Справа № 175/3129/22
Провадження № 2/175/918/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Рожкової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, та з урахування уточненої позовної заяви просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 травня 1997 року серія 1-ДП № 091291, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 249 на ім`я ОСОБА_7 , загальною площею земельної ділянки 0,12 га; визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, розташована: АДРЕСА_1 , від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 , діючого від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зареєстрованою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катериною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №891; витребувати у ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДН № 030066, виданого 06 березня 1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської селищної ради № 10 від 19 березня 1997 року, площею 0,141 га; скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875) шляхом скасування реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна № 1829498012214 та номера запису про право власності № 32494647.
06 лютого 2023 року від третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіної О.В. надійшов відзив в якому вона зазначила, що на момент посвідчення 22 липня 2019 року договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875) між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 право власності ОСОБА_6 було підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Просила суд вирішити справу виходячи з фактичних обставин та наданих доказів.
15 лютого 2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що третя особа не спростувала наведені у позові фактичні обставини та доводи позивача щодо належності йому права власності на спірну земельну ділянку.
06 березня 2023 року від відповідача ОСОБА_8 надійшли до суду пояснення в яких остання зазначила, що під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875) нотаріусом було здійснено перевірку права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку. Вважає, що набула право власності на земельну ділянку в законний спосіб, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
06 березня 2023 року відповідачем ОСОБА_8 було також подано заяву про застосування строків позовної давності.
16 грудня 2023 року відповідач ОСОБА_8 - померла.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав .
Представник відповідача ОСОБА_3 надав заяву в якій просив закрити провадження у справі .Позов не визнав.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, повернутими поштовими відправленнями, проте в судове засідання не з`явилися.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна надала заяву про розгляд справи без її участі.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна надала заяву про розгляд справи без її участі.
Третя особа Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, проте в судове засідання не з`явилася.
Вислухавши сторони, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №030066 від 06 березня 1998 року, ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Кіровської селищної Ради народних депутатів №10 від 19 березня 1997 року передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,141 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №2453. (т.1 а.с. 9-10)
Рішенням № РВ-1201612822020 від 02 вересня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що перетин ділянок з ділянкою [номер приховано]:02:008:0875, площа співпадає на 72,5093%. (т.1 а.с. 10-12)
Згідно акту обстеження меж земельної ділянки від 17 червня 2020 року за результатами обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що при вивченні публічної кадастрової карти України земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_1 накладається кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875 з адресою АДРЕСА_2 в та порушує права у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 . Дозволів та погоджень стосовно земельної ділянки з адресою АДРЕСА_2 в Обухівська селищна рада не надавала. (т.1 а.с. 13)
Зі змісту листа Обухівської селищної ради №754 від 04 серпня 2022 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,1410 га за адресою: АДРЕСА_2 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 030066 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2453 від 06.03.1998 перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 . Зазначена земельна ділянка вільна від забудови.
Однак, при вивченні публічної кадастрової карти України встановлено, що на зазначену ділянку, що перебуває у власності гр. ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю накладається кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875 з адресою АДРЕСА_1 , що порушує права у користуванні земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 . Дозволів або погоджень стосовно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 рада не надавала. (т.1 а.с. 14)
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02 серпня 2022 року №М-285/1-939/6-22 встановлено, що відповідно до Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_1 за № 2453 зареєстровано державний акт серії ДН 030066, виданий 06.03.1998, земельна ділянка, розташована: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
За інформацією, наданою Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до відомостей які містяться в ДЗК, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0875 розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,1200 га. Власник земельної ділянки ОСОБА_8 . Державна реєстрація земельної ділянки відбулася 03.08.2018р. на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленої ФОП ОСОБА_9 . Дата державної реєстрацій речового права на нерухоме майно 22.07.2019, Реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 32494647. Орган державної реєстрації прав Дніпровський міський нотаріальний округ.
Вищезазначена технічна документація розроблена за заявою гр. ОСОБА_7 та договору на виконання робіт від 04.07.2018 № ДН/18-170.
Так, в технічній документації наявна засвідчена приватним нотаріусам Дніпровського міського нотаріального округу Устіновою Т.Г. копія державного акта на право приватної власності на землю серії 1-ДП № 091291, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249, виданого 14.05.1997 р на ім`я ОСОБА_7 , загальна площа земельної ділянки 0,12 га.
Враховуючи викладене вище, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на цей час не вбачає порушень у діях державного кадастрового реєстратора при реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0875.
Окремо зазначаємо, що під час розгляду звернення виявлено, що відповідно до Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів відсутня реєстрація державного акта серії 1-ДП № 091291 на ім`я ОСОБА_7 за № 249, виданого 14.05.1997 р., загальна площа земельної ділянки 0,12 га.
Натомість, у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів за реєстраційним номером № 249 зареєстрований державний акт, виданий 28.01.1997 на ім`я ОСОБА_10 , місцезнаходження земельної ділянки: с/т Озерне, загальна площа 0,054 га.
У зв`язку з вищевикладеним, належним способом захисту Вашого права на землю буде звернення до суду з метою визнання недійсними державного акта на право власності на землю на ім`я ОСОБА_7 , правочинів на користь ОСОБА_8 ; скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки. (т.1 а.с. 15-16)
Зі змісту технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області проведеної на замовлення ОСОБА_1 згідно договору №2/19-02-20 від 19 лютого 2020 року, обробка геодезичних вимірів виконана на персональному комп`ютері методом найменших квадратів. Польові топографо-геодезичні роботи виконані 25 лютого 2020 року.
Межа земельної ділянки гр. ОСОБА_1 відкоригована по межі із земельними ділянками гр. ОСОБА_11 ([номер приховано]:02:008:0397), гр. ОСОБА_12 ([номер приховано]:02:008:1347), гр. ОСОБА_1 ([номер приховано]:02:008:0201) відповідно до даних Державного земельного кадастру.
За результатами польових топографо-геодезичних робіт, даних Державного земельного кадастру та з урахуванням даних державного акту на право приватної власності на землю, виготовлений кадастровий план земельної ділянки та вирахувана її площа аналітичним методом. Площа земельної ділянки складає 0,1410 га, в тому числі: малоповерхова забудова 0,1410 га.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) земельна для будівництва і ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Код КВЦПЗ - 02.01.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виконано в присутності власника земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , суміжних землевласників (землекористувачів) та представника Обухівської селищної ради.
Межа земельної ділянки в натурі (на місцевості) проходить по огорожі, тому на бажання власника межові знаки не встановлювались відповідно до пункту 3.8 Наказу Держкомзему №376 від 18.05.2010 року «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками». Підписані акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Заперечень при цьому не заявлено.
Обмеження, пов`язані з використанням земельної ділянки в зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах і зонах особливого режиму використання земель відсутні. (т.1 а.с. 19-26)
22 травня 2019 року між ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В., у зв`язку з чим ОСОБА_6 отримала у власність земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 166642092, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1829498012214, номер запису про право власності 31549800. (т.1 а.с. 86)
22 липня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В., у зв`язку з чим ОСОБА_8 отримала у власність земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстрованим №891. (т.1 а.с. 78)
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.1 а.с. 145)
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1 а.с. 243)
З матеріалів спадкової справи №5/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 встановлено наступне.
Спадкоємцями, які звернулися з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . (т.2 а.с. 26, 43, 47, 51)
Згідно договору про розподіл спадкового майна від 03 липня 2024 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А., майно після смерті ОСОБА_8 було поділено наступним чином:
- ОСОБА_3 , з урахуванням домовленостей за цим договором, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, переходить право власності на: право іпотекодавця на квартиру, загальною площею 45,8 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, загальною площею 0,12 га.
- ОСОБА_4 , з урахуванням домовленостей за цим договором, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, переходить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 40,1 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
- ОСОБА_5 , з урахуванням домовленостей за цим договором, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, переходить право власності на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0076, загальною площею 0,49 га. (т.2 а.с. 57)
Згідно заповіту від 25 січня 2019 року ОСОБА_8 належну їй земельну ділянку, що розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області кадастровий номер [номер приховано]:01:021:027, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла ОСОБА_2 . (т.2 а.с. 30)
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 листопада 2025 року зa даними Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0200 площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстрована 21 квітня 2006 на підставі розробленої приватним підприємством проектно-виробничою фірмою «Землемір» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документ, що посвідчує право Державний акт 21.04.2006 ЯБ 872119; документ, який є підставою для виникнення права, рішення органу виконавчої влади 02.12.2004 9-3008. Право власності ОСОБА_1 . Відомості про земельну ділянку автоматично перенесено з 01 січня 2013 з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 01 січня 2013 на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0200 зареєстровано право власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку: серія ЯБ № 872119, реєстраційний номер 01[телефон приховано] від 21.04.2006, виданий ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 9-3008 від 03.12.2004.
Вищезазначене свідоцтво про право на спадщину за законом відсутнє у Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровської області.
За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0256 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрована 19.06.2008 на підставі розробленої Новомосковським РКП БТІ "Інвентаризатор" технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документ, що посвідчує право - Державний акт 19.06.2008 ЯЕ 144797; документ, який є підставою для виникнення права, - цивільно-правовий договір 13.12.2006 № 3705. Право власності - ОСОБА_13 . Відомості про земельну ділянку автоматично перенесено з 01.01.2013 з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 01.01.2013 на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0256 зареєстровано право власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку: серія ЯЕ № 144797, реєстраційний номер 01[телефон приховано] від 19.06.2008, виданий ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3705 ВЕМ 423926 від 13.12.2006.
Вищезазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки відсутній у Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровської області. (т.3 а.с. 71-72)
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №144797 від 19 червня 2008 року ОСОБА_13 є власником земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_6 , кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0256. (т.3 а.с. 73)
Зі змісту листа Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року №888/02-17 встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_7 , площею 0,1410 га була надана у приватну власність гр. ОСОБА_1 . Право власності підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 030066, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2453 від 06.03.1998 року.
Слід зазначити, що інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0256 на ім`я ОСОБА_13 , яка також має адресу: АДРЕСА_2 , відсутня в розпорядженні селищної ради. Рішення та документи, які стали підставою для передачі вказаної земельної ділянки, в архіві селищної ради відсутні у зв`язку з тим, що всі протоколи сесій та рішення Обухівської селищної ради (по 2018 рік включно) були передані на зберігання до Архівного відділу Дніпровської райдержадміністрації.
Важливо додати, що в даному випадку має місце факт задвоєння (дублювання) поштової адреси.
Земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 , та земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_13 (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0256), - це різні земельні ділянки, які розташовані в різних частинах АДРЕСА_1 , і не є однією і тією ж земельною ділянкою. (т.3 а.с. 93-94)
Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 грудня 2006 року встановлено, що дійсно земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_13 (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0256) має таку ж адресу як і земельна ділянка позивача ОСОБА_1 .
Як вказує позивач його право власності на земельну ділянку було порушено відповідачами, оскільки фактично площа земельної ділянки позивача співпадає на 72,5093% з ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875. У зв`язку з чим позивачу було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, а тому він був змушений звернутися до суду для захисту своїх прав.
Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом, свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом, захисту цивільних прав та інтересів зокрема є визнання права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У таких випадках ч.1 ст. 392 ЦК України захищає право власності та передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Тобто, вказані дві підстави пред`явлення позову для захисту (визнання) прав власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про що свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс1 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадка право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема і правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача права власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Так судом встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №030066 від 06 березня 1998 року, ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Кіровської селищної Ради народних депутатів №10 від 19 березня 1997 року передано у приватну власність земельну ділянка площею 0,141 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №2453. (т.1 а.с. 9-10)
Згідно акту обстеження меж земельної ділянки від 17 червня 2020 року за результатами обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що при вивченні публічної кадастрової карти України земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_1 накладається кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875 з адресою АДРЕСА_2 в та порушує права у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 . Дозволів та погоджень стосовно земельної ділянки з адресою АДРЕСА_2 в Обухівська селищна рада не надавала. (т.1 а.с. 13)
Зі змісту листа Обухівської селищної ради №754 від 04 серпня 2022 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,1410 га за адресою: АДРЕСА_2 , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 030066 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2453 від 06.03.1998 перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 .
Однак, при вивченні публічної кадастрової карти України встановлено, що на зазначену ділянку, що перебуває у власності гр. ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю накладається кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875 з адресою АДРЕСА_1 , що порушує права у користуванні земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 . Дозволів або погоджень стосовно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 рада не надавала. (т.1 а.с. 14)
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02 серпня 2022 року №М-285/1-939/6-22 встановлено, що відповідно до Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_1 за № 2453 зареєстровано державний акт серії ДН 030066, виданий 06.03.1998, земельна ділянка, розташована: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
За інформацією, наданою Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до відомостей які містяться в ДЗК, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0875 розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,1200 га. Власник земельної ділянки ОСОБА_8 . Державна реєстрація земельної ділянки відбулася 03.08.2018р. на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленої ФОП ОСОБА_9 . Дата державної реєстрацій речового права на нерухоме майно 22.07.2019, Реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 32494647. Орган державної реєстрації прав Дніпровський міський нотаріальний округ.
Так, в технічній документації наявна засвідчена приватним нотаріусам Дніпровського міського нотаріального округу Устіновою Т.Г. копія державного акта на право приватної власності на землю серії 1-ДП № 091291, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249, виданого 14.05.1997 р на ім`я ОСОБА_7 , загальна площа земельної ділянки 0,12 га.
Окремо зазначаємо, що під час розгляду звернення виявлено, що відповідно до Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів відсутня реєстрація державного акта серії 1-ДП № 091291 на ім`я ОСОБА_7 за № 249, виданого 14.05.1997 р., загальна площа земельної ділянки 0,12 га.
Натомість, у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів за реєстраційним номером № 249 зареєстрований державний акт, виданий 28.01.1997 на ім`я ОСОБА_10 , місцезнаходження земельної ділянки: с/т Озерне, загальна площа 0,054 га.(т.1 а.с. 15-16)
З наведених доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,141 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .
Поряд із цим, як було встановлено площа земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , згідно публічної кадастрової карти України накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 , яка має адресу: АДРЕСА_2 , що порушує права позивача у користуванні земельною ділянкою.
Погоджень стосовно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 рада не надавала.
При цьому, варто зазначити, що суд відхиляє твердження сторони відповідача стосовно того, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 не належить позивачу, а належить гр. ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3705 ВЕМ 423926 від 13 грудня 2006 року та має кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0256.
Дані твердження не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки зі змісту листа Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 18 травня 2026 року №888/02-17 було встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 , та земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_13 (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0256), - це різні земельні ділянки, які розташовані в різних частинах АДРЕСА_1 , і не є однією і тією ж земельною ділянкою. В даному випадку має місце факт задвоєння (дублювання) поштової адреси.
Окрім того, доводи відповідача, що ОСОБА_1 має у власності іншу земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0200 площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , згідно Державного акту від 21 квітня 2006 року серії ЯБ №872119, взагалі не приймаються судом, оскільки не стосуються предмету спору.
Розглядаючи питання щодо строку позовної давності, яке було завлено стороною відповідача, суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.
Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позивач ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №030066 06 березня 1998 року на підставі рішення виконкому Кіровської селищної Ради народних депутатів №10 від 19 березня 1997 року.
02 вересня 2020 року рішенням № РВ-1201612822020 ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що перетин ділянок з ділянкою [номер приховано]:02:008:0875, площа співпадає на 72,5093%.
Таким чином, ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права лише 02 вересня 2020 року, та саме з цієї дати починається відлік трирічного строку позовної давності, тобто до 02 вересня 2023 року.
До суду позивач звернувся з позовом 24 жовтня 2022 року, а отже строк позовної давності позивачем пропущено не було, з огляду на що суд не вбачає підстав для застосування вимог позовної давності.
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1 а.с. 243)
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
З матеріалів спадкової справи №5/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 встановлено наступне.
Спадкоємцями, які звернулися з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . (т.2 а.с. 26, 43, 47, 51)
Згідно договору про розподіл спадкового майна від 03 липня 2024 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А., майно після смерті ОСОБА_8 було поділено наступним чином:
- ОСОБА_3 , з урахуванням домовленостей за цим договором, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, переходить право власності на: право іпотекодавця на квартиру, загальною площею 45,8 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, загальною площею 0,12 га.
- ОСОБА_4 , з урахуванням домовленостей за цим договором, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, переходить право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 40,1 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
- ОСОБА_5 , з урахуванням домовленостей за цим договором, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, переходить право власності на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0076, загальною площею 0,49 га. (т.2 а.с. 57)
Договір про розподіл спадкового майна укладається спадкоємцями до видачі свідоцтв про право на спадщину і є підставою для подальшої видачі свідоцтв відповідно до закону та укладеного договору.
Оскільки згідно з вищезазначеного договору земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, загальною площею 0,12 га була передана ОСОБА_3 , то саме він є належним відповідачем.
ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є неналежними відповідачами, оскільки в останніх не виникне обов`язку відповідати за даним позовом.
Вирішуючи спір то суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення- гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.
Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. (Постанова ВП ВС від 21.09.2022 у справі №908/976/19)
Так позивач просить:
-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 14 травня 1997 року серія 1-ДП № 091291, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 249 на ім`я ОСОБА_7 , загальною площею земельної ділянки 0,12 га;
-визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, розташована: АДРЕСА_1 , від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 , діючого від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зареєстрованою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катериною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №891;
-витребувати у ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДН № 030066, виданого 06 березня 1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської селищної ради № 10 від 19 березня 1997 року, площею 0,141 га;
-скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875) шляхом скасування реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна № 1829498012214 та номера запису про право власності № 32494647.
Стосовно вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 травня 1997 року серія 1-ДП № 091291, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 249 на ім`я ОСОБА_7 , загальною площею земельної ділянки 0,12 га, суд зазначає наступне.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої ст. 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.
Визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння. Слід також мати на увазі, що державні акти на право власності або користування землею втратили значення документа, що посвідчує право власності або користування, оскільки речові права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Тому судове рішення про задоволення позову в цій частині також не вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у цій справі. (Постанова ВП ВС від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц.)
При цьому, згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02 серпня 2022 року №М-285/1-939/6-22 встановлено, що відповідно до Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів відсутня реєстрація державного акта серії 1-ДП № 091291 на ім`я ОСОБА_7 за № 249, виданого 14.05.1997 р., загальна площа земельної ділянки 0,12 га.
Натомість, у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Кіровської селищної ради народних депутатів за реєстраційним номером № 249 зареєстрований державний акт, виданий 28.01.1997 на ім`я ОСОБА_10 , місцезнаходження земельної ділянки: с/т Озерне, загальна площа 0,054 га.
Окрім того, укладаючи 22 травня 2019 року договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , на підтвердженням права власності продавця ОСОБА_7 було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Разом із тим, згідно п. 1.2 Глава 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5), право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
З даної норми вбачається, що витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не є правовстановлюючим документом на підставі якого виникло право власності.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріалами справи не підтверджено існування Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 травня 1997 року серія 1-ДП № 091291, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 249 на ім`я ОСОБА_7 , загальною площею земельної ділянки 0,12 га, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги визнання недійсним державного акту.
Стосовно вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, розташована: АДРЕСА_1 , від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 , діючого від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зареєстрованою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катериною Володимирівною, зареєстрованою в реєстрі за №891, суд зазначає наступне.
Верховний Суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція.
Відповідно визнання договорів щодо відчуження земельних ділянок недійсними не матиме наслідком захист прав позивача, оскільки він не є стороною цих договорів, а відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу вимагати повернення одержаного на виконання правочину можуть лише його сторони. На це вказала в своїй постанові судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21.11.2024 по справі № 910/10986/18.
Так, 22 травня 2019 року між ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В., у зв`язку з чим ОСОБА_6 отримала у власність земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 166642092, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1829498012214, номер запису про право власності 31549800. (т.1 а.с. 86)
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.1 а.с. 145)
22 липня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В., у зв`язку з чим ОСОБА_8 отримала у власність земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за реєстрованим №891. (т.1 а.с. 78)
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1 а.с. 243)
З матеріалів спадкової справи №5/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 встановлено, що спадкоємцями, які звернулися з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно договору про розподіл спадкового майна від 03 липня 2024 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Руденко В.А., майно після смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , з урахуванням домовленостей за цим договором, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, переходить право власності на: право іпотекодавця на квартиру, загальною площею 45,8 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0875, загальною площею 0,12 га.
Таким чином, задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 , діючого від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не відновить порушеного права позивача, оскільки земельна ділянка вже вибула з власності ОСОБА_6 , а тому суд відмовляє у позовних вимогах в цій частині.
В даному випадку належним та ефективним способом захисту є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов`язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інших.
Основна ідея, яка була реалізована Верховним Судом у згаданих судових рішеннях, полягає у тому, що для застосування такого дійсно ефективного та правомірного способу захисту права власності, як віндикація, не вимагається дезавуювати (скасовувати, визнавати незаконними, недійсними тощо) усі проміжні рішення та правочини, на підставі яких чи у зв`язку з виконанням яких попередні набувачі спірного майна ставали їх зареєстрованими власниками.
Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є неодмінним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Наведені висновки зроблені з урахуванням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
Тобто Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала висновки про те, що у разі пред`явлення позову про витребування - інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1225, 1258, 1296 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 130,158, 263-266 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.
Витребувати у ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДН № 030066, виданого 06 березня 1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Кіровської селищної ради № 10 від 19 березня 1997 року, площею 0,141 га.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.