ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10162/26 Справа № 211/3060/26 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу представника позивачки адвоката Строгової Ганни Сергіївни на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Костенко Є.К. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 липня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В
У березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Строгову Г.Г. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зменшити розмір стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_3 з 1/4 частини від його доходу на 1/8 частину.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.06.2025 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Представник позивача зазначає, що до грудня 2022 року вся родина проживала разом, потім позивач із сином виїхали з території України до Словацької республіки. Пізніше відповідач також виїхав, але до республіки Чорногорія, куди у грудні 2024 року забрав під приводом відпочинку сина, який виявив у подальшому бажання проживати з батьком. Позивач оформила дозвіл на проживання іноземця з 14.12.2022, у Словацькій республіці вона винаймає житло за 420 євро щомісячно, у добровільному порядку сплачує на утримання сина щомісячно 200 євро та надає додаткове утримання у разі наявності потреби. Крім того, на її утриманні перебуває мати похилого віку, яка є особою з інвалідністю, ОСОБА_5 . З огляду на зазначені обставини, вважає, що її майновий стан є скрутним, з огляду на складні життєві обставини просить зменшити розмір аліментів та стягнути з неї на користь відповідача аліменти у розмірі 1/8 частини її заробітку (доходу).
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Сторогова Г.Г. просила скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначила, що суд першої інстанції не врахував обставини, які свідчать про зміну матеріального стану позивачки. А саме, позивачка проживає у Словацькій Республіці, орендує житло, сплачує комунальні послуги та витрачає значні кошти на утримання матері-інваліда. Орендна плата становить 420 євро щомісяця, що разом із іншими витратами перевищує її можливості. Розмір аліментів у 1/4 частки доходу є надмірним і не відповідає реальним можливостям платника. Апелянт просила встановити їх у розмірі 1/8 частки доходу, що відповідатиме інтересам дитини та принципам добросовісності.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги позивачки, просить апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2026 року залишити без змін.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом та вивченням матеріалів справи встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.2011.
Згідно з судовим наказом у справі №211/6231/25 Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 було отримано тимчасовий притулок у Словацькій республіці з 14.12.2022, про що надано свідоцтво про надання/продовження терміну перебування на території Словацької республіки.
Сином позивачки також було отримано тимчасовий притулок у Словацькій республіці з 14.12.2022, про що надано свідоцтво про надання/продовження терміну перебування на території Словацької республіки, але з 27.03.2025 року дитина отримала дозвіл на проживання у Чорногорії, де навчається у державній установі Основна школа "Анто Дедович" у 8 класі, про що долучено табель успішності.
З наданих суду заяви на проживання та договору оренди від 15.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 винаймає житло по АДРЕСА_1 , побудованого на земельній ділянці АДРЕСА_2 . Вартість оренди складає 420 євро щомісячно, завдаток - 420 євро разово.
Відповідачем також було долучено договір оренди, з якого вбачається, що він є орендарем житла в АДРЕСА_3 , вартість оренди 650 євро щомісячно, разовий депозит - 650 євро.
Крім того, факт добровільної сплати аліментів підтверджено квитанціями, сформованими в системі MONOBANK від 12.07.2025, 15.08.2025, 13.09.2025, 31.12.2025, 21.02.2026, 14.03.2026.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонером, як особа з інвалідністю 2 групи за загальним захворюванням.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком довічно.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували істотне погіршення її матеріального становища, зокрема у зв`язку з нинішнім проживанням за межами України та винайманням квартири, утриманням непрацездатної матері. Належних доказів про перебування матері позивачки на її утриманні не надано, доказів її фінансового стану також.
Не надано відповідних доказів і до апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки сам по собі факт непрацездатності матері позивачки та проживання з межами України із відповідними витратами на винайманням житла не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка як на підставу позовних вимог посилалася на те, що у неї змінився матеріальний стан, оскільки вона виїхала за кордон, де працює, вимушена винаймати житло та утримувати окрім себе мати, яка є людиною з інвалідністю та пенсіонеркою за віком.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення її майнового стану.
Доказів витрат на утримання матері, її фінансовий стан не надано. Позивачкою добровільно перераховувалися аліменти в розмірі 200 євро на утримання сина ОСОБА_3 , хоча присуджено до стягнення частина доходів матері. При цьому доказів неможливості сплати такого раніше визначеного розміру аліментів позивачкою та її представником не надано як суду першої та і в апеляційній інстанції.
Колегія суддів вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення її майнового стану, яка будучи працездатною і працюючою особою має можливість сплачувати аліменти.
Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дитини на нормальний життєвий рівень, достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу представника позивачки адвоката Строгової Ганни Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий
Судді