Справа № 175/4152/26
Провадження № 2/175/1097/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
"16" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 400000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.06.2023 року приблизно о 02:40 годин, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Ford Galaxy», н.з. « НОМЕР_1 » по вул. Олекси Тихого, м. Дружківка зі сторони м. Краматорськ у бік м. Костянтинівка, діючи необережно, з кримінальною протиправною недбалістю, не маючи перешкод технічного характеру для об`єктивного сприйняття дорожньої обстановки у денну пору доби, по населеному пункті, зі швидкістю не менше ніж 70км/год, яка перевищує дозволену ПДР на даній ділянці шляху не впорався з керуванням автомобіля чим допустив його виїзд за межі проїжджої частини, чим порушив правила дорожнього руху, передбачені 12.1, 12.2, 12.4, 12.9(6) ПДР, внаслідок чого пасажир транспортного засобу «Ford Galaxy», н.з. НОМЕР_1 яким був ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2025 року по справі №211/1210/25, провадження №1-кп/211/426/25 ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1, ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та було закрито кримінальне провадження. Проте, позивач вказує, що у результаті вчинення вказаного кримінального правопорушення йому було завдано фізичної шкоди, встановлено другу групу інвалідності та видано відповідне пенсійне посвідчення. Отримані тілесні ушкодження супроводжувалися сильним фізичним болем, потребували проведення численних операцій та призвели до порушення звичного укладу життя позивача й обмеження його фінансової незалежності, що спричинило йому моральні страждання. Оскільки моральну шкоду до цього часу відповідачем не відшкодовано, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення, визначивши розмір відшкодування у сумі 400 000 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позивача в судове засідання не з`явився, розгляд справи просив здійснювати без його участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою реєстрації. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
З урахуванням того, що позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
16.06.2023 року приблизно о 02:40 годин, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Ford Galaxy», н.з. « НОМЕР_1 » по вул. Олекси Тихого, м. Дружківка зі сторони м. Краматорськ у бік м. Костянтинівка, діючи необережно, з кримінальною протиправною недбалістю, не маючи перешкод технічного характеру для об`єктивного сприйняття дорожньої обстановки у денну пору доби, по населеному пункті, зі швидкістю не менше ніж 70км/год, яка перевищує дозволену ПДР на даній ділянці шляху не впорався з керуванням автомобіля чим допустив його виїзд за межі проїжджої частини, чим порушив правила дорожнього руху, передбачені 12.1, 12.2, 12.4, 12.9(6) ПДР, внаслідок чого пасажир транспортного засобу «Ford Galaxy», н.з. НОМЕР_1 яким був ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, у вигляді: рани голови, переломи 3-5 ребер зліва, багато уламковий перелом вертлюгові западини праворуч, бокової стінки крижі праворуч, клубової кістки праворуч, великогомілкової кістки праворуч, які утворились в наслідок дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону автомобілю.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2025 року по справі №211/1210/25, провадження №1-кп/211/426/25, клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі ст.46 КК України задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілими. Закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023052260000215 від 16.06.2023 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторно (стаціонарно) хворого №9808, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.06.2023 року по 04.07.2023 року, з діагнозом політравма (16.06.23) рани м`яких тканин голови. Закрита травма грудної клітини. Перелом 3,5 ребер зліва, закрита травма живота. Закритий багатоуламковий перелом вертлюгової западини праворуч, бокової стінки крижі праворуч, клубової кістки праворуч. Закритий уламковий перелом великогомілкової кістки праворуч. СПО (17.06.23) Лапароцентез, Монтаж АЗФ типу «Таз-Стегно». СПО (21.06.2023): закрита репозиція, накістковий МОС перелому правої в/гомілкової кістки.
З наданої виписки із медичної картки амбулаторно (стаціонарного) хворого №55173 КНП « 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» встановлено, що ОСОБА_1 доставлений евакуаційним потягом із КП" Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова ДОР". Зі слів пацієнта та супровідної документації травму отримав внаслідок ДТП 16.06.2023 року. Пацієнт госпіталізований у відділення травматології та ортопедії центру травми. В умовах стаціонару проведено Rtg, КТ, консультація терапевта, невропатолога, лабораторні обстеження, ЕКГ, переливання СЗП, Ер маси. Накладено систему скелетного витягу. 11.07.2023 року проведено оперативне втручання відкрита репозиція перелому тазу із внутрішньою фіксацією. Після операційний період без ускладнень. Накладено систему скелетного витягу. Отримував знеболюючу, протизапальну, протинабрякову терапію, антибіотико та тромбопрофілактику, заміну АС пов`язок. 25.07.2023 року знято шви. 07.08.2023 року знято систему скелетного витягу. Пацієнт вертикалізований, займається із реабілітологом, отримує ЛФК, масаж. 10.08.2023 року пацієнт виписується на подальше лікування у відділення фізичної реабілітації.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторно (стаціонарного) хворого №65752 КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» було встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 10.08.2023 року по 01.09.2023 року. З короткого анамнезу пацієнта встановлено, що ОСОБА_1 був госпіталізований за електронним скеруванням зі скаргами на болі та туго рухомість в суглобах н/кінцівок. Зі слів пацієнта та супровідної документації травму отримав внаслідок ДТП 16.06.2023 року. У лікарню Святого Пантелеймона 05.07.2023 року пацієнт доставлений евакуаційним потягом із КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова ДОР". 16.06.2023 року евакуйований до ДОКЛМ ДОР м. Дніпро. Госпіталізований у ВАГТ. Після стабілізації стану переведений до ЦПЕВС. 17.06.2023 року проведено лапароцентез. 21.06.2023 року МОС перелому правої в/гомілкової кістки. Пацієнт госпіталізований у відділення травматології та ортопедії центру травми. 11.07.2023 року проведено оперативне втручання відкрита репозиція перелому тазу із внутрішньою фіксацією. Ранній п/о період без особливостей. 10.08.2023 року переведений у відділення фізичної реабілітації. Займався із фізичним терапевтом, одержував медикаментозну терапію. З покращенням виписаний на подальше амбулаторне лікування по місцю проживання.
З 09.10.2023 року по 30.10.2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №2» КМР зі скаргами на біль у правій нижній кінцівці, невелику пастозність, порушення чутливості стопи та гомілки, обмеження рухливості та відчуття страху під час пересування, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарно хворого №350.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має пенсію по інвалідності ІІ групи (загальне захворювання) терміном дії до 31.12.2025 року.
Відповідно до виписки з історії хвороби №17348 КНП «Міська лікарня №2» Краматорської міської ради, ОСОБА_1 за наслідками ДТП від 16.06.2023 року має закриті неускладнені консолідовані переломи III, V ребра ліворуч, закритий консолідований перелом дужки L5 хребця білатерально (лікований консервативно), закритий уламковий неправильно консолідований черезацетабулярний перелом тазу праворуч (лікований оперативно: 17.06.2025 року -ЧКО АЗФ; 11.07.2025 року - МОС пластинами LCP). Закритий консолідований розрив крижово-клубового зчленування праворуч; закритий консолідований перелом бокової маси крижі праворуч (ліковані оперативно: 11.07.2025 року - MOC гвинтом). Післятравматичний анкілоз правого крижово-клубового зчленування. Закритий уламковий консолідований перелом с-н/з діафізу великогомілкової кістки праворуч (лікований оперативно: 21.06.2023 року МОС пластиною LCP). Правобічний післятравматичний коксартроз IV (четвертого) ст. у стадії загострення. Лівобічний первинний коксартроз І-ІІ (першого-другого) ст. у стадії загострення. Остеоартроз лівого крижово-клубового зчленування у стадії загострення. Правобічний післятравматичний крузартроз ІІ-ІІІ (другого-третього) ст. у стадії загострення. Помірний больовий синдром. Помірне порушення функції опори та руху обох нижніх кінцівок. Вкорочення правої нижньої кінцівки на 1-2см. Післятравматична нейропатія правого великогомілкового нерву з помірним парезом правої стопи, чутливими розладами. Змішана контрактура обох кульшових та правого гомілковоступневого суглобів. Зі слів пацієнта та наданої медичної документації, хворіє після перенесеної травми, отриманої внаслідок ДТП, що сталося 16.06.2023 року у Донецькій області.
На підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.01.2026 року №6502/26/6/В, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності з 01.01.2026 року.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
За змістом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з цією нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (постанова Верховного Суду від 10.11.2021 року в справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21)).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що 16.06.2023 року приблизно о 02:40 годин, відповідач здійснював керування автомобілем марки «Ford Galaxy», н.з. « НОМЕР_1 » по вул. Олекси Тихого, м. Дружківка зі сторони м. Краматорськ у бік м. Костянтинівка, та діючи необережно, з кримінальною протиправною недбалістю, їхав по населеному пункті, зі швидкістю не менше ніж 70км/год, яка перевищує дозволену ПДР, не впорався з керуванням автомобіля чим допустив його виїзд за межі проїжджої частини, внаслідок чого ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Суд звертає увагу, що ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2025 року по справі №211/1210/25, ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1, ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, кримінальне провадження було закрито.
При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вимушені зміни у його житті, які сталися внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, щоденно спричиняють йому великі душевні страждання та сильно пригнічують його, оскільки завдані травми його здоров`ю виразилися в обмеженнях у здатності до пересування та встановленню йому ІІ групи інвалідності. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недбалих дій ОСОБА_2 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 року в справі №477/874/19, зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.12.2020 року в справі №752/17832/14-ц, зробила висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподілтягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
У постанові Верховного Суду від 19.02.2025 року в справі № 199/3248/23 зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення.
При вирішенні позову суд враховує, що внаслідок заподіяної шкоди здоров`ю позивач зазнав значних душевних страждань, пов`язаних із сильним фізичним болем, перенесеним оперативним втручанням, необхідністю тривалого лікування та реабілітації. Крім того, численні травми призвели до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, що підтверджується встановленням групи інвалідності.
При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв порушення звичайного для даної людини способу життя.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.
Таким чином, вирішуючи питання щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, оцінивши надані позивачем докази, а також характер та обсяг заподіяних моральних страждань, доходить висновку, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн є належним та співмірним у даному випадку.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача у розмірі 1500 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано договір №5 про надання правової допомоги від 05.01.2026 року, розрахунок виконаних робіт у відповідності з договором №5 від 05.01.2026 року, та квитанцію до приходного касового ордеру, відповідно до яких сума понесених витрат становить 6000 грн.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у визначеному розмірі, у зв`язку з чим доходить висновку про необхідність їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. (сто тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1500 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ