Ухвала № 140681368 у справі № 205/10370/26 від 10.09.2026

Єдиний унікальний номер 205/10370/26

Номер провадження4-с/205/46/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра а у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, на дії або бездіяльність Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст скарги та пояснень учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо списання коштів у межах виконавчого провадження № 81693492.

В обґрунтування скарги зазначив, що 12 серпня 2026 року самостійно сплатив у повному обсязі кошти за зазначеним виконавчим провадженням та повідомив про це державного виконавця. Проте після здійснення платежу з його банківських рахунків відбулися численні примусові списання, загальна сума яких, за твердженням скаржника, більш ніж удвічі перевищила належну до стягнення суму. У зв`язку із цим 13 серпня 2026 року він звернувся до відділу ДВС із заявою про повернення надмірно стягнутих коштів.

Скаржник вважав, що списання коштів понад суму, необхідну для виконання виконавчого документа, свідчить про вихід державного виконавця за межі його повноважень. Просив визнати протиправними дії державного виконавця щодо списання суми, більшої за зазначену у постанові про відкриття виконавчого провадження, та зобов`язати відділ ДВС повернути надмірно сплачені або стягнуті кошти. Також навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Представник відділу ДВС подав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні скарги.

Зазначив, що з 11 по 13 серпня 2026 року на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 81693492 з примусового виконання вимоги № Ф-2174052-0436/67У від 15 квітня 2026 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 20 627 грн 06 коп. При відкритті виконавчого провадження державний виконавець також виніс постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 062 грн 70 коп., визначення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369 грн та арешт коштів боржника.

За твердженням представника відділу ДВС, 12 серпня 2026 року державний виконавець направив до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання коштів. На момент їх направлення інформація про самостійний платіж боржника в АСВП була відсутня. Цей платіж було ідентифіковано та відображено в обліку виконавчого провадження 13 серпня 2026 року, після чого того ж дня винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено її до банківських установ для зняття арештів.

Представник відділу ДВС також зазначив, що надмірно стягнуті кошти повернуто боржнику 14 та 17 серпня 2026 року за платіжними інструкціями № 5591 та № 5649 у загальній сумі 29 332 грн 77 коп. Посилаючись на повернення коштів та відсутність інформації про самостійний платіж на момент направлення платіжних інструкцій, вважав дії державного виконавця правомірними, а скаргу - необґрунтованою. Крім того, заперечував проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на відсутність доказів їх понесення та неспівмірність заявленого розміру зі складністю справи.

Представниця Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подала письмові пояснення, у яких зазначила, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 квітня 2026 року № Ф-2174052-0436/67У на суму 20 627 грн 06 коп. було направлено платнику рекомендованим листом, який повернувся з відміткою «адресат відсутній». За позицією податкового органу, вимога вважалася належним чином врученою та узгодженою, а тому 26 травня 2026 року її передано на примусове виконання.

Також представниця податкового органу зазначила, що 14 серпня 2026 року органом ДВС перераховано стягнуті у межах виконавчого провадження кошти у сумі 20 627 грн 06 коп., які зараховано в рахунок погашення заборгованості скаржника з єдиного внеску. Станом на 03 вересня 2026 року заборгованість та переплата з єдиного внеску у скаржника відсутні.

Далі, скаржник ОСОБА_1 подав відповідь на заперечення відділу ДВС, у якій посилався на неналежне вручення вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ. Зазначив, що 25 лютого 2025 року подав заяву про отримання документів через електронний кабінет платника податків, однак спірну вимогу через цей кабінет не отримав. Вважав, що строк її оскарження не розпочався, вимога не стала узгодженою та не набула статусу виконавчого документа. Крім того, стверджував, що у вимозі відсутній обов`язковий реквізит - строк пред`явлення до виконання.

У прохальній частині відповіді скаржник додатково просив визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 11 серпня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81693492, стягнення виконавчого збору, визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника, а також визнати вимогу про сплату недоїмки з ЄСВ такою, що не підлягає виконанню.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Скаржник у судове засідання не з`явився, але подав письмову заяву де зазначив, що підтримує скаргу та просить її задовольнити, розглянути справу без його участі.

Представник суб`єкта оскарження просив розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні скарги, про що подав відповідну письмову заяву.

Представник заінтересованої особи - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у судове засідання також не з`явилася, надала до суду заяву, просила розглянути справу за її відсутності з урахуванням письмових пояснень.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги в частині дій державного виконавця, виходячи з наступного.

ІІІ. Обставини, що встановлені судом, та предмет розгляду скарги.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Малої Ірини Миколаївни від 11 серпня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81693492.

Підставою для відкриття виконавчого провадження стала вимога № Ф-2174052-0436/67У від 15 квітня 2026 року, видана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 20 627 грн 06 коп. Отже, у зазначеному виконавчому провадженні здійснювалося примусове виконання вимоги податкового органу.

Первісна скарга стосується дій державного виконавця щодо примусового списання коштів із банківських рахунків скаржника у межах цього виконавчого провадження. Скаржник вважає, що після самостійної сплати ним належної суми було здійснено надмірне стягнення, у зв`язку із чим просить визнати відповідні дії протиправними та зобов`язати відділ ДВС повернути надмірно сплачені або стягнуті кошти.

У поданій згодом відповіді на заперечення відділу ДВС скаржник додатково заявив вимоги про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 11 серпня 2026 року про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, визначення розміру мінімальних витрат та арешт коштів боржника, а також про визнання вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ такою, що не підлягає виконанню.

Таким чином, порушені скаржником питання пов`язані з примусовим виконанням вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та діями державного виконавця у межах виконавчого провадження № 81693492.

IV. Оцінка доказів, доводів учасників справи та мотиви суду.

Вирішуючи питання про можливість розгляду скарги за правилами цивільного судочинства, суд виходить із характеру правовідносин, у межах яких державним виконавцем вчинено оскаржувані дії, та виду виконавчого документа, що перебував на примусовому виконанні.

За змістом статей 447, 447-1 ЦПК України судовий контроль у порядку цивільного судочинства здійснюється щодо виконання судових рішень, ухвалених відповідно до цього Кодексу. Сторони виконавчого провадження можуть звернутися зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання такого судового рішення порушено їхні права. Отже, передбачений ЦПК України порядок розгляду скарг пов`язаний із виконанням судових рішень у цивільних справах.

Водночас частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частина перша статті 287 КАС України передбачає право учасників виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси та законом не встановлено іншого порядку судового оскарження.

Як встановлено судом, виконавче провадження № 81693492 відкрито на підставі вимоги № Ф-2174052-0436/67У від 15 квітня 2026 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 20 627 грн 06 коп. Таким чином, державний виконавець здійснював примусове виконання рішення податкового органу, а не судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства.

При цьому у первісній скарзі ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця щодо списання коштів понад суму, зазначену у постанові про відкриття виконавчого провадження, та просить зобов`язати відділ ДВС повернути надмірно сплачені або стягнуті кошти. Зазначені вимоги безпосередньо пов`язані з виконавчими діями, вчиненими під час примусового виконання вимоги податкового органу.

Тобто під час відкриття провадження суд виходив зі змісту первісної скарги, у якій ОСОБА_1 пов`язував порушення своїх прав із надмірним списанням коштів після самостійного виконання ним зобов`язання. Обставини неналежного вручення та неузгодженості вимоги податкового органу, а також її невідповідності вимогам до виконавчого документа як підстави оскарження у первісній скарзі не наводилися.

Надалі у відповіді на заперечення відділу ДВС скаржник фактично змінив та розширив підстави оскарження: поставив під сумнів можливість примусового виконання самої вимоги податкового органу та додатково заявив вимоги про скасування постанов державного виконавця і визнання вимоги такою, що не підлягає виконанню. Отже, його подальші доводи стосувалися вже не лише обсягу списаних коштів, а й правових підстав відкриття та здійснення виконавчого провадження.

Водночас прийняття первісної скарги до розгляду не усуває обов`язку суду перевірити належність справи до цивільної юрисдикції після дослідження матеріалів виконавчого провадження та з`ясування характеру спірних правовідносин. Встановлення того, що оскаржувані дії вчинено під час виконання вимоги податкового органу, зумовлює закриття провадження за скаргою незалежно від того, що провадження було відкрито раніше.

При цьому те, що скаржник оскаржує саме списання коштів, а не вимогу податкового органу, не змінює належної судової юрисдикції. Частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» поширюється як на рішення виконавця, так і на його дії чи бездіяльність щодо виконання рішень інших органів. Вимога про повернення надмірно стягнутих коштів у цій скарзі заявлена як спосіб усунення наслідків оскаржуваних виконавчих дій.

Наведені у відповіді на заперечення додаткові вимоги про скасування постанов державного виконавця та визнання вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ такою, що не підлягає виконанню, також не створюють підстав для розгляду справи у порядку цивільного судочинства. Вони стосуються рішень, прийнятих у межах виконання вимоги податкового органу, та самої цієї вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що скарга не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Частиною першою статті 256 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження із зазначеної підстави суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Оскільки скаргу прийнято до розгляду, провадження за нею підлягає закриттю із роз`ясненням ОСОБА_1 права звернутися за захистом своїх прав до відповідного окружного адміністративного суду в порядку, встановленому КАС України.

При цьому суд не вирішує по суті питання про правомірність списання коштів, належність вручення та узгодження вимоги податкового органу, законність постанов державного виконавця чи повноту повернення надмірно стягнутих коштів. Доводи учасників справи із цих питань підлягають оцінці судом належної юрисдикції.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.260,261,354,355,450,451 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, на рішення та дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 81693492 - закрити, оскільки скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд заявлених вимог належить до юрисдикції адміністративного суду, та, що він має право звернутися з відповідним адміністративним позовом у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан

.