г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3420/26
Номер провадження 2-о/213/88/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хмельової С.М.,
присяжних Тяжельникової І.О., Русак С.В.
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого позовного провадження цивільну справу №213/3420/26 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 НГУ, Головне управління Національної гвардії України, Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою,
в с т а н о в и в:
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської звернувся представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Стрикун А.С., із заявою про оголошення померлим чоловіка заявника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 04.02.2023 під час виконання бойових завдань в районі м. Бахмут Донецької області. На обґрунтування заяви вказує, що чоловік заявниці ОСОБА_4 24.01.2023 був призваний на військову службу до Збройних Сил України, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 НГУ. 04.02.2023 під час ведення бойових дій у північно-східній околиці м. Бахмут Донецької області ОСОБА_4 зник, про що вона отримала сповіщення сім`ї від 22.02.2023 р. 27.02.2023 р. за її заявою відкрито кримінальне провадження №12023041740000074 за ч.1 ст.115 КК України. Обставини, за яких зник ОСОБА_4 , викладені в Акті службового розслідування. 11.11.2023 ОСОБА_4 було внесено в до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Мета звернення до суду із заявою про оголошення ОСОБА_4 померлим є те, що заявник зможе використати право на отримання одноразової грошової допомоги. Просить оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Миролюбівка Криворізького (Широківського) району Дніпропетровської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом по мобілізації, військове звання «солдат», старшого навідника 1 обслуги міномета мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який 04.02.2023 зник безвісти, виконуючи бойове завдання за призначенням на пiвнiчно-схiднiй околицi м. Бахмут Донецької області під час бойового зiткнення з пiдроздiлами збройних сил РФ.
Представник заявниці надав заяву про розгляд справи без його участі та участі заявниці, заяву підтримує у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Головного управління Національної гвардії України в судове засідання не з`явився, надав пояснення у справі, в яких просить розглянути справу без його участі, справу вирішити на розсуд суду. Вказав, що за наявною в Головному управлінні Національної гвардії України інформацією 04.02.2023 під час виконання бойового завдання, за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, на вогневій позиції «Балу», що розташована на північно-східній околиці м. Бахмут Донецької області солдат ОСОБА_4 під час бойового зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації зник безвісті.
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 НГУ розгляд заяви здійснювати за відсутності представника військової частини в судове засідання не з`явився, надав заяву, де просить розглянути справу без його участі, рішення ухвалити на розсуд суду.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, пояснень по суті заяви не надали.
12.08.2026 р. заява надійшла до суду.
Ухвалою судді від 14.08.2026 р. справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду та залучено заінтересовану особу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до такого висновку.
13.09.2022 р. заявник зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
24.01.2023 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом з наказу т.в.о командира цієї частини за №29 від 24.01.2023 р.
01.02.2023 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду старшого навідника 1-ої обслуги міномета мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом з наказу т.в.о командира цієї частини за №37 від 01.02.2023 р..
02.02.2023р. ОСОБА_4 вибув у службове відрядження, що підтверджується витягом з наказу т.в.о командира за №38 від 02.02.2023 р.
05.02.2023р. ОСОБА_4 виключено з усіх видів забезпечення (крім фінансового) як безвісно відсутнього за особливих обставин, що підтверджується витягом з наказу т.в.о командира за №42 від 05.02.2023 р.
З 12.02.2023р. ОСОБА_4 перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою №3307 від 05.08.2025 р.
Як видно із сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 №7 від 22.02.2023 р., заявника повідомлено про те, що її чоловік ОСОБА_4 , старший навідник 1 обслуги міномета мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зник безвісти 04.02.2023 р. на пiвнiчно-схiднiй околицi м. Бахмут Донецької області під час бойового зiткнення з пiдроздiлами збройних сил Російської Федерації.
Відповідно до Витягу з Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проводиться досудове розслідування, відомості по якому внесено 27.02.2023 р. за заявою ОСОБА_3 від 27.02.2023 р. за №12023041740000074 за ч.1 ст.115 КК України.
Постановою слідчого СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області від 25.04.2025 р. заявника ОСОБА_1 визнано як потерпілу у кримінальному провадженні за №12023041740000074 за ч.1 ст.115 КК України.
25.04.2025 р. листом СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області на ім`я заявника повідомлено, що по вказаному вище кримінальному провадженню проведено ряд слідчих (розшукових) дій.
ОСОБА_4 у період з 02.02.2023р. по 03.02.2023р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується довідкою №3336 від 06.08.2025.
17.03.2023 р. за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 затверджено висновок службового розслідування.
Згідно з наказом т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.08.2023 р. за №2912, скасовано висновок службового розслідування, затверджений 17.03.2023 р., призначено службове розслідування окремо за кожним фактом.
29.08.2025 р. т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 затверджено висновок за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 .
В ході проведення службового розслідування були з`ясовані такі факти.
До командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт про те, що під час виконання бойового завдання в місті Бахмут Донецької області в період з 03.02.2023 р., під час виконання бойового завдання на вогневій позиції « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_3 БОП 3броп, що розташовано на північно-східній околиці м. Бахмут Донецької області внаслідок зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації безвісти зник старший навідник 1 обслуги міномета мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 .
Із пояснень заступника командира 3 РОП по роботі з особовим складом ОСОБА_5 стало відомо, що з 01.02.2023р. по 03.02.2023 р. він знаходився на КСП ЯСТРЕБ в м. Бахмут та був присутній при доповіді солдата ОСОБА_6 командиру роти ОСОБА_7 , а далі командир роти зробив доповідь командиру батальйону, а саме підполковнику ОСОБА_8 , що приблизно о 12.00 год. оператори БПЛА зробили запис відео того, що було зіткнення з підрозділами РФ та далі військовослужбовці ЗС РФ виводоли військовослужбовців у нашій формі з позиції «БАЛУ». Подальша їх доля невідома.
Такі ж обставини зазначили в поясненнях командир 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення ОСОБА_9 та інструктора (бойової підготовки) відділення інструкторів 4-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_10 .
За результатами службового розслідування встановлено, що старший навідник 1 обслуги міномета мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдат ОСОБА_4 03.02.2023 р., під час виконання бойового завдання на вогневій позиції «БАЛУ» 4БОП 3броп в місті Бахмут Донецької області, внаслідок зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації безвісти зник. Солдат ОСОБА_4 (Г-120300), під час виконання бойового завдання на вогневій позиції «БАЛУ» та «ТАЙФУН» у бойовому спорядженні та засобах індивідуального бронезахисту. Оскільки тіло військовослужбовця по об`єктивним причинам не було евакуйоване, а також не було встановлено факту його смерті судово-медичним експертом на даний час ОСОБА_4 вважається зниклим безвісти за особливих обставин.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 27.04.2026 р. №20260427 -2845 на запит заявника, встановлено, що відомості стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з 11.11.2023 р. ОСОБА_4 набув статусу особи, зниклої за особливих обставин.
Відповідно до виписки з Реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, інформації з Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України ДНТ «Український національний центр розбудови миру» та Товариства Червоного Хреста України відомості стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У частині 2 цієї статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в тому числі, про оголошення фізичної особи померлою.
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Згідно із частинами першою, третьою та четвертою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18.06.2020 №5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.12.2024 у справі №755/11021/22 врахувала, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12.05.2015
№389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України»:
воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».
Із пояснювальної записки до проекту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов`язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».
Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21.06.2018 № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22 наголосила на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права.
Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягала у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі №755/11021/22 зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.
Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09.12.2009 на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.
Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2009 №309, який на даний час втратив чинність. У цьому Наказі №309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Велика Палата вказала, що суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу
№309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.
Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 263 ЦПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.
На момент розгляду даної справи Наказ №309 втратив свою чинність.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 №987.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 04.02.2023 на пiвнiчно-схiднiй околицi м. Бахмут Донецької області. У наказі Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 №987 зазначено, що активні бойові дії на даній території тривали з 24.02.2022 по 12.12.2023, також зазначена територія є тимчасово окупована з 13.12.2023 по теперішній час.
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою 12.08.2026 р. Тож як на момент звернення заявника до суду з заявою, так і на час розгляду справи сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України.
Враховуючи тривалий час відсутності будь-якої інформації, відсутність тіла, а також те, що військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник за обставин, що загрожували йому смертю, є підстави припустити про ймовірну загибель ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця за призовом по мобілізації, військове звання «солдат», старшого навідника 1 обслуги міномета мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, під час виконання бойового завдання за призначенням на пiвнiчно-схiднiй околицi м. Бахмут Донецької області під час бойового зiткнення з пiдроздiлами збройних сил РФ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі ст.ст.293,315 ЦПК України, керуючись ст.ст.2,5,10-13,258-259,265,352,354 ЦПК України, ст.ст. 46, 48 ЦК України, суд,
У х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 НГУ, Головне управління Національної гвардії України, Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Миролюбівка Криворізького (Широківського) району Дніпропетровської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом по мобілізації, військове звання «солдат», старшого навідника 1 обслуги міномета мінометного взводу 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який 04.02.2023 року зник безвісти, виконуючи бойове завдання за призначенням на пiвнiчно-схiднiй околицi м. Бахмут Донецької області під час бойового зiткнення з пiдроздiлами збройних сил Російської Федерації.
Днем смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зобов`язати Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести актовий запис про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України у місті Бахмут Донецької області, Держави Україна, на підставі якого видати свідоцтво про смерть останнього.
Роз`яснити, що у разі появи фізичної особи, яку було оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, особою, яку було оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою може бути подано заяву до суду про скасування рішення про оголошення фізичної особи померлою в спосіб, передбачений ст. 309 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Представник заявника: Стрикун Андрій Сергійович,
АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 НГУ, ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа: Головне управління Національної гвардії України, ЄДРПОУ 08803498, вул. Святослава Хороброго, 9а, м. Київ.
Заінтересована особа: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 33355984, вул. Свято-Миколаївська, 45, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2026 року.
Суддя С.М. Хмельова
Присяжні І.О. Тяжельникова
С.В. Русак