ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7745/26 Справа № 413/4642/12 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
боржник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 травня 2026 року, яка постановлена суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 07 травня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
У березні 2026 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення до виконання та видачу дубліката виконавчих документів.
Вимоги обґрунтовані тим, що у справі №413/4642/12 був виданий виконавчий лист №2/413/2799/12 від 14.05.2014 року на підставі якого Банком 06.10.2014 року подана заява до примусового виконання до Жовтневого ВДВС та постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження 09.10.2014 року.
Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС від 08.04.2015 виконавчий лист №2/413/2799/12 від 14.05.2014 року повернутий стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».
20.11.2017 року знову було відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №2/413/2799/12 від 14.05.2014 року.
Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС від 28.09.2018 виконавчий лист №2/413/2799/12 від 14.05.2014 року повернутий стягувачу на підставі ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Однак виконавчий лист не надходив на адресу Банку.
Внаслідок неотримання Банком виконавчого листа, вважають його таким, що він втрачений при виконанні Жовтневим ВДВС або при пересилці.
З огляду вищевказані обставини, Банк вважає, що причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання слід вважати поважними.
Станом на 04.03.2026 року сума заборгованості за вказаним вище виконавчим листом не погашена рішення суду не виконано, оригінал виконавчого документа втрачено Жовтневим ВДВС або при пересилки.
Таким чином, у зв`язку з втратою виконавчого документа, набранням чинності рішення суду та його невиконанням боржником, відсутністю відкритого (існуючого) виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, поважністю причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, банк вважає, що підстав та обставин достатньо для задоволення заяви АТ «Ощадбанк» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.
У зв`язку з наведеним, просив суд поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2/413/2799/12, виданого 14.05.2014 року колегією суддів у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 596 759,78 грн.;
поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2/413/2799/12, виданого 14.05.2014 року колегією суддів у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» судового збору в сумі 850,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60,00 грн.;
видати дублікат виконавчого листа №2/413/2799/12, виданого 14.05.2014 року колегією суддів у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 596 759,78 грн.;
видати дублікат виконавчого листа №2/413/2799/12, виданого 14.05.2014 року колегією суддів у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» судового збору в сумі 850,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60,00 грн. .
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого від 07 травня 2026 року заяву у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк» відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що необґрунтована відмова у задоволенні заяви унеможливлює виконання судового рішення у справі. Суд залишив поза увагою та не надав оцінку обставинам поважності причин пропуску заявником строку. Не врахував, що достеменно Банку стало відомо про втрату оригіналів виконавчих листів з офіційної відповіді відділу ДВС від 27.02.2026 року і саме ця довідка є доказом відсутності оригіналу виконавчого листа у виконавчому відділі.
Посилається, що суд першої інстанції не врахував, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні тривалий час та був повернутий стягувачу, а докази його отримання останнім відсутні. Також як на поважні причини пропуску строку посилається на обставини введення на всій території України карантину, а в подальшому воєнного стану, який діє до цього часу.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Борзенко Л.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, боржника ОСОБА_1 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку є неповажними, оскільки рішення суду набрало законної сили 09.04.2014 року, виконавчі дії по виконанню рішення суду припинилися 28.09.2018 року, тому заявник мав можливість та достатній час звернутись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та пред`явити його до виконання у встановлений законом строк. При цьому заявник не навів причин не вчинення таких дій раніше, як після спливу 12 років після набрання рішенням законної сили та 8 років після проведення виконавчих дій.
Також суд врахував, що доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод, непереборних обставин або істотних труднощів, а також добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник суду не надав. Інших причин суттєвого порушення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, фактів переривання перебігу відповідного строку заявником не зазначено, доказів не надано.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Шмалько проти України», від 20 липня 2004 року, заява №60750/00).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
Згідно з п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз змісту даної норми свідчить про те, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа - є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред`явлення до виконання.
У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) Верховний Суд зазначив, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 20 травня 2022 року у справі №1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі №750/13088/14 та ін.
Таким чином, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення його до виконання.
За ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виконавча давність це встановлений у законі строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено саме до примусового виконання, тому що для добровільного виконання строки не встановлені в тому сенсі, що добровільне виконання рішення після закінчення строку виконавчої давності повинно визнаватися належним. Рішення суду, за загальним правилом, може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили.
Перебіг строку виконавчої давності починається з набранням рішенням суду законної сили. Переривається перебіг цього строку пред`явленням виконавчого документа до виконання, а також частковим виконанням рішення. Пропуск строку виконавчої давності, за загальним правилом, позбавляє стягувача права на примусове виконання рішення. Однак, у разі пропуску цього строку за поважної причини стягувач може звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку.
Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року було передбачено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом року.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний з 05 жовтня 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (чинний з 05 жовтня 2016 року) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до листа Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.02.2026 року вих. №2810-34/57725 виконавче провадження №55303801 з примусового виконання виконавчого листа №2/413/2799/12, виданого 14.05.2014 року колегією суддів у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 596 759,78 грн перебувало на виконанні з 07.12.2017 по 28.09.2018, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», кошти не стягувалися; виконавче провадження №55968918 з примусового виконання виконавчого листа №2/413/2799/12, виданого 14.05.2014 року колегією суддів у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості в розмірі 849 523,15 грн. перебувало на виконанні з 13.03.2018 по 28.09.2018, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», кошти не стягувалися.
За правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний з 05 жовтня 2016 року) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Таким чином, строк пред`явлення до примусового виконання виконавчих листів у справі №413/4642/12, виданих 14 травня 2014 року колегією суддів у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Ощадбанк», сплив 28 вересня 2021 року.
У зв`язку з тим, що в ст. 433 ЦПК України не міститься переліку причин, які є поважними при пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд у кожному конкретному випадку, виходячи з аналізу конкретних обставин пропуску строку, вирішує питання про те, чи є причина його пропуску поважною.
Тобто, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, так і від чинників, що не пов`язаних з людським фактором.
Так, причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, протягом строку, який пропущено, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для сторони на вчинення певної дій.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від від 11 березня 2020 р. № 211 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово був продовжений, останній раз до 30 червня 2023 року.
Загальновідомим є факт впровадження під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), обмежень та відповідних заходів, які ускладнювали роботу підприємств, можливість отримання інформації про стан виконавчого провадження та здійснення працівниками своїх обов`язків, що пов`язано з істотними труднощами для сторони на вчинення певної дії.
Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України. Надалі дію воєнного стану неодноразово було продовжено.
Враховуючи, що строк пред`явлення виконавчих листів по справі №413/4642/12 до виконання закінчився 28 вересня 2021 року, тобто під час карантину, та подальше введення воєнного стану в Україні, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень, яке не виконано боржником, апеляційний суд вважає, що у заявника (стягувача) наявні поважні причини для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019року у справі № 2-6471/06 (провадження№ 61-11034св) зазначено, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органах державної виконавчої служби, свідчить про те, що його було втрачено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає доведеним та обґрунтованим посилання АТ «Державний ощадний банк України» щодо втрати оригіналів виконавчих листів №413/4642/12 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту - 542 996,46 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 199 000,05 грн, та неустойки за несвоєчасне погашення відсотків та кредиту в сумі 53 763,32 грн, стягнення судових судового збору 850.00 грн, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60,00 грн.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та зроблено передчасний висновок про відсутність поважних підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.
У суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведених вимог закону та фактичних обставин, не було правових підстав відмовляти у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відтак, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви АТ «Державний ощадний банк України» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.
Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа у справі №413/4642/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованості по кредиту - 542 996,46 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом - 199 000,05 гривень, та неустойки за несвоєчасне погашення відсотків та кредиту в сумі 53 763,32 гривень.
Видати дублікат виконавчого листа у справі у справі №413/4642/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ощадбанк» судового збору у розмірі 850,00 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60,00 гривень.
Поновити строк пред`явлення виконавчих листів у справі №413/4642/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованості по кредиту - 542 996,46 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом - 199 000,05 гривень, неустойки за несвоєчасне погашення відсотків та кредиту в сумі 53 763,32 гривень, судового збору у розмірі 850,00 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 60,00 гривень
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: