КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
16 жовтня 2026 року м. Київ № 320/19232/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив про визнання дій протиправними та зобов`язання виготовити довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024.
За результатами перевірки позовної заяви на відповідність вимогам, передбаченим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, з`ясовано, що адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону.
Ухвалою суду від 21.05.2026 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу десятиденного строку на усунення недоліків, шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви із зазначенням засобу зв`язку: телефону та електронної пошти позивача та інформації щодо наявності чи відсутності електронного кабінету відповідача.
Як вбачається з довідки про доставку електронного листа від 19.06.2026, ухвалу про залишення позову без руху доставлено до електронної скриньки, вказаної позивачем ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 19.06.2026.
Із урахуванням викладеного, визначені в ухвалі суду недоліки позовної заяви мали бути усунуті позивачем не пізніше 29.06.2026.
Однак, як убачається із відбитку печатки про одержання вхідної кореспонденції Київського окружного адміністративного суду, заява про усунення недоліків надійшла до суду лише 07.10.2026. Тобто, із пропущенням встановленого судом строку в ухвалі від 21.05.2026.
При цьому, як видно зі змісту вказаної заяви, позивач, усуваючи недоліки позовної заяви стверджує про те, що зазначена адреса електронної пошти є адресою, яку позивач самостійно визначив для листування із судом та іншими учасниками справи і за якою він фактично отримує кореспонденцію, так само як і поштову адресу для листування ( АДРЕСА_1 ), зазначену в позовній заяві. Інших (власних) поштових скриньок електронної пошти позивач не має. Покликається на те, що пункт 2 частини п?ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає зазначення в позовній заяві адреси електронної пошти, проте не встановлює вимоги, щоб відповідна електронна скринька була зареєстрована саме на ім?я позивача, і не обмежує право особи самостійно обрати адресу, за якою вона бажає отримувати судову кореспонденцію. Вказує, що та обставина, що ця ж адреса може бути зазначена в позовних заявах інших осіб, свідчить лише про те, що інші позивачі також обрали її для листування, і не спростовує того, що вона є адресою електронної пошти позивача для цілей цієї справи. Повідомляє, що ризики, пов?язані з отриманням кореспонденції за вказаною адресою, позивач усвідомлює та бере на себе.
Тобто, фактичними обставинами є те, що на сформований висновок суду про необхідність у зміні наданої для листування електронної пошти, у зв`язку із очевидністю того, що вона не належить позивачу або його представнику (відсутні докази представництва) та фігурує у багатьох інших справах, останній наполягає на тому, що самостійно визначив не належну йому електронну поштову адресу, що не забороняється Кодексом адміністративного судочинства України.
До того ж, позовна заява не містить і відомостей про місце проживання позивача.
У той же час, з огляду на волевиявлення позивача, судом було направлено копію ухвали про залишення позовної заяви без руху на електронну адресу зазначену у позовній заяві ([пошта прихована]), що підтверджується довідкою про доставку ухвали електронною поштою.
Проте, як свідчать матеріали справи, неможливо стверджувати про належне та вчасне реагування позивача на ухвалу суду про залишення позову без руху, адже така ухвала доставлена до електронної поштової скриньки, визначеної позивачем 19.06.2026, а її виконання відбулось лише 07.10.2026.
Важливо зазначити, що суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через засоби комунікації, вказаній нею особисто, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Таким же чином, усуваючи недоліки стосовно уточнення іншого засобу зв`язку - номеру телефона, позивач надає номер телефону, який також фігурує у багатьох інших справах.
При цьому, зареєстрованої адреси місця проживання позивач також не вказує і не надає документів стосовно такої адреси.
Відтак, суд констатує, що матеріали справи не містять будь-яких належних позивачу засобів зв`язку.
У Постанові від 13.09.2023 у справі № 120/17879/21-а Верховний Суд дійшов висновків, що суд зобов`язаний вживати заходів для з`ясування складу учасників судового процесу їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), повідомляти усіх учасників справи про дату, час і місце судових засідань, а також про вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 21.05.2026 у визначений строк, у тому числі і своєчасно, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві без розгляду.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.