Судові рішення

Постанова № 140679933 у справі № 718/968/26 від 14.10.2026

Постанова від 14.10.2026 у цивільній справі № 718/968/26 (категорія «Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»»). Суд: Чернівецький апеляційний суд, суддя Литвинюк І. М.

Справа№ 718/968/26
СудЧернівецький апеляційний суд
СуддяЛитвинюк І. М.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата ухвалення14.10.2026
Надійшло до реєстру17.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140679933

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа №718/968/26

Провадження №22-ц/822/2208/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року, головуючий у І-й інстанції - Скорейко В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 03.10.2009 між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. було укладено Договір № 129/1 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків щомісячно).

Згідно з пунктом 1.1. Договору банк продовжує дію договору № 129/1 від 03.10.2009 року в сумі 150 000 грн на умовах, визначених цим договором з нарахуванням 30,2% річних. Згідно з пункту 1.2 Договору депозитний вклад залучається з 03 жовтня 2009 року по 03 січня 2010 року.

Вказувала на те, що даний договір був укладений в кабінеті начальника Кіцманського відділення АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») ОСОБА_2 у двох примірниках. Після внесення коштів на депозит начальник відділення банку Василькова Г. В. видала їй на руки банківське розпорядження про внесення коштів. У неї дане розпорядження не збереглося, однак збереглися банківські документи (розпорядження) із зазначенням всіх необхідних реквізитів, які свідчать про розміщення ним депозиту в банку. 05 січня 2010 року відповідно до банківського розпорядження на продовження дії договору № 129/1 від 03.10.2009 та виплату відсотків відповідачем було продовжено договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 на строк до 03.02.2010.

Окрім гривневого вкладу, у ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», нею було розміщено валютні вклади в доларах США та Євро.

14.05.2012 між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. укладено Договір № 132 банківського вкладу, згідно з яким вона розмістила на депозитному рахунку 15 600 доларів США. 26.02.2014 до суми депозиту в 15 600 доларів США додано відсотки по депозиту у сумі 2 496 доларів США, після чого загальна сума депозиту станом на 26.02.2014 збільшилася до 18 096 доларів США.

Також 18.04.2014 додатково до валютного вкладу, що був відкритий згідно з договором банківського вкладу № 132 від 14.05.2012, вона внесла на депозит 3000 Євро.

Зазначала, що у другій половині листопада 2014 року їй стало відомо, що керівник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г. В. з понеділка 17.11.2014 не виходить на роботу, а в Кіцманському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» вкладникам почали відмовляти у видачі вкладів та виплаті відсотків по депозитам. У зв`язку із цим, 20.11.2014 вона письмово звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про повернення банківських вкладів, на що отримала відповідь, що вказані нею договори банківського вкладу в ПАТ «Укрсоцбанк» не обліковуються. Основною підставою неповернення коштів є позиція Банку, що між сторонами не було укладено договору вкладу, а факт привласнення коштів керівником відділення банку свідчить про наявність деліктних відносин, а тому питання відшкодування шкоди, завданої злочином, повинно вирішуватися у межах кримінальної справи. Кошти, розміщені в банку в розмірі 150 000 грн, 18 096 дол. США, 3000 Євро, залишилися неповернутими.

24 листопада 2014 року їй стало відомо про факт відкриття кримінального провадження щодо начальника Кіцманського відділення № 933 ОСОБА_2 по факту привласнення депозитних коштів фізичних осіб. Цього ж дня вона була допитана в якості свідка по кримінальному провадженню, а 22 грудня 2014 року їй присвоєно статус потерпілої у кримінальному провадженні по факту заволодіння її коштами у сумі 150 000 грн 18 096 та 3000 Євро.

При цьому ПАТ «Укрсоцбанк» провів внутрішнє службове розслідування від 06.03.2015 за фактами допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» порушень впродовж 2008 - 2014 років; за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» відносно начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. було порушено кримінальне провадження.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судово-почеркознавчу експертизу документів № 98-К від 28.01.2015, згідно з якою підписи на договорі № 129/1 банківського вкладу від 03.10.2009, відкритого на її ім`я та банківських розпорядженнях від 05.01.2010, від 26.02.2014, 26.02.2014, 18.04.2014, виданих на її ім`я від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Г. В.

Просило стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами банківського вкладу, а саме:

661 475,65 грн, що складається з: 150 000,00 грн - суми неповернутого банківського вкладу; 460 360,58 грн - інфляційних втрат; 51 115,07 грн - трьох процентів річних;

24 262,52 доларів США, що складається з: 18 096,00 доларів США - суми неповернутого банківського вкладу; 6 166,52 доларів США - трьох процентів річних;

4 022,30 євро, що складається з: 3 000,00 євро - суми неповернутого банківського вкладу; 1 022,30 євро - трьох процентів річних.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу в розмірі 661 475,65 грн, що складається з 150 000 грн. - неповернутого банківського вкладу, 460 360,58 грн. - інфляційних втрат та 51 115,07 грн. - трьох процентів річних.

Стягнуто АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 24 262,52 доларів США, що складається з 18 096,00 доларів США - неповернутого банківського вкладу та 6 166,52 доларів США - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення - 1 082 457,77 грн.

Стягнуто АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість по неповернутому банківському вкладу у розмірі 4022,30 Євро, що складається з 3000 Євро неповернутого банківського вкладу та 1022,30 Євро - трьох відсотків річних, гривневий еквівалент якого становить відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на дату прийняття рішення, - 209 682,90 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення між банком та ОСОБА_1 договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів на депозит, які банком на вимогу вкладника не було повернуто.

На рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення у справі.

Зазначає, що договори № 129/1 та № 132 фактично не укладалися, на його депозитних рахунках кошти ОСОБА_1 не обліковувалися, до каси банку вона їх не вносила, а грошові суми передавала особисто ОСОБА_2 .

Звертає увагу на високі процентні ставки, невідповідність копії договору внутрішнім шаблонам, відсутності третьої та четвертої сторінок договору № 129/1, відсутності в матеріалах первісного договору № 132 та квитанцій про внесення коштів.

Розпорядження не є належними касовими документами та банківськими виписками: складені вручну, містять недостатні реквізити, не зазначають номери аналітичних рахунків, містять балансові рахунки 2618, 7021, 2635, не призначені для відображення спірних операцій фізичних осіб. Крім того, розпорядження від 18 квітня 2014 року свідчить лише про 3000 євро та не засвідчує одночасної наявності ще двох залишків в інших валютах. Апелянт також зіставляє дату первісного доларового вкладу в позові з окремими твердженнями, відображеними у протоколі допиту позивачки від 24 листопада 2014 року.

Вказує про недопустимість висновку почеркознавчої експертизи від 28 січня 2015 року № 98-К і технічної експертизи документів від 24 лютого 2015 року № 209-К, проведених під час кримінального провадження № 1201426[телефон приховано]; на передачу частини документів експерту без упаковки, стислий строк дослідження великої кількості документів, начебто відсутність конкретної відповіді про кліше печатки «КАСА № 1» та відсутність вироку у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 .

Суд помилково відмовив у новій комплексній експертизі та неправомірно відмовив у витребуванні відомостей податкового органу про доходи ОСОБА_1 у 2004-2014 роках і відмову в зупиненні провадження до розгляду кримінальної справи № 718/470/17.

Також посилається на сплив загальної трирічної позовної давності, оспорює стягнення нарахувань за статтею 625 ЦК України за більш ніж одинадцятирічний період, називає їх надмірними і несправедливими.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2009 між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. укладено Договір № 129/1 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків щомісячно) (а.с.23-24).

Перше розпорядження про внесення коштів на депозит у позивача не збереглося, однак збереглися наступні банківські документи (розпорядження) із зазначенням всіх необхідних реквізитів, які свідчать про розміщення позивачем депозиту в банку.

Згідно з пунктом 1.1. Договору банк продовжує дію договору № 129/1 від 03.10.2009 в сумі 150 000 грн на умовах, визначених цим договором з нарахуванням 30,2% річних.

Згідно з пунктом 1.2 Договору депозитний вклад залучається з 03.10.2009 по 03.01.2010.

05.01.2010 відповідно до банківського розпорядження на продовження дії договору № 129/1 від 03.10.2009 та виплату відсотків відповідачем було продовжено договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 на строк до 03.02.2010, а також позивачу було виплачено відсотки у розмірі 11 325 грн. Загальна сума гривневого вкладу після виплати відсотків залишалася у розмірі 150 000 грн (а.с. 25-26).

14.05.2012 між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г. В., було укладено договір банківського вкладу № 132, відповідно до умов якого ОСОБА_1 розмістила на депозитному рахунку грошові кошти в сумі 15 600 доларів США, що підтверджується банківським розпорядженням на внесення коштів на депозит від 26.02.2014, оформленим ПАТ «Укрсоцбанк», яке підтверджує наявність та розмір вкладу (а.с.27)

Відповідно до банківського розпорядження від 26.02.2014, станом на зазначену дату, на ім`я клієнта ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_1 у Кіцманському відділенні банку, за договором банківського вкладу № 132 від 14.05.2012 був розміщений депозит у розмірі 15 600 доларів США. Датою закінчення строку депозиту визначено 14.11.2014. Пізніше, 26.02.2014, до суми основного вкладу в розмірі 15 600 доларів США були приєднані нараховані проценти в сумі 2 496 доларів США, унаслідок чого загальний розмір депозиту збільшився до 18 096 доларів США.

Крім того,18.04.2014 ОСОБА_1 внесла на депозит додаткові грошові кошти в розмірі 3 000 євро, що підтверджується банківським розпорядженням про внесення коштів на депозит від 18.04.2014 (а.с.28). Зазначений документ виданий Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», підписаний начальником відділення Васильковою Г. В. та скріплений відповідною печаткою банку. Зі змісту банківського розпорядження від 18.04.2014 вбачається, що ОСОБА_1 , як клієнт ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до договору банківського вкладу № 132 від 14.05.2012 внесла на депозит 3 000 євро. При цьому датою закінчення строку депозиту також визначено 14.11.2014 .

20.11.2014 ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до поліції із заявою про вчинення злочину і повідомив (а.с.38-39), що під час проведеної 20.11.2014 перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення № 933 Василькова Г. В., зловживаючи своїм службовим становищем, протягом тривалого часу отримувала від фізичних осіб значні суми грошових коштів як у національній, так і в іноземній валюті та від імені банку оформляла договори банківських вкладів.

Отримати пояснення безпосередньо від ОСОБА_2 під час проведення перевірки не виявилося можливим, оскільки, як зазначено у заяві банку, починаючи з 17.11.2014, вона не виходила на роботу, за місцем проживання була відсутня та на телефонні дзвінки не відповідала.

При цьому, за інформацією банку, отримані від клієнтів кошти фактично не зараховувалися на відповідні банківські рахунки, незважаючи на те, що оформлені документи містили підпис ОСОБА_2 та були скріплені печаткою банку.

Заява ПАТ «Укрсоцбанк» була прийнята Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області до свого провадження, та 21.11.2014 було відкрите кримінальне провадження за №1201426[телефон приховано] за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191 ч.3, 191 ч.4, 191 ч.5, 200 КК України.

Постановою про прилучення до кримінального провадження речових доказів від 26.02.2015 до матеріалів кримінального провадження № 1201426[телефон приховано] від 21.11.2014 в якості речових доказів було долучено документи, надані органу досудового розслідування потерпілою ОСОБА_1 (а.с.29)

Зокрема, до матеріалів кримінального провадження були долучені: договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009; розпорядження про продовження строку дії договору № 129/1 від 05.01.2010; два банківські розпорядження про внесення процентів на депозит від 26.02.2014; а також банківське розпорядження про внесення процентів на депозит від 18.04.2014. Зазначені документи були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження у встановленому законом порядку.

Згідно з висновком експерта № 98-К від 28.01.2015 року, складеним у межах кримінального провадження № 1201426[телефон приховано] від 21.11.2014 щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 та ст. 200 КК України, було досліджено документи, що зберігаються в матеріалах зазначеного кримінального провадження. За результатами проведеного експертного дослідження встановлено, що підписи від імені банку на договорі банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009, укладеному на ім`я ОСОБА_1 , а також на банківських розпорядженнях від 05.01.2010 року, 26.02.2014 (двох розпорядженнях) та 18.04.2014, належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Г.В.(а.с.47-73)

Згідно з висновком судово-технічної експертизи документів № 209-К від 24.02.2015, проведеної у межах кримінального провадження № 1201426[телефон приховано] від 21.11.2014 щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 та ст. 200 КК України, встановлено відповідність відбитків печатки та кліше «Укрсоцбанк», нанесених на досліджуваних документах, зразкам печатки банку.(а.с.74-103)

Зокрема, експертизою підтверджено, що відбитки печатки та кліше «Укрсоцбанк» на договорі банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 року, укладеному на ім`я ОСОБА_1 , а також на банківських розпорядженнях від 05.01.2010, 26.02.2014 (двох документах) та 18.04.2014, нанесені кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої були надані експерту для проведення дослідження.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 1201426[телефон приховано] від 21.11.2014 ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 191 та ст. 200 КК України. (а.с.43-46)

Зокрема, за змістом обвинувального акта, 03.10.2009 року, перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» та використовуючи своє службове становище, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 150 000 грн для розміщення на депозитному рахунку. Однак зазначені кошти, як вказано в обвинувальному акті, до каси банку внесені не були, відповідна операція в обліку банку не відображалася, а отримані кошти ОСОБА_2 привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд.

З метою створення видимості належного оформлення депозитної операції ОСОБА_2 , відповідно до пред`явленого обвинувачення, оформила у службовому кабінеті Кіцманського відділення договір банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 на суму 150 000 грн., який підписала та засвідчила печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк». Крім того, нею було оформлено банківське розпорядження про внесення ОСОБА_1 коштів у розмірі 150 000 грн на депозит, яке також було підписане ОСОБА_2 та засвідчене печаткою банку.

Як зазначено в обвинувальному акті, надалі ОСОБА_2 продовжила аналогічні дії щодо коштів ОСОБА_1 . Так, нею було отримано від останньої 15 600 доларів США, що на момент їх отримання за відповідним курсом становили 124 644 грн, а 18.04.2014 року - 3 000 євро, що за вказаним у обвинувальному акті курсом становили 46 666,50 грн. Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ці кошти також не були внесені до каси банку та не відображені в бухгалтерському обліку, а ОСОБА_2 заволоділа ними на свою користь.

При цьому, як убачається з обвинувального акта, для створення у ОСОБА_1 враження про належне оформлення депозитних операцій ОСОБА_2 видавала їй банківські розпорядження про внесення коштів на депозит, які підписувала та засвідчувала печаткою Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк». Водночас, за версією сторони обвинувачення, фактичного відкриття відповідних депозитних рахунків на ім`я ОСОБА_1 у банку не відбулося.

Крім того, обвинувальний акт містить відомості про те, що у випадках звернення ОСОБА_1 до Кіцманського відділення банку щодо отримання процентів за депозитом ОСОБА_2 , з метою приховати факт заволодіння коштами та уникнути викриття, виплачувала їй проценти за рахунок власних коштів, створюючи таким чином видимість фактичного існування депозитних вкладів та належного виконання банком своїх зобов`язань.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Верховний Суд у свої постановах вже зазначав, що: сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of one of the party);

сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття "майно" в частині першій статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року).

Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять "майно", яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Першого протоколу і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 02 липня 2002 року).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20)).

Верховний Суд України зазначав, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу (див. постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12 та від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12).

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що: оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми (див. п. 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19));

суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору (див. п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19));

оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (див. п. 7.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 306/44/22 (провадження № 61-1800сво24) зазначено, що: договір банківського вкладу є реальним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу);

парламентом у частині першій статті 1059 ЦК України розмежовано власне письмову форму (тобто коли вчиняється сторонами письмовий договір, який підтверджує внесення коштів вкладником) та замінники письмової форми договору банківського вкладу (зокрема, ощадна книжка, сертифікат чи інший документ, коли письмовий договір не вчинявся сторонами). Письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку;

оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу".

Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлено, що договори між позивачем і ПАТ «Укрсоцбанк» укладені в письмовій формі з уповноваженою особою банку - начальником Кіцманського відділення та посвідчений печаткою ПАТ «Укрсоцбанк».

Розпорядження щодо внесення коштів на виконання договору банківського вкладу між банком та позивачем за змістом і формою відповідають вимогам, які передбачені п.2.9 глави 2 розділу IV Інструкції №174 до оформлення іншого документу, яким підтверджено внесення коштів в банк, а саме: містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою ПАТ «Укрсоцбанк».

Суд першої інстанції, оцінюючи доводи щодо неукладення договорів банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009 та № 132 від 14.05.2012, обґрунтовано зазначив, що відсутність обліку спірних коштів на рахунках банку та ненадання позивачкою первинних касових документів, не відображення банком отриманих від вкладника коштів у банківському обліку, відсутність відповідного рахунку чи первинного касового документа самі по собі не свідчать про недодержання письмової форми договору банківського вкладу та не є безумовною підставою для визнання такого договору нікчемним. З огляду на те, що банк самостійно визначає уповноважених працівників, порядок оформлення депозитних операцій та систему контролю за рухом коштів, порушення працівником банку встановлених правил щодо прийняття та обліку вкладу не може покладатися на вкладника, а тому доводи апелянта щодо нікчемності договорів банківського вкладу та відсутності між сторонами договірних правовідносин є необґрунтованими, оскільки неналежне виконання працівником банку своїх службових обов`язків не може позбавляти вкладника права на повернення переданих банку коштів, а відсутність їх обліку в банку підлягає оцінці як невиконання банком своїх зобов`язань за договором банківського вкладу.

Доказів того, що начальник Кіцманського відділення банку Василькова Г. В. не підписувала договір банківського вкладу 129/1 від 03.10.2009 року, суду не надано. Навпаки, долучені до матеріалів справи висновки судово-почеркознавчої експертизи документів № 98-К від 28.01.2015 та № 209-К від 24.02.2015, свідчать про те, що підписи, виконані у зазначеному договорі банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009, укладеному на ім`я Шевчик Д. В., а також на банківських розпорядженнях від 05.01.2010, 26.02.2014 (двох розпорядженнях) та 18.04.2014, належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Г. В., встановлено відповідність відбитків печатки та кліше «Укрсоцбанк», нанесених на досліджуваних документах, зразкам печатки банку, також підтверджено, що відбитки печатки та кліше «Укрсоцбанк» на договорі банківського вкладу № 129/1 від 03.10.2009, укладеному на ім`я Шевчик Д. В., а також на банківських розпорядженнях від 05.01.2010, 26.02.2014 (двох документах) та 18.04.2014, нанесені кліше печатки ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої були надані експерту для проведення дослідження.

Банківське розпорядження від 26 лютого 2014 року містить посилання на договір банківського вкладу №132 від 14.05.2012. Розпорядження містить номер договору, дані вкладника, дату завершення строку депозиту, суму основного залишку 15 600 доларів США й суму 2 496 доларів США процентів, приєднаних до вкладу. Загальний залишок, засвідчений на цю дату, дорівнює 18 096 доларів США.

Вказане розпорядження є доказом не лише повідомлення працівником банку певної інформації, а й документального оформлення відповідного залишку від імені банку. Його доказова сила залежить від підтвердженого походження документа, повноважень підписанта, справжності підпису і печатки, узгодженості зазначених реквізитів з іншими встановленими обставинами. У цій справі суд першої інстанції перевірив зазначені обставини за допомогою висновків експертів і письмових матеріалів. Тому відсутність первинного примірника договору №132 від 14.05.2012 не дає підстав кваліфікувати спірний вклад як неіснуючий.

Розпорядження від 18 квітня 2014 року, згідно з установленим судом змістом, засвідчує окреме внесення Шевчик Д. В. 3000 євро з посиланням на той самий номер договору № 132. Довід банку про те, що цей документ не дублює залишки у гривнях і доларах США, сам по собі не доводить припинення інших вкладів. Документи щодо різних валют не зобов`язані відображати усі операції вкладника одночасно. Доказів повернення раніше внесених доларів США, їх конвертації в євро, зарахування саме цих доларів у рахунок 3000 євро або підписання позивачкою розпорядження про таку заміну банк не надав. Висновок про відсутність одного залишку лише через оформлення окремого розпорядження в іншій валюті ґрунтуються на припущенні.

Об`єднана палата КЦС ВС у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) роз`яснила можливість підтвердження депозитних правовідносин документами, що за юридичним змістом є банківською випискою чи довідкою, разом з іншими доказами. У постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 718/2832/23 Верховний Суд застосував цей підхід у подібній справі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладення договорів №129/1 від 03.10.2009 та №132 від 14.05.2012 банківського вкладу та внесення позивачкою грошових коштів за ними.

У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що "у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У матеріалах справи відсутні відомості про розірвання договору, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 коштів в межах заявленого позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача трьох процентів річних і інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з повернення банківських вкладів.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано застосовано три проценти річних до сум неповернутих вкладів у національній та іноземних валютах, а інфляційні втрати нараховано виключно на суму вкладу в гривнях, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 716/1842/24, щодо правової природи нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та незастосування позовної давності до таких вимог вкладника, заявлених у зв`язку з неповерненням банківського вкладу. У висновку експерта №209-К від 24 лютого 2015 року вказано, що на експертизу надано вільні зразки печатки "м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1" в журналі обліку та видачі печаток і штампів Чернівецької обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" розпочатий 01.04.2014, закінчений 01.07.2012, а також надано вільні зразки вище наведеної печатки на інших документах.

Отже, посилання АТ "Сенс Банк" на наявність обставин, що викликають переконливе враження, що договір та розпорядження підписувалися не колишнім начальником відділення ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_2 , на договорі та розпорядженнях відсутня печатка ПАТ "Укрсоцбанк" та підписані вони не в дати, які в них зазначені, не відповідають обставинам справи.

Безпідставними є посилання АТ "Сенс Банк", що у висновку експерта №209-К від 24 лютого 2015 року відсутня відповідь на питання "Яким же саме кліше нанесено відтиск печатки "м. Київ * Україна * ПАТ "Укрсоцбанк" * код 00039019 * КАСА №1" кліше печатки, зразок якого міститься у журналі обліку та видачі печаток і штампів наданий на дослідження або інше кліше на наданих позивачем документах?", оскільки в у мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що перераховані ознаки стійкості, суттєві, в їх сукупності індивідуальні та достатні для висновку, що відбитки печатки "м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1" нанесені кліше печатки "м. Київ * Україна * ПАТ "Укрсоцбанк" * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1", зразки якої надані на дослідження.

Також не заслуговують на увагу доводи АТ "Сенс Банк" про те, що експертні висновки, проведені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201426[телефон приховано] від 21 листопада 2014 року, є неналежними доказами, оскільки порушений порядок призначення експертизи.

Встановлено, що АТ "Сенс Банк" залучено до участі у кримінальному провадженні №1201426[телефон приховано] від 21 листопада 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України в якості цивільного відповідача.

Отже, у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, АТ "Сенс Банк" не було позбавлено можливості заявити клопотання про призначення повторної експертизи.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання банку про призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів.

Помилковим є твердження банку про те, що Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у аналогічній справі № 718/1305/23 зробив висновок про наявність підстав для призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 718/1305/23 зазначено: "відмовляючи у задоволенні клопотань про призначення експертиз суди залишили поза увагою наявність сумнівів щодо справжності саме цього депозитного договору про який позивач не згадувала у кримінальному провадженні, відповідне розпорядження про поповнення вкладу саме на 30 000,00 дол. США не надавала (протоколи допиту а. с. 40-47)".

Натомість у справі, що переглядається, наданий позивачкою договір та розпорядження були предметом дослідження експерта під час проведення експертизи у рамках кримінального провадження.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що недотримання уповноваженою особою банку - керуючою відділенням ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів, не може свідчити, що такий договір не укладався чи про те, що кошти на депозитний рахунок банку не вносилися.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладений між позивачем і банком договір не відповідає за формою і змістом договорам банківського вкладу, а розпорядження на виплату вкладу не відповідає визначеним НБУ формам ведення та обліку касових операцій, і такі не можуть бути належними доказами внесення позивачем грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договору, є необґрунтованими з огляду на таке.

Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.

При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14 (провадження № 14-703цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21), від 08 січня 2025 року у справі № 718/2555/23 (провадження № 61-4698св24).

Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки вимоги позивача пов`язані з невиконанням грошових зобов`язань з видачі вкладу, який не повернутий, позовна давність на такі правовідносини не поширюється.

Оскільки предметом спору є саме вимоги про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, а нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання, вимоги про стягнення якого заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу, на зазначені вимоги позовна давність не поширюється.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо відмови у зупиненні провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи та набрання законної сили вироку суду щодо ОСОБА_2 , оскільки вчинення працівником банку злочину не впливає на договірні відносини вкладника і банку.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Інші наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І. Н. Лисак

І.Б. Перепелюк

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
04.11.2026 Ухвала № 141227319 Касаційний цивільний суд Верховного Суду
14.10.2026 Постанова № 140679932 Чернівецький апеляційний суд
29.09.2026 Ухвала № 140180834 Чернівецький апеляційний суд
21.09.2026 Ухвала № 139942052 Чернівецький апеляційний суд
11.09.2026 Ухвала № 139709539 Чернівецький апеляційний суд
21.08.2026 Рішення № 139146200 Кіцманський районний суд Чернівецької області
25.05.2026 Ухвала № 136786539 без тексту Кіцманський районний суд Чернівецької області
02.04.2026 Ухвала № 135395080 без тексту Кіцманський районний суд Чернівецької області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 00039019. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг