ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7724/26 Справа № 214/12007/25 Суддя у 1-й інстанції - Фролова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка»
розглянувши у відкритому судовому засіжанні в режимі відеоконфренції в спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Фроловою Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,
ВСТАНОВИВ
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигідна покупка» (далі ТОВ «Вигідна покупка») про визнання дій протиправними, стягнення несплачених коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 22.08.2023 року по 28.02.2025 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Вигідна покупка», де працювала на посадах продавця-консультанта та касира торговельного залу.
28.02.2025 року позивача було звільнено з роботи на підставі наказу (розпорядження) №ЛФ[номер приховано] відповідно до ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
При звільненні відповідач не провів з нею повного розрахунку. Зокрема, за період її відпустки з 02.01.2025 року по 16.01.2025 року їй було виплачено грошову компенсацію в розмірі 7235,97 грн замість належних 9423,11 грн.
Таким чином, сума недоплати (заборгованості) за розрахунком позивача становить 2187,14 грн.
04.12.2025 року позивач направила на електронну адресу відповідача вимогу про повний розрахунок, однак станом на момент звернення до суду роботодавець її вимогу не виконав та відповіді не надав.
Посилаючись на порушення відповідачем статей 47, 115, 116 КЗпП України, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Вигідна покупка» суму недоплаченої грошової компенсації за відпустку в розмірі 2187,14 грн, а також середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку, починаючи з 01.03.2025 року, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1716,93 грн (згідно з даними Пенсійного фонду України), з урахуванням обмежень, передбачених ст. 117 КЗпП України, та без урахування перехресного періоду, встановленого в іншій судовій справі № 214/4833/25.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, стягнути з ТОВ «Вигідна Покупка» на користь позивача недоплачені кошти (різницю компенсації за невикористану відпустку), стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не встановив та не дослідив у повному обсязі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про правомірність дій відповідача.
Зокрема, судом не було належним чином встановлено: реальний склад заробітної плати позивача за розрахунковий період; повноту включення всіх виплат, що відповідно до Порядку №100 підлягали врахуванню при обчисленні середнього заробітку; фактичний режим роботи позивача; наявність та обсяг понаднормової праці; достовірність первинних документів, на підставі яких відповідач сформував спірний розрахунок; відповідність наданих відповідачем даних вимогам трудового законодавства щодо обліку робочого часу та нарахування заробітної плати.
Фактично суд не здійснив самостійного дослідження спірних обставин, а обмежився формальним прийняттям позиції відповідача та арифметичною перевіркою наведених ним цифр, не перевіривши джерела походження цих даних, механізм їх формування та їх відповідність фактичним трудовим відносинам між сторонами. Суд не дослідив належним чином первинні документи обліку робочого часу, які мають значення для встановлення фактичної кількості відпрацьованих годин, у тому числі понаднормових, для правильного визначення середнього заробітку та суми компенсації. Суд фактично обмежився формальною перевіркою арифметики розрахунку відповідача без належного дослідження первинних документів обліку робочого часу та повноти складових заробітної плати. При цьому відсутнє належне правове обґрунтування правильності визначення середнього заробітку та розміру належних виплат з урахуванням системних графіків та характеру роботи, за яким регулярно мало перевищення нормальної тривалості робочого часу, понаднормова праця, що мало оплачуватися в подвійному розмірі годинної ставки.
Наводячи власний альтернативний розрахунок, зазначає, що розмір відпускних мав становити 18 794,73 грн., після утримання податків та зборів - 14 471,84 грн., фактично сплачено 7 235,97 грн., різниця становить 7 235,97 грн.
Оскільки судом не встановлена правильність та повнота остаточного розрахунку, висновок суду про відсутність підстав для застосування ст. 117 КЗпП є передчасним.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Вигідна покупка», не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Посилається, що доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення статей 89, 263 ЦПК України, неправильне застосування Порядку № 100 та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та мотивував свої висновки. Натомість, апеляційна скарга фактично зводиться до повторення доводів позовної заяви та незгоди позивача з оцінкою доказів, наданою судом, що саме по собі не є підставою для скасування законного й обґрунтованого рішення. Розрахунок середньої заробітної плати та суми відпускних здійснено Товариством у повній відповідності до вимог Порядку № 100, а доводи апелянта про їх неправильне нарахування є безпідставними. Твердження апелянта про понаднормову роботу безпідставно, не підтверджується жодними належними доказами.
Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача адвокат Оніщенко В.В, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивачки, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем надано належні та допустимі докази (розрахунково-платіжні відомості, довідку про заробітну плату за 12 місяців), які підтверджують, що середній заробіток для оплати відпустки було обчислено у суворій відповідності до чинного законодавства, і виплачена сума 7 235,97 грн є повним та належним розрахунком, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першої статті 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно п.1 постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлений порядок обчислення середньої заробітної плати який застосовується у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п. 2 постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно п. 4 постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» якщо в розрахунковому періоду працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
У п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19 виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано.
Згідно ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що з 22.08.2023 року до 28.02.2025 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Вигідна покупка», що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.8)
Згідно скріншоту доданого до матеріалів справи, вбачається що ТОВ «Вигідна покупка» 07.01.2025 року виплатила ОСОБА_1 7235,97 грн. (а.с. 10)
04.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Вигідна покупка» з вимогою виплатити їй недоплачену суму відпускних.(а.с. 11).
Відповідно до відомостей наданих представником відповідача (а.с. 99-138) вбачається, що ОСОБА_1 було надано відпустку на 14 к.д. з 02.01.2025 року.
Згідно пункту 7 Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Оскільки відпустка надана з 02.01.2025, судом вірно враховано, що розрахунковим періодом вважається з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року.
Сумарний заробіток, виходячи з нарахованої заробітної плати за вказаний період: січень 2024 року - 15809,00 грн; лютий 2024 року - 15360,00 грн; березень 2024 року - 16238,00 грн; квітень 2024 року - 15449,00 грн; травень 2024 року - 21805,91 грн; червень 2024 року 20943,00 грн; липень 2024 року - 22623,05 грн; серпень 2024 року - 22770,06 грн; вересень 2024 року - 20629,00 грн; жовтень 2024 року - 24212,00 року; листопад 2024 року - 22133,00 грн; грудень 2024 року - 27702,00 грн; становить 245 674,02 грн.
Кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Згідно пункту 7 Порядку «із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством». Проте, законодавством України на час дії воєнного стану в Україні скасовано святкові та неробочі дні, встановлені КЗпП України (п. 6 ст. 7 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX). А тому календарні дні, які раніше вважалися святковими, тепер є звичайними робочими днями і при обчисленні середньої заробітної плати (для відпускних, лікарняних) включаються до загальної кількості днів розрахункового періоду. А саме:
Січень 2024 р. - 31 к.д.; лютий 2024 р. - 29 к.д. (рік високосний); березень 2024 р. - 31 к.д.; квітень 2024 р. - 30 к.д.; травень 2024 р. - 31 к.д.; червень 2024 р. - 30 к.д.; липень 2024 р. - 31 к.д.; серпень 2024 р. - 31 к.д.; вересень 2024 р. - 30 к.д.; жовтень 2024 р. - 31 к.д.; листопад 2024 р.- 30 к.д.; грудень 2024 р. - 31 к.д.
Вказане також вірно враховано судом першої інстанції.
Отже кількість календарних днів - 366 днів.
Розрахунок середньоденної заробітної плати: 245 674,02 грн / 366 днів = 671,24 грн.
Сума заробітної плати за час щорічної відпустки становить: 671,24 грн. х 14 к.д. = 9 397,36 грн.
При оподаткуванні суми (18% ПДФО, 5%військовий збір) виходить сума до виплати - 7 235,97 грн.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно абз. 1 п. 2 цієї Постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, а не за останні два місяці, як помилково зазначає позивачка.
Наданий позивачкою розрахунок в позовній заяві, заснований на нормі Постанови № 100, яка стосується виплати вихідної допомоги чи середнього заробітку за час затримки (двомісячний період), не може бути застосований для обчислення відпускних.
Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи розмір належних до виплати відпускних, позивач посилалася на дані Пенсійного фонду України та здійснила розрахунок середньоденного заробітку шляхом ділення суми доходу за два місяці на 30 (кількість відпрацьованих змін).
В апеляційній скарзі апелянт наводить інший власний розрахунок, відповідно якого, недоплачена відповідачем сума відпускних становить 7 235,97 грн. та обґрунтовує підстави для його стягнення, які ґрунтуються на власному тлумаченні норм законодавства.
Колегія суддів не приймає посилання позивачки на неправильний розрахунок відповідачем відпускних, які належали до сплати позивачеві під час її звільнення, оскільки предметом спору у цій справі є неправильно визначений відповідачем розмір компенсації за відпустку. Разом з тим, неправильність нарахування позивачці сум заробітної плати, на підставі яких в порядку, визначеному Постановою № 100, відповідачем проведено нарахування відпускних, позивачкою не спростовано, факт виконання надурочних робіт належними доказами не доведено і питання про стягнення заборгованості із заробітної плати за вказаний період позивачка за обставинами даної справи не порушує.
Отже, як зазначалося раніше, заробітна плата за час відпустки нараховується шляхом розрахунку середньої заробітної плати за останні 12 місяців і множенням її суми на кількість календарних днів відпустки. Середня заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за розрахунковий період (з виключенням святкових та певних неробочих днів на кількість днів періоду. Сума заробітної плати за час відпустки = кількість днів відпустки х середньоденна заробітна плата.
Під час розгляду справи встановлено, та підтверджено наявними письмовими доказами у справі, що ОСОБА_1 перебувала у відпустці з 02.01.2025 року по 15.01.2025 (14 календарних днів).
Розрахунковим періодом для нарахування даної відпустки є попередній рік з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року.
Дохід ОСОБА_1 за даний період становить 245674,02 грн., який нею не спростований, кількість календарних днів - 366. А тому 245 674,02/366=671,24, де сума 671,24 є середньоденним заробітком ОСОБА_1
671,24х14=9397,36, де 14 є кількістю днів відпустки, а сума 9397,36 грн. є коштами, що нараховані ОСОБА_1 як заробітна плата за час відпустки. Дана сума (9397,36 грн) оподатковується 18% ПДФО та 5% воєнного збору (загалом 23% від суми), тому 9397,36-23% =7235,97, саме ця сума була виплачена ОСОБА_1 .
Відповідачем надано належні та допустимі докази (розрахунково-платіжні відомості, довідку про заробітну плату за 12 місяців), які підтверджують, що середній заробіток для оплати відпустки було обчислено у відповідності до чинного законодавства, і виплачена сума 7235,97 грн є повним та належним розрахунком, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів не приймає, оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства нарахована та виплачена позивачу сума відпускних, і суд при розгляді справи надав оцінку всім доказам у сукупності та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Отже, вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга позивача, залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: