Ухвала № 140682636 у справі № 358/2054/26 від 15.10.2026

Справа № 358/2054/26 Провадження № 2/358/1531/26

УХВАЛА

(про повернення позовної заяви)

15 жовтня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИЛА:

До Богуславського районного суду Київської області надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 940,53 грн. та судових витрат по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с.156).

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддя звернулася до відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 (а.с.160).

Відповідь відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшла.

Відповідно до частини восьмої статті 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю № 3397044 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Дата реєстрації: 21.01.2006 (а.с. 161).

Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною третьою статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу або іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення чи трудового договору (контракту), у порядку самопредставництва юридичної особи, або через представника.

Частиною першою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Водночас відповідно до частини другої цієї статті під час розгляду малозначних справ представником може бути також особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність та не належить до осіб, визначених статтею 61 цього Кодексу.

Повноваження такого представника відповідно до пункту 1 частини першої та частини третьої статті 62 ЦПК України підтверджуються довіреністю юридичної особи, виданою за підписом уповноваженої посадової особи. Повноваження адвоката як представника згідно із частиною четвертою статті 62 ЦПК України підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, юридична особа може брати участь у цій справі в порядку самопредставництва через уповноважену на це особу, через адвоката, а з огляду на малозначність справи - також через повнолітню фізичну особу, яка має цивільну процесуальну дієздатність та діє на підставі належно оформленої довіреності.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в малозначній справі представництво особи в суді може здійснювати особа, яка не є адвокатом, за умови її відповідності вимогам частини другої статті 60 ЦПК України.

У постанові від 24 липня 2025 року у справі № 752/15649/24 Верховний Суд дійшов висновку, що представництво юридичної особи в малозначній справі може здійснювати повнолітня фізична особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність, на підставі довіреності, виданої уповноваженою посадовою особою юридичної особи. У такому разі додаткове надання статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції чи інших документів, необхідних для підтвердження повноважень особи в порядку самопредставництва, не вимагається.

Водночас в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, провадження № 14-105цс21, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи, її право діяти від імені юридичної особи має бути визначене законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом), зокрема посадовою інструкцією.

Таким чином, представництво юридичної особи в малозначній справі на підставі довіреності та участь працівника юридичної особи в порядку її самопредставництва є різними формами участі юридичної особи в судовому процесі, які потребують подання відповідних документів на підтвердження повноважень.

Судом установлено, що позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підписана ОСОБА_2 .

На підтвердження її повноважень до позовної заяви додано посадову інструкцію спеціаліста з централізованої претензійно-позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО, затверджену наказом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22 червня 2026 року № PR/23-2[телефон приховано].

Пунктом 3.14 цієї посадової інструкції передбачено право фахівця представляти інтереси банку в порядку самопредставництва без додаткового уповноваження (довіреності) у місцевих та апеляційних судах. Відповідно до пункту 3.15 посадової інструкції фахівцю надано, зокрема, право подавати, підписувати та підтримувати позови, скарги, клопотання, пояснення, заяви та інші процесуальні документи.

Разом із тим відповідно до пункту 1.4 посадової інструкції фахівець призначається на посаду та звільняється з неї наказом Голови Правління Банку або іншого працівника в межах наданих йому повноважень.

Однак до матеріалів позовної заяви не додано наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду спеціаліста з централізованої претензійно-позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО, трудового договору або іншого документа, який підтверджував би, що на момент підписання та подання позовної заяви вона обіймала посаду, повноваження за якою визначені зазначеною посадовою інструкцією.

Посадова інструкція не містить прізвища ОСОБА_2 , а тому підтверджує обсяг повноважень особи, яка обіймає відповідну посаду, проте сама по собі не підтверджує факту призначення ОСОБА_2 на цю посаду та поширення на неї положень зазначеної інструкції.

Довіреності, яка підтверджувала б повноваження Меркулової Валерії Валеріївни представляти інтереси АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у цій малозначній справі, зокрема підписувати та подавати від імені банку позовну заяву, до матеріалів позовної заяви також не додано. Відсутні й передбачені частиною четвертою статті 62 ЦПК України документи, які підтверджували б її повноваження на представництво позивача як адвоката.

Отже, хоча посадова інструкція передбачає право відповідного фахівця діяти від імені банку в порядку самопредставництва, зокрема підписувати та подавати позовні заяви, матеріали позовної заяви не містять документів, які підтверджують, що Меркулова Валерія Валеріївна обіймає таку посаду. Її повноваження на представництво банку за довіреністю або як адвоката також не підтверджені.

За таких обставин позовну заяву підписано особою, право якої на її підписання не підтверджено в установленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Суд враховує висновки ЄСПЛ щодо недопустимості «надмірного формалізму», проте наголошує, що право на судовий захист не є абсолютним і реалізується виключно у порядку, встановленому процесуальним законом. Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування наявності повноважень на підписання та подання позову покладено саме на заявника. Надання суду завідомо застарілих та неактуальних відомостей у поєднанні з ненаданням Положення про орган чи посадової інструкції, які б визначали правовий статус підписанта та особи, що видала довіреність, створює ситуацію правової невизначеності. Такі дії позивача унеможливлюють беззаперечну ідентифікацію особи як наділеної правом представляти інтереси юридичної особи, що є самостійною підставою для повернення заяви.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України позовна заява повертається, якщо її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Ураховуючи, що позовну заяву від імені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підписано особою, повноваження якої на вчинення такої процесуальної дії не підтверджені, позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Згідно із частиною сьомою статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 58, 60, 62, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу.

Копію позовної заяви з додатками залишити в матеріалах справи.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://bg.ko.court.gov.ua/sud1004/ .

Ухвала суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. І. Буравова