ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9141/26 Справа № 215/3564/25 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , яка діє в інтересах
ОСОБА_5 ,
Міністерство оборони України,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
третя особа:
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоренко Роман Вікторович, на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року, ухвалене суддею Камбул М.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складене 03 червня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
У травні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, в якій просить встановити факт, що позивач проживала однією сім`єю як жінка та чоловік із ОСОБА_6 , з 01.04.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебувала на його утриманні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона фактично з грудня 2022 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_6 , як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу за місцем реєстрації ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України ОСОБА_6 добровільно пішов захищати Україну та проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_1 та з травня 2022 року виконував визначені завдання у складі свого підрозділу на території Хорольської ОТГ. У вільний від виконання службових обов`язків час ОСОБА_6 перебував поза підрозділом, де у серпні 2022 познайомився з ОСОБА_1 на той час позивач була розлучена, а ОСОБА_6 ще перебував у шлюбі з ОСОБА_4 та мав від шлюбу неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Фактично шлюбні відносини ОСОБА_6 та ОСОБА_4 припинили з березня 2022, а саме вони проживали окремо, спільне господарство не вели, взаємних інтересів не мали.
Оскільки позивач з ОСОБА_6 проживали разом, останній перевіз до позивача одяг і особисті речі. Між ними були близькі довірливі стосунки, як у дружини та чоловіка, у них не було таємниць один від одного. Так, ОСОБА_6 розповів ОСОБА_1 про те, що він страждає від наркотичної залежності, на що остання всіляко допомагала, записала його на лікування до відповідних фахівців, купувала необхідні ліки.
З 27.04.2023 року позивач, за наполяганням ОСОБА_6 , звільнилась з роботи та з цього часу перебувала на повному утриманні ОСОБА_6 . Також його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 теж періодично матеріально підтримували їх.
06.07.2023 року позивачем був сплачений штраф за ОСОБА_6 за скоєння ним адміністративного правопорушення в сумі 17000 грн. Також 11.07.2023 між ОСОБА_6 та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу. Надалі, ОСОБА_6 протягом служби 2022-2024, в своїх відпустках проводили з позивачем лише разом, їздили до батьків ОСОБА_1 та батьків ОСОБА_6 , де гостювали в родинному колі. Позивач не їздила тільки в останню відпустку, оскільки була вагітною, а лікарі не рекомендували далекі поїздки, однак дитина не народилась.
Позивач та ОСОБА_6 фактично виконували права та обов`язки подружжя, вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, спільно вирішували питання пов`язані з побутом, брали участь в утриманні житла та займалися його благоустроєм, дрібними ремонтами, піклувалися та дбали один про одного, що носило постійний та систематичний характер.
У травні 2024 ОСОБА_6 вибув у зону ведення бойових дій, але відносини між ними продовжили розвиватися, вони відправляли посилки один одному, вели постійно листування, планували одружитись та відсвяткувати весілля. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини ОСОБА_6 загинув. Про загибель позивач дізналася від матері ОСОБА_10 та в подальшому уточнила вказану інформацію у ВЧ НОМЕР_2 . Вона пережила шок, глибоке потрясіння проте намагалася підтримати батьків загиблого. Враховуючи той факт, що позивач не перебувала в зареєстрованому шлюбі із загиблим ОСОБА_6 , вона позбавлена можливості отримати допомогу від держави, як дружина загиблого військовослужбовця, а для отримання зазначеної допомоги змушена звернутись до суду.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоренко Р.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачкою доказам на підтвердження факту ведення спільного господарства, спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, які разом з доказами про перебування у близьких стосунках, спільною присутністю на святах, пересилання коштів, періодичного спільного відпочинку, підтверджують те, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 проживали однією сім`єю саме як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. На думку апелянта, наявні у справі докази та пояснення свідків повною мірою підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_6 , а висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 адвокат Щербачов А.П., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, безпідставність апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року, апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення.
Третьою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 надані додаткові пояснення у справі, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на необґрунтованість доводів позивачки та не доведення її вимог належними та допустимими доказами.
Заслухавши суддю доповідача, представника позивачки адвоката Федоренка Р.В., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Щербачова А.П., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, проаналізувавши надані позивачем докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено достатніми доказами ведення спільного із загиблим ОСОБА_6 господарства, не доведено наявність саме спільних витрат та спільного бюджету, не доведено купівлю майна для спільного користування та приймання спільної участі у витратах на утримання житла, його ремонт, та інших обставин, які могли б засвідчити реальність сімейних відносин, не надано доказів того, що матеріальна допомога загиблого ОСОБА_6 була постійним і основним джерелом засобів до існування позивача ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.03.2023 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було розірвано, що підтверджується копією рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2023 по справі №215/100/23 (т.1 а.с. 15).
Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу №16182508048 від 10.07.2025 ОСОБА_1 отримувала доходи: за квітень та травень 2023 від ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», за червень-травень 2024 відсутня інформація про доходи, за червень та липень 2024 від ПП «ФУДЗМАРТ», що також підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 12, т. 1 а.с. 29).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08.08.2024, підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_2 , та депутатом міської ради, останні підтверджують, що ОСОБА_6 проживав без реєстрації з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2022 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , вели спільне господарство та мали власний побут. При огляді квартири було виявлено особисті речі ОСОБА_6 (т.1 а.с. 23).
До матеріалів справи додано копію медичної картки амбулаторного хворого від 14.11.2023 року ОСОБА_6 , копію рецепта №389 від 14.11.2023 про призначення ОСОБА_6 , лікування виданих ПП ОСОБА_11 м. Черкаси (т.1 а.с. 26-27, 28).
Згідно платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D9317 від 29.07.2023 ОСОБА_6 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 17050 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D3300 від 18.07.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 10050 грн.; платіжної інструкції №Р24А955614002D62390 від 15.03.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 5025,13 грн.; платіжної інструкції № Р24А8686896D39378 від 21.02.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 10050 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D2003 від 30.07.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 7000 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]В6833 від 24.08.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано] D6100 від 24.08.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4020,10 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D4600 від 10.09.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4020,10 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано] D5567 від 07.10.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 15050 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D6837 від 18.11.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D5527 від 19.11.2023перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D6785 від 20.11.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 1005,03 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D0832 від 30.11.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4020,10 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D0827 від 01.12.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 2512,56 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D7327 від 05.12.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4924,62 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D8737 від 20.01.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 8040,20 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D8856 від 21.01.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 502,51 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D9520 від 18.03.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D8390 від 14.04.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D5680 від 23.04.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 502,51 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D4586 від 10.05.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 7035,18 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D2339 від 14.06.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 5025,13 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D2763 від 18.06.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 1005,03 грн., платіжної інструкції №Р24А652147695D90514 від 26.12.2022 перерахував грошові кошти в розмірі 400 грн., платіжної інструкції №Р24А[номер приховано]D0376 від 19.06.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 5025,13 грн. (т.1 а.с. 30-54).
Крім того, додано платіжну інструкцію №9310-8405-1145-9780 від 06.07.2023, згідно якої ОСОБА_6 сплатив 17000 грн. (т.1 а.с. 57, 58).
Згідно виписки із медичної картки від 23.02.2024, виданої КНП «Хорольська МЛ», у ОСОБА_1 відбувся самовільний аборт в ходу в малому терміні вагітності. Також згідно протоколу операції від 02.02.2023, ОСОБА_1 було проведено операцію (т.1 а.с. 60, 61, т. 2 а.с. 11).
Відповідно копії Договору купівлі-продажу 5347/2023/3927436 від 11.07.2023 ОСОБА_1 за дорученням продавця ОСОБА_6 передала у власність собі транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT н.з. НОМЕР_4 , що також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (т.1 а.с. 55, 56).
До матеріалів справи позивачем додано фотокартки з ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 63-66).
З доданих експрес-накладних від 13.06.2024, 12.06.2024, 24.05.2024 ТОВ «НОВА ПОШТА» вбачається, що ОСОБА_1 направляла в м. Костянтинівка Донецької обл. ОСОБА_6 продукти харчування, одяг та товари для дому (т.1 а.с. 67).
Також, до матеріалів справи позивачем додано у вигляді електронного доказу фотокопії листування в застосунку Вайбер з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з «Коханим», ОСОБА_14 , Юля, Мама Льошина ДВД диск, на якому містяться особисті відеозаписи ОСОБА_6 та його фотокартки (т.1 а.с. 17-22, 24-25, 68-87, 89, 92, т. 2 а.с. 10, 13, т. 2 а.с. 95-148).
Згідно сповіщення сім`ї №МПЗ/7542 від 09.07.2024 направленого на ім`я ОСОБА_3 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , поблизу н.п. Андріївка, Бахмутського району, Донецької області, що також підтверджується довідкою про причину смерті №3104м/1202с від 10.07.2024 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 12.07.2024(т.1 а.с. 88, 90, 91).
З долученої представником відповідачів відповіді №554 від 10.02.2026 наданої т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_15 вбачається, що знаходження військовослужбовця на території військової частини є однією з форм виконання обов`язку військової служби та входить до переліку обставин, за яких військовослужбовець вважається таким, що виконує такі обов`язки. Перебування військовослужбовця поза межами військової частини вважатиметься виконанням обов?язку військової служби у разі перебування його в цей час в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, у разі якщо перебування поза військовою частиною відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника) або пов`язане з виконанням обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Щодо того чи передбачає розпорядок дня військовослужбовця під час проходження військової служби можливість проживання та проведення вільного часу з цивільними особами, що дало б можливість стверджувати про можливість проживання однією сім?єю як жінка та чоловік в розумінні цивільного законодавства України, повідомлено, що зазначене питання є суб?єктивним, а відповідь на нього є оціночним судженням, що належить до компетенції відповідних судів в кожному конкретному випадку і військовою частиною НОМЕР_1 тлумачитись не може. Військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником інформації щодо володіння Міністерством оборони України відомостями про особливий режим несення військової служби військовослужбовців у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.04.2023 по 05.07.2024 року, а саме розміщення військовослужбовців у населених пунктах з цивільними особами, а тому надати відповідь на запит в даній частині не надається можливим. Додатково повідомляють, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024 року №158 старший солдат ОСОБА_6 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту та вибув для подальшого проходження служби у Збройних Силах України (т.3 а.с.28-29).
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Проаналізувавши пояснення свідків, листування та спільні фотографії, суд обґрунтовано зазначив, що вказані докази не є достатніми, на підставі яких суд може встановити факт проживання однією сім`єю саме як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19).
Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18).
Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).
Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18); від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18); від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Щодо факту перебування позивача на утриманні у загиблого ОСОБА_6 слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази щодо розміру доходів загиблого ОСОБА_6 , а також щодо розміру допомоги та її систематичності надання позивачу з боку ОСОБА_6 , тобто за відсутності загального розміру доходу, який отримував загиблий, суд обґрунтовано зауважив, що він позбавлений можливості встановити чи значну частину своїх доходів він перераховував позивачу та систематичність такого перерахунку.
З наданих до суду листувань в месенджерах позивача з родичами загиблого вбачається, що остання акцентує увагу на тому, що загиблий ОСОБА_6 постійно брав кредити для життя, які погашали його батьки. В тому числі в одному з листувань позивач вказує, що вона брала кредит для проживання на своє ім`я.
Позивачем під час розгляду справи не заперечувався факт надання допомоги як її батьком так і батьками загиблого.
Вказані обставини, в своїй сукупності та в сукупності із показами сторін та свідків, які в судовому засіданні пояснювали, що позивачу надавали допомогу як її батько так і батькі загиблого, вказують на відсутність підтав для встановлення факту перебування позивача на утриманні загиблого ОСОБА_6 .
Крім того, у редакції ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що: «Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Згідно із ст. 31 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Частина 6 статті 30 вказаного Закону визначає, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісті військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (ст. 31).
Відповідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані побутом, мають взаємні права та обов`язки. Позивач ОСОБА_1 , є: особою ІНФОРМАЦІЯ_6 (паспорт), тобто останній станом на день смерті ОСОБА_6 05.07.2024 було лише повних 45 (сорок п`ять) років, тобто вона була повнолітньою та працездатною особою, мала можливість працювати, але на свій розсуд не працювала та не отримувала будь який дохід.
Тому, при вищевикладених фактичних обставинах цієї справи, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із доводами позову позивача про те, що перерахування коштів загиблим ОСОБА_6 на розрахунковий рахунок позивачки без зазначення призначення платежу взагалі може свідчити про те, що позивач могла бути та була утриманцем ОСОБА_6 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 та одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування на день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом першої інстанції, вірно визначено, що відповідно відповіді в/ч НОМЕР_1 в розумінні ч.4. ст.24 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Виходячи з наведеного підкреслено, що знаходження військовослужбовця на території військової частини є однією з форм виконання обов`язку військової служби та входить до переліку обставин, за яких військовослужбовець вважається таким, що виконує такі обов`язки. Згідно логіки побудови даної норми у всіх інших випадках, не зазначених у ч.4 ст.24 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», військовослужбовцем не вважатиметься таким, що виконує такі обов`язки.
Таким чином, перебування військовослужбовця поза межами військової частини вважатиметься виконанням обов`язку військової служби у разі перебування його в цей час в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця службу, у разі якщо перебування поза військовою частиною відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди наказом відповідного командира (начальника) або пов`язане з виконанням обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Суд першої інстанції у своєму рішенні вірно зазначив, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_6 виконував військові обов`язки, під час виконання яких проживання однією сім`єю, як жінки та чоловіка, враховуючи військове положення, в розумінні ст. 3, ст. 74 Сімейного кодексу України не можливе
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоренко Роман Вікторович, залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: