П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/37593/25
Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 18.03.2026р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
06.11.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних, у відповідності до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023р. і довідці ВЛК №27/26 від 07.03.2023р.;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно з інформацією, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023р. та довідці ВЛК №27/26 від 07.03.2023р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.02.2023р. позивача було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а 07.03.2023р., за результатами медичного огляду ВЛК, його визнано «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку», про що йому видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023р. Разом із тим, 20.09.2025р. при оновленні застосунку «Резерв+» позивач виявив, що у Реєстрі він обліковується як «військовозобов`язаний», перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , без даних про ВЛК, з позначкою про порушення правил військового обліку. Направлену ж ним 14.10.2025р. до відповідача заяву про внесення відповідних відомостей до Реєстру, яку отримано відповідачем 16.10.2025р., залишено без реагування.
Відповідач, у свою чергу, своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим судом першої інстанції, відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, справу вирішено за наявними матеріалами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно розгляду заяви позивача від 14.10.2025р. про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виходячи із відомостей, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023р. та довідці ВЛК №27/26 від 07.03.2023р., та зобов`язано відповідача розглянути цю заяву. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 17.05.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2026р. та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, фактично змінив їх предмет, оскільки вимоги про зобов`язання відповідача розглянути заяву від 14.10.2025р. він не заявляв, а обраний судом спосіб захисту не забезпечує реального поновлення його прав, що підтверджується тим, що й після ухвалення оскаржуваного рішення його заява відповідачем не розглянута, а відомості у Реєстрі залишаються незмінними. Апелянт наголошує, що на відміну від питань надання відстрочки, ТЦК та СП не має дискреційних повноважень вносити чи не вносити до Реєстру відомості, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного та довідці ВЛК, а зобов`язаний їх внести, оскільки громадяни, виключені з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаних, з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду від 23.12.2021р. у справі №480/4737/19, від 17.02.2020р. у справі №820/1961/18 та від 21.05.2025р. у справі №280/2880/25.
02.06.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 24.02.2023р.
Згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 №27/26 від 07.03.2023р., за результатами проведеного 07.03.2023р. медичного огляду ОСОБА_1 було встановлено наступний діагноз: «Розповсюджений остеохондроз грудного та поперекового відділу хребта IV ступеню. Деформуючий спондильоз III ступеню. Стійкий виражений м`язово-тонічний синдром. Виражений больовий синдром. Порушення функції статики та ходьби», та на підставі ст.64 «а» графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
На підставі цієї постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023р. (замість військового квитка), у п.7 якого зазначено про визнання його 07.03.2023р. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (ст.64 «а», гр.II наказу МОУ №402/2008р., протокол ВЛК №27/26 від 07.03.2023р.); у п.12 проставлено штамп «Не підлягає призову на військову службу під час мобілізації»; у п.13 - відмітки про взяття на військовий облік 24.02.2023р. та про зняття з нього 09.03.2023р., а у п.14 - запис про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 за п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і гербовою печаткою.
Відповідно до військово-облікових документів в електронній формі, сформованих у застосунку «Резерв+» 20.09.2025р. і 02.11.2025р., позивач відображається у Реєстрі як військовозобов`язаний, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), перебуває у розшуку з 23.01.2025р. з підстави «Не уточнили дані до 16.07.2024р.», з позначкою «Порушення правил військового обліку».
Відомості про постанову ВЛК та дату її прийняття, а також про виключення позивача з військового обліку в Реєстрі відсутні.
14.10.2025р. позивач поштовим відправленням з описом вкладення №6501501172996 скерував до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій, посилаючись на п.4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, просив внести до Реєстру відомості щодо нього, виходячи із відомостей, що містяться у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023р. та довідці ВЛК №27/26 від 07.03.2023р., додавши копії цих документів та витяг із застосунку «Резерв+».
Згідно з даними відстеження поштового відправлення, заяву вручено відповідачу 16.10.2025р.
Доказів розгляду цієї заяви та внесення до Реєстру відповідних відомостей відповідач не надав, а станом на 02.11.2025р. облікові дані позивача в Реєстрі залишились незмінними.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів розгляду заяви позивача від 14.10.2025р., тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення відомостей до Реєстру та зобов`язання їх внести є передчасними. При цьому, вважаючи, що розгляд відповідної заяви є дискреційними повноваженнями відповідача, якого суд не може підміняти, суд першої інстанції, пославшись на ч.2 ст.9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача лише розглянути заяву позивача від 14.10.2025р.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції, як, власне, і з обраним ним способом захисту порушеного права позивача, який не є ефективним, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII.
Відповідно до вимог ч.3 ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає, серед іншого, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. За змістом ч.7 цієї статті, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За ч.1 ст.34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно них, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Ведення ж персонально-якісного обліку покладається на відповідні районні (міські) ТЦК та СП.
Як визначено п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягають громадяни України, які, з-поміж іншого, визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Правові ж та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені і закріплені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017р. №1951-VIII.
У силу ст.1 Закону №1951-VIII, Реєстр - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
За правилами ст.3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є, серед іншого, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру.
Згідно зі ст.5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (міські) ТЦК та СП, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних, а за ст.7 цього Закону до персональних даних, що вносяться до Реєстру, належать, серед іншого, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.
Статтею 9 Закону №1951-VIII також передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
За приписами ст.14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає, серед іншого, внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей державних органів та інших суб`єктів, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру самими призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.
30.12.2022р. Постановою Кабінету Міністрів України №1487 затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», за п.79 якого районні (міські) ТЦК та СП, зокрема, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів у випадках, передбачених законодавством, проставляють у військово-облікових документах відповідні відмітки та виконують функції з ведення Реєстру.
Разом із тим, за п.22 цього Порядку, взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього у районних (міських) ТЦК та СП здійснюється відповідно до Закону №2232-XII, а за п.20 - для внесення запису та актуалізації даних до Реєстру надаються персональні дані відповідно до вимог Закону №1951-VIII.
16.05.2024р. постановою Кабінету Міністрів України №559 затверджено «Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п.п.3,4 якого передбачено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває чи був виключений з військового обліку, мають відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі, а у разі їх невідповідності громадянин для внесення відповідних змін у паперовій формі звертається до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку, а в електронній формі - користується засобами електронного кабінету.
Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
У контексті обставин даної справи системний та цільовий способи тлумачення вказаних норм дають судовій колегії підстави дійти висновку, що у Реєстрі повинна відображатись повна та достовірна інформація відносно військово-облікового статусу особи, а обов`язок з її внесення та актуалізації покладено саме на ТЦК та СП як орган ведення Реєстру. Звернення ж особи із заявою про виправлення недостовірних відомостей є її правом, але не умовою виникнення відповідного обов`язку в органу ведення Реєстру.
Тому, висновок суду першої інстанції про «передчасність» позовних вимог через відсутність рішення за заявою позивача від 14.10.2025р. їх суті не відповідає, оскільки предметом спору є не нерозгляд заяви, а невиконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку з внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача за результатами медичного огляду ВЛК визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (довідка ВЛК №27/26 від 07.03.2023р.), і на цій підставі виключено з військового обліку відповідно до ст.37 Закону №2232-XII, про що в його тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 посадовими особами самого відповідача зроблено відповідні записи (п.п.7,12-14), засвідчені підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і гербовою печаткою.
Вирішення ж питання про ступінь придатності особи до військової служби належить до виключної компетенції ВЛК, а зміна, скасування чи перегляд постанови ВЛК може здійснюватися лише в порядку, визначеному у «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402), шляхом проведення повторного або контрольного медичного огляду, розгляду матеріалів вищою чи штатною ВЛК тощо.
Відповідач жодним чином не заперечує факту прийняття ВЛК постанови про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку та вчинення на її підставі записів у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, а доказів скасування чи зміни цієї постанови у встановленому порядку або визнання недійсним запису про виключення позивача з військового обліку не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.
За наведених умов, постанова ВЛК та здійснений на її підставі запис про виключення позивача з військового обліку є чинними та обов`язковими для ІНФОРМАЦІЯ_2 як органу ведення Реєстру, повноваження якого не включають самостійної зміни постанов ВЛК та їх наслідків для статусу особи. Водночас, відомості про це до Реєстру внесено не було ні після виключення позивача з обліку у березні 2023р., ні після отримання 16.10.2025р. заяви з копіями підтвердних документів, що і є протиправною бездіяльністю відповідача.
Тим більше, що невнесення відомостей до Реєстру через неналежне виконання посадовими особами РТЦК та СП своїх обов`язків суперечить принципу «правової визначеності», а тягар несприятливих наслідків такого невиконання не може покладатися на позивача.
Разом із тим, слід зважити і на те, що виключення з військового обліку, на відміну від зняття з нього, означає припинення статусу військовозобов`язаного, а також пов`язаних з ним обов`язків з дотримання правил військового обліку (аналогічний підхід, як зазначає апелянт, було викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2025р. у справі №280/2880/25).
Тому відображення позивача у Реєстрі як військовозобов`язаного, що перебуває на обліку, з усіма пов`язаними з цим негативними наслідками (розшук за порушення правил військового обліку тощо), є безпосереднім наслідком саме вказаної бездіяльності відповідача.
Обираючи ж спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб засіб захисту був «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003р. №3-рп/2003 також зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким виключно за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За правилами ч.4 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У даному ж випадку, всупереч висновкам суду першої інстанції, дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, оскільки за наявності чинної постанови ВЛК та запису про виключення особи з військового обліку законодавець чітко визначає єдиний правомірний варіант поведінки органу ведення Реєстру - внести ці відомості до Реєстру.
Як наслідок, зобов`язання відповідача лише розглянути заяву позивача, як це зробив суд 1-ї інстанції, не забезпечує ефективного відновлення порушеного права та створює ризик повторного звернення позивача до суду. Неефективність такого способу захисту у цій справі підтверджується й тим, що, як вбачається з доданого до апеляційної скарги військово-облікового документа в електронній формі, сформованого 18.05.2026р., і після ухвалення оскаржуваного рішення суду дані позивача в Реєстрі залишились незмінними.
Слід також погодитись і з доводами апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції ч.2 ст.9 КАС України, адже за цією нормою суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог і може вийти за їх межі лише тоді, коли це необхідно для найбільш ефективного захисту прав людини.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.03.2020р. у справі №752/18396/16-а, суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав. У даній же справі обраний позивачем спосіб захисту є достатнім і повністю відповідає характеру порушення, тоді як суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, фактично замінив заявлений позивачем спосіб захисту менш ефективним, що не відповідає меті цієї процесуальної норми.
Слід звернути увагу й на те, що аналогічні висновки з цих спірних питань вже неодноразово були висловлені у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду, зокрема, від 26.03.2026р. у справі №420/31513/25, а також від 17.04.2026р. у справі №420/39136/25.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги повністю знайшли своє підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
До того, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем, який жодних заперечень чи доказів не надав ні до суду 1-ї, ні до суду 2-ї інстанцій.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.2 ч.1 ст.315 та ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про задоволення даного позову.
Стосовно розподілу судових витрат, то згідно з ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат, а за ч.1 цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. і за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн. (150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інших судових витрат сторонами до відшкодування не заявлено.
Керуючись ст.ст.139,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023 року та довідці військово-лікарської комісії №27/26 від 07.03.2023 року
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 09.03.2023 року і довідці військово-лікарської комісії №27/26 від 07.03.2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 15.10.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.А. Голуб
В.О. Скрипченко