ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10569/26 Справа № 177/3920/25 Суддя у 1-й інстанції - Геря О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 177/3920/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Площенко Наталії Федорівни, на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Герею О. Г. у с-щі Широкому Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 21 липня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 835845, згідно з умовами якого відповідачка отримала 20 000 грн кредитних коштів. ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену договором суму. Відповідачка, зі свого боку, не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором.
В подальшому, 01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 01022024. Відповідно до умов Договору факторингу, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 835845 від 18 чеврня 2023 року в розмірі 19 680 грн.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 01 лтого 2024 року до Договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло вправо грошової вимоги за кредитним договором № 835845 від 18 червня 2023 року в розмірі 120 320 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 100 320 грн заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати по справі.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 835845 від 18 червня 2023 року в розмірі 120 320 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Площенко Н.Ф., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 9 000 грн та витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, розмір яких буде підтверджено у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України - протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Договір факторингу № 01022024-1 від 01 лютого 2024 року зі сторони ТОВ «Селфі Кредит» підписано директором Куліш М.П., а зі сторони ТОВ «ФК «Кредит Капітал» - представником на підставі довіреності від 14 липня 2023 року ОСОБА_2 , разом з тим в матеріалах справи відсутня довіреність від 14 липня 2023 року, яка уповноважує ОСОБА_2 підписувати договір факторингу № 01022024-1, а тому апелянт вважає, що позивачем не доведено належними доказами факту відступлення права вимоги від первісного кредитора до Позивача і тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» взагалі є неналежним позивачем по справі.
Також апелянт зазначає, що відповідачка отримала кредит на суму 20 000 грн, проте відсотків за користування кредитом було нараховано 100 320 грн, тобто у понад 5 разів більше ніж саме тіло кредиту. Відповідач вважає, що такий розмір нарахованих процентів позивачем є несправедливим, неспівмірним та таким, що порушує права відповідача в розуміні Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того апелянт вважає, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 червня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 835845, згідно з умовами якого відповідачка отримала 20 000 грн кредитних коштів.
ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену договором суму. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту - 20 000 грн.
Строк на який надається кредит - 360 днів.
Процентна ставка - 2,2% в день.
Знижена процентна ставка - 0,022% в день.
Дата надання кредиту - 18 червня 2023 року, дата повернення кредиту - 19 червня 2024 року.
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної суми заборгованості за кожен день користування кредитом.
Періодичність платежів - кожні 30 днів. Відповідачка, зі свого боку, не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором.
Факт отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними підтверджується інформацією надаю АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 25 лютого 2026 року, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Транзакція, здійснена 18 червня 2023 року в сумі 20 000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , була успішною.
В подальшому, 01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 01022024.
Відповідно до умов Договору факторингу, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 835845 від 18 червня 2023 року в розмірі 19 680 грн.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 01 лютого 2024 року до Договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло вправо грошової вимоги за кредитним договором № 835845 від 18 червня 2023 року в розмірі 120 320 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 100 320 грн заборгованість за процентами. Відповідачка не виконувала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, не здійснювала платежі.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит», як первісним кредитором було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 835845 від 18 червня 2023 року, за яким ТОВ «Селфі кредит», надав грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 20 000 грн, строком на 360 днів (до 19 червня 2024 року) зі сплатою відсотків у розмірі 2,2 % - стандартна ставка та 0,022 % - знижена відсоткова ставка в день, однак відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала, унаслідок чого, станом на дату подання позовної заяви, у неї утворилася заборгованість у розмірі 120 320 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 100 320 грн заборгованість за процентами. Право вимоги за цим кредитом на законних підставах перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року.
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов 'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до чч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з абз. 1 ч. 1 от. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1050 ЦК України зазначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового звернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Як вбачається із матеріалів справи, 18 червня 2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Селфі кредит» у електронному вигляді договір про надання споживчого кредиту № 835845, погодилась з його умовами, у тому числі, щодо розмірів процентних ставок за користування коштами, порядку та строків повернення кредиту, в результаті чого отримала від ТОВ «Селфі кредит» кредитні кошти у розмірі 20 000 грн на строк 360 днів і користувалась ними. Факт укладення нею договору та отримання коштів не спростовано.
Нарахування відсотків за користування коштами споживчого кредиту за цим договором здійснено відповідно до умов укладеного договору споживчого кредиту та підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості. При цьому відповідач не спростувала правильність здійснених товариством нарахувань заборгованості з відсотків та не довела невідповідність їх умовам договору.
Тому суд першої інстанції дійшов обгрутнованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка отримала кредит на суму 20 000 грн, проте відсотків за користування кредитом було нараховано 100 320 грн, тобто у понад 5 разів більше ніж саме тіло кредиту, тому такий розмір нарахованих процентів позивачем є несправедливим, неспівмірним.
Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, до розгляду якої апеляційним судом зупинялося провадження у цій справі, зазначено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
У справі, що переглядається, умовами кредитного договору однозначно визначено розмір процентної ставки. Будь-яких суперечностей або двозначностей щодо базового розміру процентної ставки текст договору не містить. Відповідач зустрічного позову про визнання умов кредитного договору щодо процентної ставки недійсними або про зміну договору не пред`являла, у зв`язку з чим умови договору в силу статті 204 та статті 629 ЦК України є правомірними та обов`язковими для сторін.
Сам по собі значний розмір процентів не свідчить про їх незаконність, оскільки він є наслідком тривалого невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати платежів за договором.
Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додані докази відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача, а саме: договір факторингу № 01022024-1 від 01 лютого 2024 року, акт приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024 року, платіжна інструкція № 74877 від 01 лютого 2024 року про перерахування плати за відступлення права вимоги, що в своїй сукупності є достатніми доказами підтвердження відступлення права вимоги первісного кредитора на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, вказаних висновків суду перої інстанції не спростовують.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності таких витрат, оскільки, як слідує з матеріалів справи, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатське об`єднання «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року. На підтвердження надання правничої допомоги позивачем суду надано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, Акт № 1064 наданих послуг від 10 грудня 2025 року, згідно з яким адвокатом надано правову допомогу загальною вартістю 8 000 грн, детальний опис наданих послуг від 08 грудня 2025 року до акту № 1064 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.
Суд першої інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, що відповідатиме принципу співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 120 320 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Площенко Наталії Федорівни, залишити без задоволення.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: