Справа № 357/883/26
Провадження № 2-а/357/163/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кушнеренко Євген Юрійович звернувся через систему «Електронний суд» до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в порядку адміністративного судочинства з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову серія № БЦ-1638 від 26.05.2025 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 було винесено Постанову №БЦ-1638 у справі про адміністративне правопорушення якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25500,00 грн.
За змістом постанови № БЦ-1638 від 26.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом із повідомленням про вручення повістки від 24 квітня 2025 року №3235041, був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15 травня 2025 року для уточнення своїх персональних даних, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки.
Позивач повістки особисто не отримував, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений не був, участі у розгляді справи не брав, пояснень не надавав, права, передбачені статтею 268 КУпАП , реалізувати не мав можливості. Будь-яких документів, які б підтверджували особисте вручення повістки або належне вручення повідомлення про розгляд справи, позивач не отримував і про їх існування йому не було відомо.
Позивач зазначає, що з 13 вересня 2022 року не проживає на території України, що підтверджується відміткою пересічення кордону у закордонному паспорту, та з моменту виїзду за кордон, ОСОБА_1 не повертався на територію України.
В грудні 2025 року ОСОБА_1 через застосунок «Дія» дізнався про відкриття провадження №78513716 від 04.07.2025 та переглянув постанову про арешт коштів.
Ознайомившись із постановою про відкриття ВП №78513716 від 04.07.2025 ОСОБА_1 дізнався, що підставою для відкриття виконавчого провадження є постанова видана ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після чого ОСОБА_1 звернувся до адвоката за правничою допомогою.
09.01.2026 було отримано відповідь на адвокатський запит від Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області, у відповіді було вказано, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП №78513716 відкрите на підставі Постанови № БЦ-1638 виданої 26.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 51000,00 грн. Отже саме з 09.01.2026 ОСОБА_1 , дізнався що відносно нього винесено постанову №БЦ-1638 від 26.05.2025.
У зв`язку з цим, в прохальній частині позовної заяви позивач просить поновити пропущений з поважних причин строк на звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач вважає постанову винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 № БЦ-1638 від 26.05.2025 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Сомок О.А. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 28 січня 2026 відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України, вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято постанову №БЦ-1638 від 26.05.2025. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання 10 лютого 2026 року уповноваженим представником відповідача - Костиною В.М. копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не подав жодних заперечень чи клопотань, а також не надав суду витребувані докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Керуючись ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 26 травня 2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , відносно ОСОБА_1 винесено Постанову № БЦ-1638 у справі про адміністративне правопорушення якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25500,00 грн.
З оскаржуваної постанови № БЦ-1638 від 26.05.2025 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 будучи повідомленим засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом із повідомленням про вручення повістки від 24 квітня 2025 року №3235041, був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15 травня 2025 року для уточнення своїх персональних даних, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки.
Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно 15.05.2026 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Копія оскаржуваної постанови не містить підпису ОСОБА_1 про її отримання. Справа розглядалась без участі позивача, копію постанови направлено поштою 03.06.2026 року
Постановою ВП № 78513716 від 04.07.2025 року державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Мариною Володимирівною відкрито виконавче провадження з виконання постанови № БЦ-1638 виданої 26.05.2025.
З наданої копії закордонного паспорту № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 13.09.2022 виїхав з території України, що підтверджується відміткою пересічення кордону через КПП Шегині та з моменту виїзду за кордон, ОСОБА_1 не повертався на територію України.
Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За правилом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
За змістом статті 289 КУпАП вбачається, що в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд вважає, що строки звернення позивача до суду підлягають поновленню, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_5 був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення та своєчасно отримав оскаржувану постанову, тобто в межах десятиденного строку на її оскарження.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).
Відповідно до зі ст. 251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається із примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі Правила №1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно п. 29 Порядку №560, у повістці зазначаються:
- прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
- мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- місце, день і час явки за викликом;
- найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;
- прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
- реєстраційний номер повістки;
- роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
У пункті 82 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
«Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника».
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Так, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 26 травня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку з тим, що він, був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15 травня 2025, однак не з`явився у визначену дату та час, порушивши вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022.
Суд звертає увагу що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 №БЦ-1638 від 26.05.2026 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, проте дослідивши постанову №БЦ-1638 від 26.05.2026 було встановлено що відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не подав до суду відзиву на адміністративний позов та не надав суду витребувану ухвалою суду копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято постанову №БЦ-1638 від 26.05.2025.
Отже у суду відсутні підстави стверджувати, що повістка №3235041на ім`я ОСОБА_1 яка зазначена в постанові №БЦ-1638 від 26.05.2025 була оформлення згідно Порядку №560, а саме чи містила повістка наступні дані: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку та чи була повістка скріплена гербовою печаткою.
Також, враховуючи відсутність повістки неможливо встановитти, чи вона була надіслана адресату на адресу його реєстрації протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником та день явки за викликом військовозобов`язаного було визначено за 7 або 10 діб, що не може свідчити про належне оповіщення позивача про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15.05.2025 та його неявку на визначену дату та час.
Суд позбавлений можливості з`ясувати чи повідомлявся позивач за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» «Вручити особисто», за наявності на поштовому конверті позначки ««Повістка ТЦК» «Вручити особисто».
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.
У даній справі відповідач будь-яких доказів в спростування позиції позивача не надав, не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву. Окрім того, відповідач не виконав вимоги ухвали суду про витребування належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів Позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та правомірність винесеної постанови про накладення на позивача максимального адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.3 ст.210 КУпАП, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні докази, які б об`єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_2 про скасування постанови є такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при подачі даного позову сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову серія №БЦ-1638 від 26.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя О. А. Сомок