Справа № 727/13206/26
Провадження № 2-а/727/243/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Берник Ю.Д.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7479375 від 02.07.2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Вважає вказану постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки уповноваженою особою було грубо порушено процедуру розгляду справи та його конституційних прав, а саме: права на правову допомогу та участь захисника.
Зазначив, що під час зупинки транспортного засобу та безпосередньо перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення, він чітко та відкрито заявив клопотання про реалізацію свого права на юридичну допомогу. Зокрема, він просив залучити до розгляду справи свого адвоката та перенести розгляд справи на інший день/час задля забезпечення його явки. Це клопотання було заявлено ним письмово, шляхом подання заяви.
Однак, сержант поліції ОСОБА_2 проігнорував його законне прохання. Він безпідставно відмовив йому у реалізації права на захист.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7479375 від 02.07.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України, а провадження закрити.
Ухвалою суду від 22.09.2026 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
29.09.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що під час несення служби в с. Недобоївці, на А/Д Н-03, 324 км, 02.07.2026 року нарядом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000797) було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу марки «Citroen Berlingo» з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 29 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України, а також не пред`явив посвідчення водія на вимогу поліцейського, чим порушив п. 2.4.а ПДР України. Після чого, інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».
Поліцейський підійшов до водія, ким виявився, як пізніше було встановлено, ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п.п 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України.
Поліцейський неодноразово роз`яснював водію причину його зупинки та підстави для перевірки документів та наголошував, що у разі не виконання даних вимог, його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Після цього водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Поліцейський Левіцький Р.Я., встановивши всі обставини справи, виніс постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наклав стягнення на позивача в розмірі 425 грн. відповідно до санкції статті.
Правомірність дій поліцейських та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст.126 КУпАП, підтверджується наявним відеозаписом із приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000797), що підтверджує підставу та причину його зупинки у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та підставу для перевірки документів на підставі п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», тобто, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення, а також у відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух». У даному випадку, були підстави вважати, що особа вчинила правопорушення, а саме не виконала вимогу відповідної швидкості руху у населеному нункті. Відповідно, вимоги поліцейських стосовно пред`явлення документів у позивача були законними та відповідали нормам чинного законодавства України.
Зазначив, що позивач у позовній заяві, не оскаржує того факту, що він дійсно не пред`явив відповідні документи поліцейським, тим самим, вважає, він підтверджує порушенням ним норм чинного законодавства у даному випадку.
Також вказав, що законом не визначена обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку або за допомогою мережі інтернет чи месенджерів. Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.
Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав. Пояснив, що оскаржує саме постанову за ч.1 ст.126 КУпАП, за непред`явлення посвідчення водія. При цьому, в оскарженій постанові вказані серія та номер його посвідчення водія. Зазначив, що поліцейським було порушено його право на захист. Просив постанову серії ЕНА №7479375 від 02.07.2026 року скасувати, а провадження по справі - закрити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини відсутності не повідомляв.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 02.07.2026 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається із змісту постанови серії ЕНА №7479375 від 02.07.2026 року, 02.07.2026 року о 14 год. 36 хв. в с.Недобоївці, дорога Н03 324 км водій, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 порушив встановлені обмеження швидкості руху, а саме: рухався зі швидкістю 79 км/год, при дозволених 50 км/год, чим перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год, швидкість руху фіксувалася на лазерний швидкостемір lti 20/20 trucam 000797, б/к 476840, а також не пред`явив посвідчення водія на законну вимогу працівника поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.2а).
Постановою серії ЕНА №7479375 від 02.07.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.2а).
Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зі змісту ч.1 ст.126 КпАП України вбачається, що відповідальність за вказаною нормою настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). За вказане правопорушення передбачена відповідальність у виді штрафу в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами у справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 2.4 ПДР України встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що адміністративна відповідальність настає, якщо особа, яка керує транспортним засобом, не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія.
При цьому, з наданої позивачем копії оскаржуваної постанови серії ЕНА №7479375 від 02.07.2026 року вбачається, що працівником поліції було встановлено особу ОСОБА_1 на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 05.04.2012 року (а.с.2а).
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українии кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
Докази надають суду учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018р. №1026, портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратори та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Відповідачем до відзиву відео з бодікамери працівника поліції, на якому б було зафіксовано дії ОСОБА_1 щодо непред`явлення посвідчення водія надано не було.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних доказів, які б чітко вказували на підтвердження того, що позивачем було здійснено порушення вимог ПДР України в частині не пред`явлення посвідчення водія працівникам поліції.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7479375 від 02.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КпАП України, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не булла подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Одовічен Я.В.