ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7864/26 Справа № 932/6271/26 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
15.05.2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, в якій заявниця просила видати обмежувальний припис ОСОБА_2 строком на 6 місяців із забороною перебування у місці проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що заявниця проживає однією сім`єю із своєю донькою, ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 . Останнім часом спільне життя не ладиться і постійно погіршується. Періодично трапляються епізоди домашнього насильства по відношенню до заявниці із боку доньки та її чоловіка. На неодноразові зауваження заявниці, останні не реагували. ОСОБА_2 не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій та продовжує свої агресивні дії по відношенню до заявниці, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження таких дій. У зв`язку із зазначеним, заявниця звернулась до суду із цією заявою.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовлено.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
26.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, що заявниця страждає від домашнього насильства з боку своєї доньки та її чоловіка.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13.08.2026 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заінтересована особа просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначає, що у апеляційній скарзі ОСОБА_1 нічого не говорить про суть справи надання обмежувального припису а приводить перечень безпідставних звинувачень до ОСОБА_2 , це вказує на те що вона не усвідомлює суті справи і її метою є не захист прав, а завдання шкоди заінтересованій особі у справі.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 107-108, 111).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 21.04.2026 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою №1769 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25.03.2026 та не заперечувалось учасниками справи під час судового розгляду.
Звертаючись до суду зі заяву, заявник вказала, що відносно неї з боку доньки вчиняється домашнє насильство.
Суд під час вирішення такої заяви має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. При вирішенні питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №756/2072/18 (провадження №61 19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі №756/11732/18 (провадження №61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі №336/3551/18-ц (провадження №61-1693св19), від 17 лютого 2021 року у справі №766/13927/20-ц (провадження №61-17471св20), від 28 червня 2022 року у справі №466/180/22 (провадження №61-4104св22), від 25 липня 2023 року у справі №344/1732/23 (провадження №61-6759св23), від 6 червня 2024 року у справі №285/7922/23 (провадження №61-5538св24).
Верховний Суд у постанові від 5 вересня 2019 року в справі №756/3859/19 (провадження №61-11564св19), погоджуючись з апеляційним судом, який відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, виснував, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених, зокрема, у Кримінальному Кодексі України), а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію і направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Верховний Суд погодився з тим, що у справі існує тривалий конфлікт між сторонами, але обставини справи не вказують на необхідність застосування обмежувального припису.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо.
Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Із наданих в судовому засіданні пояснень учасників справи та наявних матеріалів справи встановлено, що між заявником та її донькою склалися неприязні стосунки. Також у судовому засіданні заявника сказала, що до доньки - ОСОБА_4 у неї мало претензій, всі її вимоги стосуються чоловіка доньки - ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції зазначив, що під час судового засідання заявник не вказала, які дії ОСОБА_2 вчиняла щодо неї. Проте під час судового засідання неодноразово наголошувала, що вважає що саме ОСОБА_6 не бажає виносити речі з її кімнати. На питання головуючого судді, що претензії стосуються лише питання знаходження речей у кімнаті, та заходження чоловіка доньки до неї відповіла ствердно.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 у справі №932/131/26 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04.03.2026 року у справі №932/130/26 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У листі ГУ НП Дніпропетровській області від 25.12.2025 повідомлено, про реєстрацію кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 185 КК України.
Листом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (підрозділ: Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції №1 повідомлено, що за період з 01.01.2024 по 20.02.2026 зафіксовано десять викликів на спецлінію «102», а також дев`ять письмових заяв, поданих громадянкою ОСОБА_1 до територіального підрозділу. Зазначенні звернення мали інформаційний характер щодо конфліктних ситуацій, вчинених можливих крадіжок з квартири, а також вчинення самоправства з боку її доньки та чоловіка останньої.
Факти психологічного та фізичного домашнього насильства щодо заявника з боку ОСОБА_2 не підтверджені. Суд першої інстанції зазначив, що звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії не є достатнім підтвердженням такого насильства з боку ОСОБА_2 , а постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 у справі №932/131/26 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції відхилив посилання заявника на Акт обстеження житлово-побутових та санітарно-технічних умов проживання від 08.05.2026, який складений на підставі заяви ОСОБА_1 . Оскільки, на переконання суду першої інстанції, проведення обстеження протягом одного дня не надає можливості всебічно встановити дійсний характер, тривалість та систематичність конфліктів між сторонами, а також дійти беззаперечного висновку щодо існування обставин, які б свідчили про вчинення домашнього насильства у розумінні вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Крім того, зміст зазначеного акту переважно ґрунтується на поясненнях самого заявника та відображає лише стан житлового приміщення на момент проведення обстеження.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що між заявником та заінтересованою особою наявний житлово-побутовий конфлікт, який здебільшого виникає між заявником та чоловіком ОСОБА_2 .
За вищевказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, оскільки заявником не надано достатніх належних, допустимих, та переконливих доказів того, що дії ОСОБА_2 виходять за межі побутового конфлікту та місять ознаки систематичного, цілеспрямованого психологічного, фізичного, іншого домашнього насильства.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №756/11732/18, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №159/5880/18, наведено, що сам факт звернення заявника до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та ОСОБА_2, але не підтверджує, що остання вчинила щодо заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом №2229-VIII.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця зверталась до правоохоронних органів щодо дій ОСОБА_2 . Так відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 у справі №932/131/26 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив що сам факт звернення заявниці з правоохоронних органів щодо ОСОБА_2 свідчить про наявність конфлікту між ними, проте не може свідчити про вчинення домашнього насильства щодо заявниці ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 .
Інших доказів, які б свідчили про вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 заявником не надано.
Відтак, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 13.10.2026 року.
Судді: