Справа № 727/13260/25
Провадження № 2/727/771/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Бурлаці А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку загального позовного провадження справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Юрковецької сільської ради Ткач Алла Василівна, Мале приватне підприємство фірма «Краяни» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
Встановив:
Короткий зміст позовної заяви та її доводи.
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, посилаючись на те, що в силу норм чинного законодавства та рішень міської ради земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0425 га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0079), цільове призначення «03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» перебуває у комунальній власності Чернівецької міської територіальної громади. На вказаній земельній ділянці станом на даний час знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля літ.Д площею 1202 кв.м.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 січня 2021 р. у справі №727/4058/20, залишеного без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2021 року та постановою Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 ухвалено: 1. Позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 та Чернівецької міської ради, задовольнити. 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав за №48485842 від 03.09.2019 р., що прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Галиною Федорівною, та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №33046019 про право власності ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) на будівлю літ.Д площею 1202 кв.м. по АДРЕСА_1 . 3. Визнати недійсним договір дарування №11192 від 07.09.2019 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ), що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Наталією Василівною, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за №33121306 про право власності ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) на будівлю літ.Д площею 1202 кв.м. по АДРЕСА_1 , внесений на підставі цього договору. 4. Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) на нежитлову будівлю літ.Д загальною площею 1202,00 кв.м. по АДРЕСА_1 . 5. Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) провести перебудову нежитлової будівлі літ.Д по АДРЕСА_1 у стан до 188,50 кв.м. який існував до порушення прав. Вказує, що 23.10.2024 ОСОБА_1 подано до Чернівецької міської ради заяву про надання земельної ділянки площею 0,0425 га за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0079) в оренду терміном на 49 років. Під час розгляду цієї заяви стало відомо, що 09.02.2024 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Юрковецької сільської ради Ткач Аллою Василівною за ОСОБА_1 було зареєстровано 2/100 частки будівлі по АДРЕСА_1 , зокрема відносно нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м.
Однак із документів, що стали підставою для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, вбачається, що вони не підтверджують набуття, зміну або припинення права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано (нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м), а засвідчують право власності на об`єкт самочинного будівництва загальною площею 1202,00 кв.м, реєстрація якого за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була скасована рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.01.2021 №727/4058/20.
Вважає, що державному реєстратору будь-яких відомостей щодо державної реєстрації та виникнення права власності в установленому порядку на зазначену будівлю літ. «Д» площею 188,50 кв.м. не було надано, а здійснена реєстратором державна реєстрація речових прав на нерухоме майно відносно ОСОБА_1 є незаконною.
Припинення права власності на самочинне будівництво останнім набувачем (по рішенню Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.01.2021 №727/4058/20) не може бути підставою для здійснення державної реєстрації цього майна за попереднім набувачем, до того ж враховуючи що матеріали справи та фактичні обставини справи не підтверджують здійснення перебудови ОСОБА_2 самочинно побудованого об`єкту площею 1202 кв.м до будівлі площею 188,50 кв.м, а виконавче провадження не завершене.
Звертає увагу, що у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 січня 2021 р. у справі №727/4058/20 Чернівецькою міською радою вживаються заходи щодо визнання права власності за Чернівецькою міською територіальною громадою в особі Чернівецької міської ради на самочинно збудоване нерухоме майно (нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 1202 кв.м), зокрема Шевченківським районним судом м.Чернівців відкрито провадження у справі №727/2316/24.
Такий спосіб захисту порушених прав позивача, як усунення перешкод у користуванні землями комунальної власності, шляхом скасування права власності на об`єкт нерухомості, передбачений статтями 391 Цивільного кодексу України, 152 Земельного кодексу України та частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що тягне за собою відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідач свідомо вчинив протиправні дії щодо реєстрації нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м, будучи обізнаним, що такий об`єкт нерухомого майна в натурі відсутній, а існує інший об`єкт нерухомого майна - будівля літ.Д площею 1202 кв.м., який є самочинно побудованим. Незважаючи на це, він здійснив реєстрацію неіснуючого об`єкта нерухомого майна.
А тому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом скасування за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 857445773101 та стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Рух справи в суді.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2025 року заяву Чернівецької міської ради про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна літ. Д, площею 188,50 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 03 березня 2026 року у задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у цій справі, до набрання законної сили рішенням у справі № 727/2316/24, відмовлено.
Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Мале приватне підприємство фірму «Краяни».
Ухвалою суду від 23 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у загальному позовному провадженні.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. В останнє судове засідання не з`явився, у клопотанні від 08.10.2026 р. просив судові дебати у справі проводити без участі представника позивача.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Святецький Д.В. в судове засідання не з`явився, у відзиві позов не визнав та просив відмовити повністю у його задоволенні. У клопотанні від 21.05.2026 р. просив розгляд справи здійснити без нього.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - Луценко Р.О. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились повторно, були належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, суд вважає за необхідно розгляд справи проводити у відсутність учасників справи, які в судове засідання повторно не з?явились і не повідомили суд про поважність причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає, за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщено спірний об`єкт - нежитлова будівля літ. «Д», яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 857445773101 знаходиться в межах міста Чернівці, тому в силу вимог ст.83 Земельного кодексу України та прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» власником цієї земельної ділянки є територіальна громада м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради.
10 червня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Укрпрофтур» та Малим приватним підприємством фірмою «Краяни» укладено Договір купівлі-продажу часток нежитлових будівель, а саме 2/100 (дві сотих) ідеальних частки нежитлової будівлі загальною площею 81,40 кв.м., які складаються з павільйону літ. «Д», який посвідчений приватним приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Наталією Василівною, зареєстровано в реєстрі за № 2948 (т.1, а.с.76-77).
Відповідно до Акту прийому-передачі майна від 21.08.2019 року МПП фірмою «Краяни» передано гр. ОСОБА_1 2/100 ід.частки від об`єкту нерухомого майна - будівлі літ. «Д» загальною площею 1202,00 км.м., за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 857445773101 (т.1, а.с. 72).
Пунктом 6 рішення Чернівецької міської ради від 27.06.2024 №1868 (т.1, а.с. 139-142) припинено право постійного користування Чернівецькому обласному дочірньому колективному підприємству «Чернівцітурист» Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0048) для надання туристичних послуг, що посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 09.07.1996р. №0600, у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до фізичних та юридичних осіб (підстава: стаття 141 Земельного кодексу України, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.06.2024р. №382826020, протокол засідання комісії з вивчення питання стосовно цільового використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 і законності розміщення тимчасових споруд на вказаній земельній ділянці від 07.09.2020р.). Пунктом 6.1. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «БРБ ФУД», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ПрАТ «Укрпрофтур» отримати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0048) в оренду для будівництва та обслуговування об?єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08).
Пунктом 14 рішення Чернівецької міської ради від 25.07.2024 №1900 (т.1, а.с. 143-148) надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0048), для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08) на 9 (дев`ять) земельних ділянок, з них: №1 - орієнтовною площею 0,2595га, №2 - орієнтовною площею 0,0984га, №3 - орієнтовною площею 0,0378га, №4 - орієнтовною площею 0,0482га, №5 - орієнтовною площею 0,0612га, №6 - орієнтовною площею 0,3584га, №7 - орієнтовною площею 0,1732га, №8 - орієнтовною площею 0,2028га, №9 - орієнтовною площею 0,0462га.
На виконання вищевказаного рішення, департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (т.1, а.с. 173-223).
Згідно з копією технічного паспорта громадського будинку нежитлова будівля, літера «Д» за адресою АДРЕСА_1 від 10 лютого 2017 р., виготовленого на замовлення МПП фірми «Краяни», площа всього по літері «Д» становить1202,00 кв.м.
Пунктом 1 рішення Чернівецької міської ради від 07.11.2024 №2037 (т.1, а.с. 149-151) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0048), яка знаходиться в комунальній власності для будівництва та обслуговування об?єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08), на підставі якої сформовано 9 (дев?ять) земельних ділянок: №1 - площею 0,2595га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0074), №2 - площею 0,0930га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0075), №3 - площею 0,0378гa (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0076), №4 - площею 0,0482га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0077), №5 - площею 0,0612га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0078), №6 - площею 0,3675га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0073), №7 - площею 0,1732га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0080), №8 - площею 0,2028га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0081), №9 - площею 0,0425га кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0079) (підстава: рішення міської ради VIІІ скликання від 25.07.2024р. №1900 (пункт 14)).
Пунктом 1.6 цього рішення земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,3675га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0073), площею 0,0482га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0077), площею 0,0612га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0078), площею 0,2028га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0081), площею 0,0425га (кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0079) зараховано до земель запасу міста.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.10.2025 №447152935 (а.с. 90-109) Опис об`єкта: будівля готелю літ. «А», загальною площею 5659,10 кв.м., будівля ресторану літ. «Б» загальною площею 639,20 кв.м., будівля літ. «В» загальною площею 1475,80 кв.м.; будівля літ. «Г» загальною площею 834,70 кв.м., будівля охорони літ.Е площею 23,00 кв.м, нежитлова будівля літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м, навіс літ.Ж, огорожа №1-3, будівля закладу ресторанного господарства (закусочної) літ. «З», площею 605, 80 кв.м., прибудова літ. "з", площею 19,80 кв.м., прибудова літ. "з1", площею 6,70 кв.м., парковка тимчасового зберігання автомобілів IV площею 697, 00 кв.м., замощення (тверде покриття) V площею 261,00 кв.м., лінія макдрайву VI, площею 519,00 кв.м., відкрита терасса (літній майданчик) VII, площею 283,00 кв.м. Дата, час державної реєстрації: 09.02.2024 13:07:51. Державний реєстратор: Ткач Алла Василівна, "Центр надання адміністративних послуг Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області", Чернівецька обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71565104 від 13.02.2024 14:50:55, Ткач Алла Василівна. Документи, подані для державної реєстрації: рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, Рішення, серія та номер: 6/2019, виданий 19.08.2019, видавник: МПП фірма "Краяни" (т.1, а.с. 137); договір купівлі-продажу, серія та номер: НАI680710 виданий 10.06.2016, видавник: ПАТ "Укрпрофтур"/МПП фірма "Краяни"; акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 21.08.2019, видавник: МПП фірма "Краяни"/Думанська С.К.; рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, Рішення, серія та номер: 7/2019, виданий 21.08.2019, видавник: МПП фірма "Краяни" (т.1, а.с. 138); рішення суду, серія та номер: 727/4058/20, виданий 25.01.2021, видавник: Шевченківський районний суд м. Чернівці. Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: 2/100, Власники: ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 січня 2021 р. у справі №727/4058/20, залишеного без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2021 року та постановою Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 ухвалено (т.1, а.с. 117-134): 1. Позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 та Чернівецької міської ради, задовольнити. 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав за №48485842 від 03.09.2019 р., що прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Галиною Федорівною, та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №33046019 про право власності ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) на будівлю літ.Д площею 1202 кв.м. по АДРЕСА_1 . 3. Визнати недійсним договір дарування №11192 від 07.09.2019 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ), що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Наталією Василівною, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за №33121306 про право власності ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) на будівлю літ.Д площею 1202 кв.м. по АДРЕСА_1 , внесений на підставі цього договору. 4. Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) на нежитлову будівлю літ.Д загальною площею 1202,00 кв.м. по АДРЕСА_1 . 5. Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКП НОМЕР_2 ) провести перебудову нежитлової будівлі літ.Д по АДРЕСА_1 у стан до 188,50 кв.м. який існував до порушення прав.
Згідно з інформацією про виконавче провадження №65703242, відкритого на підставі виконавчого листа від 19.05.2021 р. №727/4058/20, ОСОБА_2 зобов`язано провести перебудову нежитлової будівлі літ.Д по АДРЕСА_1 у стан до 188,50 кв.м. який існував до порушення прав. Крім того, 23.06.2021 р., 14.07.2021 накладено на боржника штраф за невиконання рішення суду (т.1, а.с. 111-114).
У провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівців знаходиться цивільна справа № 727/2316/24 за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (т.1, а.с. 224-225).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, чи зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013р., з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Разом із цим, частинами першою та другою статті 83 Земельного кодексу передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Право комунальної власності на землю дає можливість територіальній громаді міста підстави нею розпоряджатись, зокрема, передавати в оренду відповідно до вимог чинного законодавства незалежно від того чи зареєстровано це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зазначена позиція відповідає судовій практиці, зокрема, наведеній у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 № 922/2060/20.
З матеріалів справи вбачається, що позов у цій справі поданий Чернівецькою міською радою на захист права комунальної власності на землю.
Сторона позивача вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що тягне за собою відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідач свідомо вчинив протиправні дії щодо реєстрації нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м, будучи обізнаним, що такий об`єкт нерухомого майна в натурі відсутній, а існує інший об`єкт нерухомого майна - будівля літ.Д площею 1202 кв.м., який є самочинно побудованим. Незважаючи на це, він діючи з наміром порушити законодавство України, здійснив реєстрацію неіснуючого об`єкта нерухомого майна. Таким чином, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно матиме наслідком повернення цієї земельної ділянки законному власнику - Чернівецькій міській раді, для того щоб власник міг розпоряджатися своїм майном.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження №12-89гс19).
Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68).
Тож це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Частини третя-п`ята статті 376 ЦК України, відповідно, передбачають:
право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина третя статті 376 ЦК України);
якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України);
на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).
Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачений захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, який здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та визнання угоди недійсною.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.01.2021 №727/4058/20 було припинено право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ.Д загальною площею 1202,00 кв.м по АДРЕСА_1 , та зобов`язано ОСОБА_2 провести перебудову нежитлової будівлі літ.Д. по АДРЕСА_1 у стан до 188,50 кв.м, який існував до порушення прав.
Договір купівлі-продажу від 10.06.2016 №НАІ680710, акт приймання-передачі від 21.08.2019 б/н, рішення МПП фірма «Краяни» від 21.08.2016 №7/2019 та від 19.08.2019 №6/2019 стосуються передачі ОСОБА_10 нерухомого майна, яке згідно з рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.01.2021 №727/4058/20 визнано самочинним (спірне нерухоме майно збудовано без проектно-дозвільної документації та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, відтак, воно є самочинним будівництвом), а саме: будівлі літ «Д», загальною площею 1202,00 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 587445773101.
Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відродження у мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21)).
Таким чином, згідно з рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25.01.2021 №727/4058/20 нежитлова будівля літ.Д загальною площею 1202,00 кв.м по АДРЕСА_1 збудована без проектно-дозвільної документації та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, відтак, воно є самочинним будівництвом.
09.02.2024 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Юрковецької сільської ради Ткач А.В. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 857445773101.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державною фактів набуття, зміни або припинення речових прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.
Абзацом 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), зроблено висновок, що «за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно».
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi №916/1174/22).
Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача».
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24).
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явилися безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 201/8007/21 (провадження № 61-3119св24) зазначено, що:
«належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Близькі за змістом висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).
Суд зазначає, що порушення прав позивача, як власника земельної ділянки пов`язане насамперед із розміщенням на ній об`єкта самочинного будівництва, а не з фактом державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Водночас, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 січня 2021 року у справі № 727/4058/20 встановлено самочинний характер нежитлової будівлі літ. «Д» загальною площею 1202,00 кв. м, припинено право власності на неї та зобов`язано провести її перебудову до стану, який існував до порушення прав. Подальша державна реєстрація за відповідачем права власності на нежитлову будівлю площею 188,50 кв. м сама по собі не змінює правового режиму самочинного будівництва та не усуває фактичних перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Крім того, суд враховує, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівців перебуває цивільна справа № 727/2316/24 за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Отже, питання щодо правового статусу спірного об`єкта та можливості визнання права власності на нього за міською радою є предметом розгляду в іншому судовому провадженні.
З огляду на наведене суд вважає, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме скасування за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на нежитлову будівлю літ. «Д» загальною площею 188,50 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 857445773101 є неналежним способом захисту прав у разі здійснення самочинного будівництва, яке порушує права власника земельної ділянки, оскільки скасування державної реєстрації не вирішить долю самочинно збудованих будівель.
Висновки за результатами судового розгляду
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позивачем обрано спосіб захисту, який є неефективним, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Оскільки, в задоволенні позову судом відмовлено, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору необхідно покласти на останнього.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 12, 83, 91, 96, 152 ЗК України, ст.ст. 4, 6, 11, 15, 16, 317, 319, 321, 373, 375-376, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-83, 89, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Юрковецької сільської ради Ткач Алла Василівна, Мале приватне підприємство фірма «Краяни» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 16 жовтня 2026 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: