 №20.1.0.0.0/7-260901/44027-БТ, наданої на виконання ухвали суду від 17.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на яку було зараховано кошти 06.08.2024 році у розмірі 2000,00 грн. та 16.08.2024 році у розмірі 2000,00 грн.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст.526,612,625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З договору №4868590 від 06.08.2024 та додаткової угоди, вбачається що їх укладено в електронній формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).
Спору щодо укладення договору позики, отримання позичальником коштів немає, а суд погоджується, що зобов`язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та додаткової угоди та отримання коштів.
Щодо вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати одного відсотка.
Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки: протягом перших 120 днів із дня набрання чинності Законом № 3498-IX - до 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів - до 1,5 відсотка, а після завершення перехідного періоду - до одного відсотка.
Судом встановлено, що 06.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4868590, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,5 відсотка на день.
На підставі додаткового договору від 16.08.2024 відповідачці надано ще 2000,00 грн, унаслідок чого загальна сума кредиту становила 4000,00 грн. Кінцевий строк повернення кредиту визначено 31.07.2025.
Таким чином, кредитний договір та додатковий договір укладено в період дії тимчасового законодавчого обмеження денної процентної ставки на рівні 1,5 відсотка, проте строк кредитування продовжувався і після завершення перехідного періоду, коли загальне законодавче обмеження було знижено до одного відсотка.
З огляду на викладене, суд здійснює власний розрахунок процентів у межах строку кредитування.
За період із 07.08.2024 по 15.08.2024 включно, що становить 9 днів, проценти за користування кредитом у розмірі 2000,00 грн за ставкою 1,5 відсотка на день становлять 270,00 грн.
За період із 16.08.2024 по 20.08.2024 включно, що становить 5 днів, проценти за користування кредитом у розмірі 4000,00 грн за ставкою 1,5 відсотка на день становлять 300,00 грн.
За період із 21.08.2024 по 31.07.2025 включно, що становить 345 днів, проценти за користування кредитом у розмірі 4000,00 грн за ставкою один відсоток на день становлять 13800,00 грн.
Отже, загальна сума процентів за користування кредитними коштами, становить 14370,00 грн (270,00 грн + 300,00 грн + 13800,00 грн).
Крім того, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після закінчення встановленого договором строку кредитування.
Враховуючи, що кінцевим строком повернення кредиту визначено 31.07.2025, нарахування договірних процентів після зазначеної дати є безпідставним.
Таким чином, враховуючи, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18370,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - тіло кредиту, 14370,00 грн. - заборгованість за процентами, законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правову допомогу представником позивача надано договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідуха Є.О.; додаткову угоду №1 до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, акт №4868590 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року; детальний опис робіт (наданих послуг) №4868590 від 19.09.2026; заявка №4868590 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, рахунок на оплату №4868590-2025 від 12.01.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами. Зокрема, представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги - як правовий аналіз наявних документів у замовника по справі, так і складання позовної заяви про стягнення боргу. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1930,84 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4868590 від 06.08.2024 року у розмірі 18370,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1930,84 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження за адресою: місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ТКАЧЕНКО