ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10614/26 Справа № 755/1734/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 755/1734/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Олег Петрович, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
УСТАНОВИВ:
В червні 2026 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікативних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1405-3043, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит на наступних умовах: сума кредиту - 20 000 грн, строк кредитування - 365 днів, базовий період - 20 днів, знижена % ставка - 1,45% в день, стандартна % ставка - 1,45% в день, комісія за видачу кредиту - 15,00%.
Позивач надав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав взяті на себе зобов`язання за Договором вчасно та в повному обсязі, натомість відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 13 жовтня 2025 року становить 128 850 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 105 850 грн; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 3 000 грн.
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальника за нарахованими процентами у сумі 28 850 грн за умови погашення решти заборгованості за Кредитним договором у розмірі 100 000 грн.
На підставі навденого вище позивач просив суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості, а її частину у розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1405-3043 від 06 червня 2024 року у розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Не погодившись з рішенням суду, представником відповідача - адвокатом Ткаченком О.П. подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином не виконав умови кредитного договору.
На переконання апелянта матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.2 договору про видачу кредиту за договором № 1405-3043 від 06 червня 2024 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Позивачем не надано також доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно доводів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», здійснило переказ коштів на реквізити невідомого отримувача.
Зазначає, що надатна ТОВ «Укр Кредит Фінанс» довідка про перерахування суми кредиту № 1405-3043 від 06 червня 2024 року ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача, а тому за своєю суттю є лише твердженням останнього, що підлягає доведенню на загальних підставах.
Крім того апелянт зауважує, що п.4.7 Договору щодо сплати відповідачем комісії за видачу кредиту у розмірі 15% суми кредиту, є нікчемним.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що сторонами погоджено умови щодо розміру та сплати процентів. ОСОБА_1 погодився з ними, підписав електронним підписом. Штрафних санкцій відповідачу не нараховувалось.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, ОСОБА_1 просить розгляд справи проводити за його відсутності, позивач про причини своєї неявки суд не повідомив, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач порушив обумовлені договором строк і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості за кредитом в заявленій в позові сумі ґрунтуються на законі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1405-3043 продукту «CreditKasa», відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 грн, строк кредитування - 365 днів, тобто до 05 червня 2025 року, базовий період - 20 днів, стандартна % ставка - 1,45% в день, комісія за надання кредиту - 15,00%, реальна річна процентна ставка - 18 717, 06 %, загальна вартість кредиту - 128 850 грн.
У розділі 13 «Реквізити сторін» Кредитного договору, номер особистого електронного платіжного засобу вказаний відповідачем, як № НОМЕР_1 .
Договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатору А9179, надісланим відповідачу для підписання кредитного договору та підтвердження ознайомлення з правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до Моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при укладанні Кредитного договору № 1405-3043 від 06 червня 2024 року між Товариством та відповідачем, 06 червня 2024 року о 13 годині 19 хвилин відповідач відкрив сайт кредитодавця (https://creditkasa.ua), зайшов до Особистого кабінету та створив заявку на отримання кредитних коштів. 06 червня 2024 року о 13 годині 20 хвилин ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надіслав на мобільний номер телефону відповідача ( НОМЕР_2 ) та на e-mail « ІНФОРМАЦІЯ_1 » смс-повідомлення про схвалення заявки. Разом з тим, позивач на сайті кредитодавця розмістив паспорт споживчого кредиту в Особистому кабінеті клієнта. На мобільний номер телефону відповідача ( НОМЕР_2 ) було надіслано смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання Паспорту споживчого кредиту. 06 червня 2024 року о 13 годині 20 хвилин відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора. 06 червня 2024 року о 13 годині 20 хвилин товариство розмістило на сайті в особистому кабінеті Договір (оферти). Відповідач підтвердив ознайомлення з офертою обрання опції «Приймаю». Товариство направило на мобільний номер телефону відповідача ( НОМЕР_2 ) смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання. У особистому кабінеті клієнта сформовано електронне повідомлення про прийняття (акцепт). Відповідач підписав одноразовим ідентифікатором електронне повідомлення про прийняття пропозиції. Товариство розмістило інформацію в Особистому кабінеті про укладення Договору та відправив на e-mail «ІНФОРМАЦІЯ_1» примірник Договору.
Згідно до квитанції № [номер приховано] від 06 червня 2024 року, на банківську картку № НОМЕР_1 успішно перераховано грошові кошти у розмірі 20 000 грн з призначенням платежу: «Видача кредитних коштів за договором № 1405-3043 від 06 червня 2024 року».
Відповідач порушив визначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього загальний розмір заборгованості перед позивачем становить 100 000 грн з урахуванням суми боргу, визначеної позивачем, яка зменшена до цього рівня від загальної суми боргу.
Відповідач підписав зазначений кредитний договір електронним підписом, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Відповідно до ч.ч. 3, 6, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.3.2, 3.3 Договору для його укладення в порядку встановленими Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на вебсайті кредитодавцю усіх граф відповідної форми. При поданні такої інформації позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальника на вебсайті кредитодавця та створюється позичальнику його особистий кабінет, доступ до якого здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, вказаний позичальником.
Відповідач порушив умови договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув. Згідно Розрахунку заборгованості за укладеним договором, станом на 13 жовтня 2025 року заборгованість відповідача становить 128 850 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 105 850 грн; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 3 000 грн.
До стягнення позивачем з цих сум заявлено у позовній заяві 20 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 80 000 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
Доводи апеляційної скарги зазначеного вище не спростовують, оскільки Згідно до квитанції № [номер приховано] від 06 червня 2024 року, на банківську картку № НОМЕР_1 успішно перераховано грошові кошти у розмірі 20 000 грн з призначенням платежу: «Видача кредитних коштів за договором № 1405-3043 від 06 червня 2024 року».
У розділі 13 «Реквізити сторін» Кредитного договору, номер особистого електронного платіжного засобу вказаний відповідачем, як № НОМЕР_1 .
При цьому апелянтом не наведено конкретних обставин та не надано доказів того, що платіжна картка з номером НОМЕР_1 не є платіжним засобом, реквізити якого були зазначені під час оформлення кредитного договору, або що транзакція № НОМЕР_1 стосувалася іншого договору чи іншої операції. Відповідач чи його представник не були позбавлені можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
На підставі наведеного вище, суд першої інстанції обгрунтовано вважав доведеним факт укладання Кредитного договору № 1405-3043 від 06 червня 2024 року та отримання відповідачем 06 червня 2024 року кредитних коштів у розмірі 20 000 грн на умовах, що визначені укладеним Договором.
Проте, колегія суддів вважає, що умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 1,45 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, а розмір заборгованості за нарахованими процентами підлягає перевірці колегією суддів, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 16 січня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.
Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, кредитний Договір № 1405-3043 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено 06 червня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому встановлення кредитором процентної ставки на рівні 1,45 % за період з 22 серпня 2024 року по 05 червня 2025 року суперечить положенню частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно проведеного колегією суддів власного розрахунку, загальний розмір процентів за користування вищенаведеним кредитом упродовж строку дії договору (365 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 80 130 грн та відповідає такому розрахунку: 20 000/100*1,45%*77 днів = 22 330 грн (період з 06 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року, в якому проценти мають нараховуватись в розмірі, не більшому 1,5%) + 20 000/100*1%*288 днів = 57 800 грн (період з 21 серпня 2024 року по 05 червня 2025 року, в якому проценти мають нараховуватись в розмірі, не більшому 1 %), що разом становить 80 130 грн, та не перевищує розмір простроченої заборгованості за нарахованими процентами, який заявлений позивачем до стягення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами в сумі 80 000 грн.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції.
При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 100 000 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Олег Петрович, залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: