ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 953/11978/25
провадження № 22-ц/818/4585/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області,
третя особа - Державна казначейська служба України,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2026 року в складі судді Дяченка О.М.
в с т а н о в и в:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Харківській області, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Позовна заява мотивована тим, що у процесі кримінального провадження № 1201822[телефон приховано] від 24.06.2018 у неї тимчасово вилучено та накладено Київським районним судом м. Харкова арешт на належний їй автомобіль VOLVO CX-90 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року у справі №64023843/18 прийняте рішення про повернення їй вищезгаданого автомобіля.
Зазначила, що 28.01.2025 вона звернулась до ГУ НП в Харківській області з заявою про повернення автомобіля, але у відповідь отримала лист, яким їй повідомило про те, що автомобіль зник зі спеціального майданчика ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Г. Сковороди, 107.
Відповідно до звіту з оцінки майна на час винесення ухвали Київського районного суду м. Харкова і рішення про повернення їй автомобіля його вартість становила 1 714 040,00 грн.
29.08.2025 вона звернулася до ГУНП в Харківській області з заявою про добровільне відшкодування вказаної суми, однак їй повідомлено, що по факту зникнення автомобіля ведеться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а стосовно відшкодування майнової шкоди за фактом втрати або знищення речового їй слід звернутися до суду.
Вважала, що їй завдано моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 800000,00 грн.
Просила стягнути з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму завданої шкоди у розмірі 1714040,00 грн та суму моральної шкоди в розмірі 800000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1 714 040,00 грн, завдану внаслідок неповернення належного їй арештованого майна - транспортного засобу «VOLVO CX90, реєстраційний номер НОМЕР_2 та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000,00 грн; в іншій частині - позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду Головне управління Національної поліції в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на момент розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, місцезнаходження автомобіля не встановлено, особи, які можуть бути причетні до зникнення транспортного засобу, не встановлені, а жодній особі повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не вручалося. Зникнення транспортного засобу відбулося в умовах дії обставин непереборної сили, без наявності вини працівників поліції, в умовах активних бойових дій, систематичних обстрілів території м. Харкова та фактичної неможливості забезпечення безпечного доступу до території спеціального майданчика. Повномасштабна військова агресія російської федерації, активні бойові дії на території м. Харкова, ракетні удари, артилерійські обстріли, відсутність електропостачання, пошкодження будівель та перебування озброєних осіб на території спеціального майданчика є саме тими надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно виключали можливість забезпечення належного зберігання транспортного засобу.
Зазначило, що визначений судом розмір шкоди є необґрунтованим, таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами, а висновки суду в цій частині ґрунтуються виключно на звіті про оцінку, який не може вважатися висновком судового експерта та не забезпечує необхідного рівня об`єктивності й достовірності при встановленні розміру збитків. У випадку задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, Держава сплатить на рахунок ОСОБА_1 кошти, а після знаходження майна ГУНП зобов`язано буде виконати судове рішення та повернути майно. Таким чином позивач отримає і майно - автомобіль марки «VOLVO XC-90», реєстраційний номер НОМЕР_2 і грошові кошти за це майно, що буде безпідставним збагаченням за рахунок Держави. ГУНП в Харківській області, як орган державної влади не вчиняв жодних дій та не приймав жодних рішень, спрямованих на завдання шкоди ОСОБА_1 , а тому не є особою, яка завдала шкоду, дії ГУНП в Харківській області не є неправомірними, відсутній причинно-наслідковий зв`язок, а, відповідно і склад правопорушення.
Вказало, що безпідставним є і висновок суду щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт моральних страждань, їх характер, обсяг, тривалість та причинний зв`язок між такими стражданнями і діями відповідача. Матеріали справи не містять висновків психолога, медичних документів або інших доказів, які б свідчили про погіршення психоемоційного стану позивача. Суд не врахував, що сам по собі факт втрати майна не є безумовною та автоматичною підставою для стягнення моральної шкоди. Судом також не було встановлено наявності причинного зв`язку між діями або бездіяльністю відповідача та заявленими моральними стражданнями позивача. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що зникнення транспортного засобу відбулося в умовах активних бойових дій, систематичних артилерійських обстрілів території м. Харкова, введення воєнного стану та фактичної втрати контролю над територією спеціального майданчика через перебування там озброєних осіб. За таких обставин відсутні підстави вважати, що можливі моральні переживання позивача стали наслідком саме протиправної поведінки працівників ГУНП в Харківській області. Суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких саме визначений розмір моральної шкоди є справедливим, розумним та співмірним.
08.07.2026 ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.06.2018 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі № 640/11154/18 (н/п 1-кс/640/6547/18) накладено арешт на автомобіль «VOLVO CX90» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та визначено місце зберігання автомобіля на території спеціального майдану зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.
Відповідно до доповідної записки від 31.05.2022 № 546/119-50/01-2022 «Про підведення підсумків звірки тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках ЦЗ ГУНП в Харківської області» начальника ЦЗ ГУНП в Харківської області Віталія Дубового, встановлено, що згідно наказу Головного управління національної поліції в Харківській області №584 від 02.05.2022 «Про проведення звірки тимчасово затриманих засобів на спеціальних майданчиках ЦЗ ГУНП в Харківської області проведено звірки та встановлено, зокрема виявлено зникнення тимчасово затриманого транспортного засобу зі спеціального майданчика за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107 автомобіля VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Матеріали щодо зникнення транспортних засобів були направленні до ХРУП №1 ГУНП в Харківської області для реєстрації та прийняття рішення згідно чинного законодавства (а.с.144-147).
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Харківським районним управлінням поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022221130001135, за фактом того, що 06.05.2022 до ЧЧ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника ВЗРСМ ЦЗ ГУНП в Харківській області щодо виявлення незаконного заволодіння невідомими особами транспортними засобами, які перебували на спеціальному майданчику ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107. Правова кваліфікація ч. 2 ст. 289 КК України (а.с.147зворот).
Згідно висновку начальника ГУНП в Харківській області службового розслідування за фактом відсутності затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках ГУНП в Харківській області від 09.08.2022 №891, у рамках проведеного службового розслідування інформацію щодо вчинення окремими поліцейськими ГУНП в Харківській області дисциплінарних проступків підтвердити чи спростувати на теперішній час не надалось можливим; копію висновку службового розслідування направити до ХРУП №1 для вирішення питання щодо приєднання до матеріалів кримінального провадження від 07.05.2022 за №12022221130001135 за ч. 2 ст. 289 КК України та для вжиття відповідних заходів щодо встановлення автомобілів (а.с.153-161).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 року у справі № 640/23843/18 (н/п 1-кп/953/311/24) скасовано арешт на автомобіль VOLVO CX90, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 17.03.2018, два ключі від автомобіля VOLVO CX90, та визначено повернути це майно ОСОБА_1 (а.с.8-29).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року ухвала Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 року у вищезазначеній частині залишена без змін (а.с.30-37).
Згідно листа Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21.02.2025 №4-Б/119-50/01/2025, ОСОБА_1 повідомлено, що тимчасово затриманий транспортний засіб «VOLVO CX 90», реєстраційний номер НОМЕР_5 був доставлений 16.08.2018 працівниками СУ ГУНП в Харківській області до штраф майданчика, який перебував на балансі ДП МВС України «Леформ Ресурс», за адресою: вул Григорія Сковороди (Пушкінська) 107, м. Харків. У зв`язку з ліквідацією ДП МВС України «Інформ Ресури» 31.07.2019 відповідно до акту приймання-передач даний транспортний засіб було передано для подальшого зберігання до ГУНП в Харківській області. Даний автомобіль поліцейськими відділеннями забезпечення роботи спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській області нікому не видавався. У подальшому, 24.02.2022 Збройними Силами рф було здійснено пуск крилатих та балістичних ракет на територію суверенної держави України, тим самим розпочалось широкомасштабне вторгнення на територію нашої держави. Території спеціальних майданчиків ЦЗ ГУНП в Харківській перебували під обстрілами ворожих снарядів. Згідно наказу ГУНП в Харківській області «Про проведення звірки тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках 113 ГУНП в Харківській області» від 02.05.2022 № 584 3 02.05.2022 по 31.05.2022 була проведена звірка тимчасово затриманих транспортних засобів між фактичною наявністю тимчасово затриманих транспортних засобів та документально завіреною, які зберігаються на спеціальних майданчиках ЦЗ ГУНП в Харківській області. У ході проведення звірки комісією було виявлено зникнення тимчасово затриманого транспортного засобу «VOLVO CX90», реєстраційний номер НОМЕР_6 зі спеціального майданчика ЦЗ ГУНП в Харківській області, за адресою: вул. Г. Сковороди, 107, м. Харків про що складено рапорт та направлено для реєстрації з подальшим приєднаннями відомостей до матеріалів кримінального провадження від 07.05.2022 за № 12022221130001135 за ч. 2 ст. 289 КК України до ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області. Одночасно було проведено службове розслідування за фактом зникнення тимчасово затриманих транспортних засобів, які зберігалися на спеціальних майданчиках ЦЗ ГУНП в Харківській області, копію висновку службового розслідування за фактом відсутності затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках ГУНП в Харківській області 12.08.2022 було передано до канцелярії ХРУП №1 ГУНП в Харківській області для прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні (а.с.38-39).
Відповідно до звіту з оцінки майна від 19.08.2025, проведеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , вартість транспортного засобу VOLVO CX90 R-DESIGN, 2016 року випуску, кузов НОМЕР_3 , без врахування технічного стану та пробігу становить - 1 714 040,00 грн (а.с.44-54).
29.08.2025 ОСОБА_1 звернулася Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування їй як власнику автомобіля VOLVO CX90, реєстраційний номер НОМЕР_2 , речового доказу втраченого органом досудового розслідування ГУНП в Харківської області, його вартість у розмірі 1 714 040,00 грн (а.с.40-41).
Згідно листа Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.09.2025 №232110-2025, ОСОБА_1 повідомлено, що слідчим СВ Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області Шевченком С.В. проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, розпочатому за фактом незаконного заволодіння транспортними засобами, які перебували на спеціальному майданчику ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: вул. Г. Сковороди, 107, м. Харків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. Відповідно до постанови слідчого від 07.06.2022 автомобіль марки VOLVO CX-90 реєстраційний номер НОМЕР_5 поставлений на облік в інформаційній підсистемі «Гарпун» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» та присвоєно категорію «розшук у зв`язку з незаконним заволодінням». Питання з приводу відшкодування майнової шкоди за фактом втрати або знищення речового доказу визначається нормами Цивільного кодексу України (а.с.42-43).
Згідно листа Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21.11.2025 №180504-2025, встановлено, що слідчим слідчого відділу Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12022221130001135 від 07.05.2022, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України. По вказаному кримінальному провадженню постановою старшого слідчого СВ Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Орлова О.О. від 07 липня 2022 року транспортний засіб «VOLVO CX-90», реєстраційний номер НОМЕР_5 , оголошено у розшук, відомості про що внесено до ІП «Гарпун» ІНПН «Інформаційний портал Національної поліції». Власник автомобіля ОСОБА_1 по вказаному кримінальному провадженню показання не надавала, у зв`язку з чим авто-товарознавча експертиза не призначалась. На даний час місцезнаходження автомобіля «VOLVO CX-90», реєстраційний номер НОМЕР_5 не відомо. Жодній особі по даному кримінальному провадженню не було повідомлено про підозру. Досудове розслідування триває. Виконується необхідний комплекс слідчих дій, направлених на встановлення істини по кримінальному провадженню (а.с.163).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Частиною 1 статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
У пункті 20 Порядку № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.
За змістом статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Матеріали справи свідчать про те, що автомобіль VOLVO CX90, реєстраційний номер НОМЕР_2 , як речовий доказ у кримінальному провадженні у встановленому законом порядку було передано на зберігання на штрафмайданчик Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107
За таких обставин саме на орган досудового розслідування кримінального провадження законодавством покладено обов`язок щодо забезпечення схоронності та повернення транспортного засобу VOLVO CX90, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З огляду на викладене, у Головного управління Національної поліції в Харківській області виник обов`язок забезпечити схоронність автомобіля та, за наявності до того законних підстав, повернути його у стані та комплектації, в яких він вилучався.
Натомість під час зберігання автомобіля на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Головного управління Національної поліції в Харківській області він зник, що підтверджується відповідачем.
Таким чином, з урахуванням наведених норм матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність у посадових осіб Національної поліції України обов`язку забезпечити схоронність та повернення транспортного засобу позивачці, який є речовим доказом у кримінальному провадженні та який було арештовано й передано для зберігання на спеціальний майданчик, у стані та комплектації, в якій він передавався на майданчик для зберігання автомобілів.
Відповідно до звіту з оцінки майна від 19.08.2025 вартість транспортного засобу VOLVO CX90 R-DESIGN, 2016 року випуску, кузов НОМЕР_3 , без врахування технічного стану та пробігу становить - 1 714 040,00 грн.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі 1714040,00 грн за рахунок держави.
Доказів на спростування розміру матеріального збитку, визначеного вказаним звітом, відповідачем не надано, правом на призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач не скористався. Тобто, ці обставини не були спростовані відповідачем в силу статей 12, 81 ЦПК України. Вказаний звіт прийнятий судом як належний та допустимий доказ, яким встановлюється розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачу.
Щодо стягнення моральної шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, урахувавши обставини справи, істотність вимушених змін у житті позивачки, характер, тривалість та обсяг заподіяних їй моральних страждань, з огляду на засади верховенства права та з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що ця сума буде достатньою для компенсації негативних наслідків морального характеру.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ГУНП в Харківській області в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина