Справа № 128/1821/26
Провадження № 2/127/8152/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
14 жовтня 2026 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем було укладено кредитний договір № 100027233, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 15 000,00 грн строком на 345 днів, зі встановленою договором процентною ставкою та обов`язком повернути кредит і сплатити передбачені договором платежі.
Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а кредитні кошти перераховано відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до умов кредитного договору № 100027233 від 25 січня 2025 року сума кредиту становила 15 000,00 грн, строк кредитування - 345 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 05 січня 2026 року.
Згідно з умовами договору загальні витрати за кредитом за весь строк його дії становили 51 026,25 грн, а загальна вартість кредиту з урахуванням суми кредиту - 66 026,25 грн. Договором передбачено процентну ставку в розмірі 220 відсотків річних, комісію за надання кредиту в розмірі 5 000,00 грн та комісію за обслуговування кредиту протягом строку кредитування в загальному розмірі 23100,00 грн.
Позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.
24 лютого 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24022026, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100027233 від 25 січня 2025 року.
На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію договору факторингу № 24022026 від 24 лютого 2026 року, реєстр боржників № 2 від 24 лютого 2026 року та акт приймання-передачі реєстру боржників.
Згідно з реєстром боржників № 2 від 24 лютого 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 100027233 становить 21 826,25 грн, з яких: 9 900,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4 204,05 грн - заборгованість за процентами; 5 814,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 1 908,20 грн - заборгованість за неустойкою.
У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 21 826,25 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 липня 2026 року матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
19 серпня 2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання до суду не подала.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи, оскільки відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не подала, а представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, надані сторонами, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти - кредит - позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми кредитного договору тягне його нікчемність.
Статтями 205, 207 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий електронною поштою чи через інші засоби зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронних або інших технічних засобів зв`язку.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому ЦК України та іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства або іншого аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, 25 січня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100027233 в електронній формі.
Надані позивачем копія кредитного договору та платіжна інструкція від 25 січня 2025 року, у якій зазначено призначення платежу «Кошти згідно договору 100027233», підтверджують надання кредитодавцем коштів за вказаним договором.
Відтак, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що між первісним кредитором та відповідачем виникли договірні правовідносини з приводу надання кредиту, а відповідач набув обов`язку повернути отримані кошти та виконати інші належним чином погоджені договірні зобов`язання.
Водночас сам факт укладення кредитного договору не звільняє позивача від обов`язку довести розмір кожної складової заборгованості, заявленої до стягнення, та правові підстави її стягнення.
Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона - фактор - передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони - клієнта - за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи - боржника.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Судом установлено, що 24 лютого 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24022026. На підтвердження переходу права вимоги позивач надав договір факторингу, реєстр боржників № 2 від 24 лютого 2026 року та акт приймання-передачі реєстру боржників.
Зазначені документи містять відомості про включення відповідача до реєстру боржників за кредитним договором № 100027233 від 25 січня 2025 року та визначають суму переданої до стягнення заборгованості.
За таких обставин суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відтак позивач має право вимагати виконання відповідачем зобов`язань у межах переданого права вимоги, однак виключно в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту суд зазначає таке.
Відповідно до умов кредитного договору № 100027233 від 25 січня 2025 року відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн. Згідно з реєстром боржників № 2 від 24 лютого 2026 року розмір заборгованості відповідача за основною сумою кредиту становить 9 900,00 грн.
Доказів належного виконання відповідачем зобов`язання з повернення зазначеної суми кредиту або доказів її погашення в іншому розмірі матеріали справи не містять.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів наявність у відповідача непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 9 900,00 грн, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з умовами кредитного договору № 100027233 від 25 січня 2025 року сторони погодили процентну ставку в розмірі 220 відсотків річних. Кредитний договір передбачає нарахування процентів протягом установленого строку кредитування та визначає кінцеву дату повернення кредиту - 05 січня 2026 року.
При цьому пунктом 2.2.3 кредитного договору передбачено припинення нарахування процентів після закінчення строку кредитування.
Отже, проценти за користування кредитом можуть бути стягнуті за умови підтвердження їх розміру, періоду нарахування та відповідності умовам договору й вимогам законодавства.
Згідно з реєстром боржників № 2 від 24 лютого 2026 року заборгованість відповідача за процентами становить 4 204,05 грн.
З огляду на умови кредитного договору, надані позивачем документи та визначений у реєстрі боржників розмір заборгованості за процентами суд вважає доведеною вимогу про стягнення процентів у сумі 4 204,05 грн. Водночас підстав для стягнення процентів понад зазначену суму або за період після закінчення погодженого строку кредитування матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 4 204,05 грн заборгованості за процентами підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.
Згідно з умовами кредитного договору позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 5814,00 грн.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача безоплатно надає йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту та надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості, а також іншу інформацію, передбачену законом.
При вирішенні питання про стягнення комісії суд враховує, що сама по собі наявність у тексті договору умови про сплату комісії не є безумовною підставою для стягнення відповідної суми. Позивач повинен довести правову підставу її стягнення, зміст послуги, за яку стягується плата, та факт надання такої послуги споживачу.
Правовий висновок щодо оцінки умов договору споживчого кредитування про сплату комісії викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У цій постанові зазначено, що умови договору про споживчий кредит щодо оплати комісії підлягають оцінці з урахуванням положень законодавства про захист прав споживачів, а стягнення комісії можливе за умови встановлення правових підстав для такої плати та фактичного надання відповідної послуги.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували надання відповідачу окремих послуг з обслуговування кредиту, за які договором передбачено сплату комісії, та розкривали зміст таких послуг. Саме зазначення в договорі загального розміру комісії та її включення до розрахунку заборгованості не підтверджує фактичного надання відповідачу окремої платної послуги.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, які саме дії кредитодавця становили окрему послугу з обслуговування кредиту, яким чином така послуга надавалася відповідачу та в чому полягала її самостійна споживча цінність.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність правових підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 814,00 грн, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення неустойки суд зазначає таке.
Позивач просить стягнути з відповідача 1 908,20 грн заборгованості за неустойкою.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.
Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошового зобов`язання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, наведені положення закону передбачають звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, а також списання неустойки, нарахованої за прострочення виконання такого зобов`язання починаючи з 24 лютого 2022 року.
Оскільки кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено 25 січня 2025 року, а заявлена до стягнення неустойка пов`язана з простроченням виконання зобов`язань за цим договором, правові підстави для її стягнення відсутні.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення з відповідача 1 908,20 грн неустойки задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 21 826,25 грн. Судом задоволено позовні вимоги на суму 14 104,05 грн, що становить 64,62 відсотка від загального розміру заявлених вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 720,43 грн.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню: з відповідача належить стягнути 9 900,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 4 204,05 грн заборгованості за процентами, а в задоволенні вимог про стягнення 5 814,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 1 908,20 грн неустойки слід відмовити.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.
Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.
Керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 204, 509, 512, 514, 526, 530, 546, 549, 551, 629, 639, 1048, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 128, 141, 178, 223, 247, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 100027233 від 25 січня 2025 року в розмірі 14 104 (чотирнадцять тисяч сто чотири) гривні 05 копійок, з яких 9 900 (дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 05 копійок - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 43 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, передбачених ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року
Суддя: