Справа № 216/4601/26
Провадження № 2-з/932/114/26
УХВАЛА
16 жовтня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі судді Сітнікова Т. Б., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про порушення адміністративного процесу з комерційною відповідальністю агента,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває цивільна справа № 216/4601/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги». У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на її користь 72 669 грн. Вимогу обґрунтовано тим, що відповідач не відповів по суті на її листи щодо заявленого нею правового статусу, нараховував заборгованість за електричну енергію без надання документів на її підтвердження та погрожував відключенням електропостачання, чим, на думку позивача, завдав їй моральної шкоди.
29.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, датована 24.09.2026. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2026 заяву передано судді Сітнікову Т. Б., матеріали заяви надійшли судді 16.10.2026.
Заявник просить тимчасово заборонити відповідачу або оператору системи розподілу «ДТЕК Дніпровські електромережі» вчиняти дії щодо припинення або обмеження розподілу (постачання) електричної енергії до будинку АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 216/4601/26, а також покласти на відповідача судові витрати: 384 грн на поштові відправлення та 666 грн судового збору за подання заяви.
Заяву обґрунтовано тим, що відповідач, попри наявність судового спору, надіслав ОСОБА_1 через застосунок Viber повідомлення про заборгованість за особовим рахунком у сумі 5 095,00 грн, про направлення попередження про припинення електропостачання та про внесення її адреси до реєстру на відключення. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, залишить її без електричної енергії, ускладнить виконання рішення суду та ефективний захист її прав. Заявник посилається на абз. 4 п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 і вважає, що заборона не завдасть відповідачу непропорційної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25) зазначила, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, того, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Заходами забезпечення позову не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (пункти 78, 80 постанови).
У цій самій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вирішення питання щодо відновлення, припинення або обмеження електропостачання на підставі п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії здійснюється з використанням інституту забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів (пункти 104, 107 постанови).
Абзац четвертий п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, передбачає, що на період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів припинення електроживлення об`єкта такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Предметом позову у справі № 216/4601/26 є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 72 669 грн. Позовна заява не містить вимог про визнання відсутньою заборгованості за електричну енергію, про визнання протиправними дій відповідача щодо її нарахування чи щодо припинення електропостачання, так само як і вимог щодо факту порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії або умов договору. Заборгованість у сумі 5 095,00 грн, з якою пов`язане повідомлення про відключення, предметом розгляду в цій справі не є. Отже, справа № 216/4601/26 не є справою з питань порушення споживачем Правил та/або умов договорів у розумінні абз. 4 п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цієї норми через механізм забезпечення позову стосується іншої категорії спорів.
Заборона припиняти електропостачання будинку заявника не пов`язана з предметом позову і не впливає на можливість виконати рішення про стягнення грошових коштів, якщо позов буде задоволено. ОСОБА_1 не навела, яким чином можливе відключення електричної енергії ускладнить чи унеможливить виконання такого рішення або ефективний захист прав, за захистом яких вона звернулася до суду. Побутові незручності, про які йдеться в заяві, стосуються умов користування електричною енергією, а не виконання майбутнього рішення суду.
Крім того, заявник просить поширити заборону на оператора системи розподілу, який не є учасником справи. П. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України допускає заборону іншим особам вчиняти дії лише щодо предмета спору. Електропостачання будинку заявника предметом спору не є, тому така заборона обмежувала б права особи, яка не бере участі у справі, без зв`язку з позовними вимогами.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що захід, про вжиття якого просить заявник, не відповідає предмету позову і не є співмірним із заявленими вимогами, а обставин, з якими ст. 149 ЦПК України пов`язує вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 не довела. У задоволенні заяви слід відмовити.
Вимога покласти на відповідача витрати на поштові відправлення та судовий збір за подання заяви не підлягає вирішенню цією ухвалою. Судові витрати розподіляються між сторонами за правилами ст. 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи.
Керуючись ст. 81, 141, 149, 150, 153, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 216/4601/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про порушення адміністративного процесу з комерційною відповідальністю агента відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т. Б. Сітніков