ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9010/26 Справа № 212/1088/26 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
сторони:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфренції у спрощеному позовному провадженні, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 червня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
У січні 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі- АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 05.03.2022 в сумі 137 912,60 грн, яка виникла через неналежне виконання останньою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив докази та обставини справи, ухвалив необґрунтоване рішення. Суд не врахував наявність кредитного договору: між банком і відповідачем укладено цивільно-правовий договір у 2022 році, на підставі якого видавалися та перевипускалися кредитні картки, якими відповідач активно користувалася. Заборгованість підтверджена документально: станом на грудень 2025 року борг становив 137 912,60 грн (114 016,06 грн - тіло кредиту, 23 896,54 грн - прострочені відсотки).
Суд невірно оцінив факт шахрайства: кошти, які були вкрадені шахраями, є кредитними коштами банку, а не власними коштами відповідача. Проте, відповідачка у кримінальному провадженні виступила цивільним позивачем та отримала відшкодування виключно на свою користь. Нею заявлено цивільний позов у розмірі 72 402,29 грн, та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., який було задоволено. Отже, суд встановивши що, кошти вкрадені шахраями - є кредитними коштами та відповідачу не належали, фактично зайняв позицію адвоката відповідача, та не надав будь-якої оцінки тій обставині, що кошти, які відповідач "не отримувала" (які були вкрадені шахраями) чомусь були стягнуті саме на її користь а не на користь банку.
Судом також не враховано відповідальність ОСОБА_1 як клієнта за збереження персональних даних: банк наголошує, що доступ до картки можливий лише через авторизацію (PIN, CVV, SMS-пароль). Відповідачка зберігала та втратила контроль над фінансовим номером телефону та в чохлі телефону зберігала і втратила як банківську карту так і пароль входу до електронних сервісів. Тому саме недбалість клієнта у збереженні даних дала змогу шахраям здійснити операції.
Суд не врахував правові висновки Верховного Суду: у подібних справах суди підтверджували, що ризик збитків від неналежних операцій до моменту повідомлення банку про втрату картки чи телефону несе клієнт. Втратила телефон із квартою і паролем відповідачка 25.03.2-24 а повідомила банк лише 01.04.2024 року.
Судом порушено також принцип законності та обґрунтованості рішень: рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що суперечить ЦПК України та Конституції.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача АТ "КБ "Приватбанк" Мельник В.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, сторони перебувають у правовідносинах, підставою виникнення яких є дійсний договір б/н від 05.03.2022 року, за яким відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу у користування кредитну картку «Універсальна», станом на 22 серпня 2023 року кредитний ліміт становив 25 000,00 грн.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між нею і банком договір про надання банківських послуг, вона ознайомлена та погоджується з ними, що були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.
Позивач, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається у позові на те, що відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов договору.
Зокрема, відповідачка ОСОБА_1 05.03.2022 року звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, унаслідок чого підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку № б/н від 05.03.2022 року (а.с.19-30).
Відповідачка ОСОБА_1 після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 01.12.2025 року за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 були надані наступні кредитні картки:
НОМЕР_1 від 26.06.2014 термін дії 03/18 Карта Універсальна
5168755420034379 від 23.03.2018 термін дії 10/21 Карта Універсальна
5457082505662507 від 22.08.2023 термін дії 08/27 Картка "Універсальна"
5457082518891291 від 28.03.2024 06/28 Картка "Універсальна"
4149609051923508 від 03.04.2024 термін дії 06/28 Картка "Універсальна" , (а.с.36).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 01.12.2025 року за вказаним кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 здійснювалась зміна умов кредитування та обслуговування кредитної картки, а саме:
Операція Дата проведения Інформація
Старт карткового рахунку 26.06.2014 4149437841217811
Зміна кредитного ліміту 26.06.2014 Кредитний ліміт : 500,00 Примітка: Встановлення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 26.06.2014 Кредитний ліміт : 0,00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 26.06.2014 Кредитний ліміт : 0,00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 14.07.2016 Кредитний ліміт : 2 000,00 Примітка: Збільшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 24.05.2017 Кредитний ліміт : 6 000,00 Примітка: Збільшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 22.09.2017 Кредитний ліміт : 8 000,00 Примітка: Збільшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 22.05.2020 Кредитний ліміт : 0,00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 22.08.2023 Кредитний ліміт : 25 000,00 Примітка: Збільшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 28.03.2024 Кредитний ліміт : 27 000,00 Примітка: Збільшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 29.05.2024 Кредитний ліміт : 27 000,00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 10.06.2024 Кредитний ліміт : 27 000,00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 21.06.2024 Кредитний ліміт : 27 000,00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту
Зміна кредитного ліміту 01.07.2024 Кредитний ліміт : 0,00 Примітка: Зменшення кредитного ліміту (а.с.37)
З виписки за договором б/н за період 26.06.2014 - 20.02.2025 відповідачка ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами, наданими АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.31-35).
Позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення суму боргу в загальній сумі 137 912,60 грн, яка складається з наступного: -114 016,06 грн - заборгованість за тілом кредиту,
-23 896,54 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Проте, згідно до розрахунку, наданого позивачем до цього ж позову, станом на 01.12.2025 року відповідачка має наступну заборгованість за тілом кредиту- 28072,25 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками 6838,70 грн., заборгованість по пені 0,00 грн., заборгованість по комісії 0,00 грн. Загальна заборгованість за наданим кредитом 34910,95 грн. (долучено до позовної заяви в підсистемі Електронний суд, додаток №6).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі послався на дану невідповідність позовної вимоги із сумою боргу по доданим письмовим доказам, а також на обвинувальний вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року в справі №213/488625, кримінальне провадження № 1202404170000151, відносно гр. ОСОБА_2 , яким останнього визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень за ст. ст. 182 ч. 1, 185 ч. 4, 190 ч. 4, 309 ч. 1, 357 ч.1, 361 ч. 1 КК України.
З вказаним вироком ОСОБА_2 було визнано винним у заволодінні коштами ОСОБА_1 , яка 25.03.2024 року втратила, а ОСОБА_2 знайшов мобільний телефон ОСОБА_1 разом із банківською карткою, випущеною позивачем по даній справі АТ КБ «Приватбанк» та паролем доступу до порталу «ДІЯ». Скориставшись знайденим ОСОБА_2 , як встановив суд у кримінальному провадженні, здійснив ряд транзакцій та оформлення декількох кредитних договорів у різних фінансових установах та погашення цих кредитів від імені ОСОБА_1 за рахунок її кредитної карти в АТ КБ «Приватбанк» та заволодів коштами як самої відповідачки з її депозитного вкладу «Скарбничка» та і кредитним коштами АТ КБ «Приватбанк». Але як вбачається із вироку суду (а.с.63-79) АТ КБ «Приватбанк» не було долучено до участі в справі як потерпілої сторони, ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов у власних інтересах, і судом його задоволено в повному обсязі на користь ОСОБА_1 в сумі матеріальної шкоди 72402,29 грн. та моральної шкоди 10000,00 грн.
Матеріали даної цивільної справи не містять відомостей, про факт перерахування ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» коштів на погашення кредитної заборгованості після вироку суду.
За цими обставинами, судом зроблено висновок про доведеність заперечень проти позову з боку відповідачки, що вона не несе відповідальності за непогашену кредитну заборгованість у повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.
Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).
При цьому суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, зазначено: «Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Отже, саме Банк мав подати беззаперечні докази сприяння Відповідачем незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку остання №б/н від 05.03.2022 року, на підставі якої їй відкрито картковий рахунок і видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 27000,00 грн.
Відповідачка отримала декілька кредитних карток. Після отримання кожної картки за умовами укладеного з Банком договору, Відповідачка здійснила дії щодо проведення їх активації, користувалася ними, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено вивченням матеріалів цивільної справи, відповідачка втратила контроль над фінансовим номером телефону та банківською карткою ІНФОРМАЦІЯ_1 , як встановлено вищевказаним вироком суду третя особа гр. ОСОБА_2 заволодівши телефоном та банківською карткою, а також папірцем із паролем для входу в мобільний додаток «ДІЯ», які відповідачка зберігала в чохлі телефону, шляхом здійснення несанкціонованих відповцідачкою транзакцій та укладення кредитних договорів із різними фінансовими установами та переказів коштівв період часу з 26.03.2024 по 02.04.2024 року та заволодів грошовими коштами як самої відповідачки з її вкладу «Скарбничка» так і кредитними коштами позивача АТ КБ «Приватбанк».
При цьому матеріали справи не містять відомостей коли відповідачка звернулася до банку з метою блокування карти і чи зверталася взагалі.
Отже встановлені обставини свідчать про те, факт шахрайства у відношенні ОСОБА_1 став можливим через порушення нею самою "Умов і правил надання банківських послуг" до яких відповідачка приєдналася підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, оскільки згідно них:
-п.1.1.2.1.11. Для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов`язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних систем Банку.
В разі втрати Клієнтом Фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із Фінансовим номером телефону Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк в будь - якому з доступних каналів.
-п.1.1.5.14. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації.
В кримінальному провадженні №12024041740000151 відповідачка, а не банк визнана потерпілою у ньому і отримала повне задоволення її цивільного позову на свою користь. При цьому банку кредитні кошти, якими заволодів засуджений і відшкодовані їй за її позовом не повернула.
Згідно з п. 140 Розділу VІІ Постанови НБУ від 29.07.2022 № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції , та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Згідно з п.п.16-17 Розділу І Постанови НБУ від 29.07.2022 № 164 власник рахунку здійснює контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів. Користувач здійснює контроль за використанням платіжного інструменту для проведення операцій.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 05.03.2022 року, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 28072,25 грн., заборгованість за простроченими відсотками 6838,70 грн, а загальна сума заборгованості за наданим кредитом 34910,95грн. Даний розрахунок не спростований відповідачкою, заборгованість не погашена.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених колегією суддів обставин справи та досліджених доказів, слід дійти висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду- скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи та витрати на правову допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій пропорційно до задоволеної суми.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05.03.2022 в загальному розмірі 34910,95 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту -28072,25, за процентами - 6838,70 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій зі сплати судового збору в сумі 1 684,63 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: