16.10.2026 Справа № 731/216/26
Справа № 731/216/26
Провадження № 2/756/8264/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючий суддя Шролик І.С.,
секретар судового засідання Дулина В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У С Т А Н О В И В :
Стислий виклад позовних вимог
Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 6893071 від 19.09.2025 у розмірі 30 840 грн та за договором про споживчий кредит № 1899478 від 21.09.2025 у розмірі 29 672 грн, а всього 60 512 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 6893071, а 21.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 1899478. Первісні кредитори надали відповідачу кредитні кошти, однак відповідач зобов`язання з їх повернення не виконав.
Надалі ТОВ «Мілоан» на підставі договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026, а ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» на підставі договору факторингу № 26022026 від 26.02.2026 відступили позивачу право грошової вимоги до відповідача за зазначеними кредитними договорами.
За розрахунком позивача заборгованість за договором № 6893071 становить 30840 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0 грн - за процентами, 2 700 грн - за комісією за надання кредиту, 13 140 грн - за комісією за обслуговування кредиту, 5 000 грн - за неустойкою (штрафом, пенею).
Заборгованість за договором № 1899478 становить 29 672 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн - за комісією за надання кредиту, 10 512 грн - за комісією за обслуговування кредиту, 9 000 грн - за неустойкою (штрафом, пенею).
Після набуття права вимоги позивач жодних нарахувань не здійснював.
Рух справи
Позовну заяву подано до Варвинського районного суду Чернігівської області 04.05.2026.
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 11.05.2026 справу передано на розгляд Оболонського районного суду міста Києва.
Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 15.06.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
01.10.2026 справу знято з розгляду, через пребування головуючого судді в нарадчій кімнаті по кримінальній справі.
Відповіач в судове засіадння 16.10.2026 не зявився про час та місце розгляду спарви сповіщений належним чином
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України справу вирішено за наявними матералами.
Представник позивача в судове засіданняне зявився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Встановлені фактичні обставини
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 19.09.2025 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 6893071 (індивідуальна частина), підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 195275 19.09.2025.
За умовами договору № 6893071 кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 10 000 грн (п. 1.2 договору) загальним строком на 360 днів з 19.09.2025 (п. 1.3 договору) з датою остаточного погашення заборгованості 14.09.2026 (п. 1.4 договору). Загальні витрати за кредитом становлять 34 820 грн, денна процентна ставка - 0,97% (п. 1.5 договору). Комісія за надання кредиту становить 2 700 грн, нараховується за ставкою 27% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору). Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 32 120 грн та нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (п. 1.5.2 договору). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010% річних і за весь строк кредитування становлять 0 грн (пп. 1.5.3, 1.5.4 договору). Кредитні кошти надаються безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).
У розділі «Терміни та визначення» договору № 6893071 комісію за обслуговування кредиту визначено як винагороду кредитодавця за обслуговування кредиту протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу, суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, забезпечення можливості здійснювати переказ через особистий кабінет, надсилання повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням договору.
Виконання ТОВ «Мілоан» обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 162435944 від 19.09.2025, згідно з яким ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) перерахувало на картку НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), 10 000 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 6893071». Номер картки в платіжному дорученні збігається з реквізитами картки, визначеними у п. 2.1 договору № 6893071.
24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 24022026, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників № 1 від 24.02.2026 за договором факторингу № 24022026 клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників № 1 від 24.02.2026, після чого фактор став кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей. Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 від 24.02.2026 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6893071 на суму 30 840 грн.
21.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 1899478 (індивідуальна частина), підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 759681 21.09.2025.
За умовами договору № 1899478 кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 8 000 грн (п.1.2 догоовру) строком на 360 днів (п.1.3. договору). Комісія за надання кредиту становить 2 160 грн (п.1.5.1), комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 27,00% від суми кредиту за кожен розрахунковий період. Визначення комісії за обслуговування кредиту в розділі «Терміни та визначення» договору № 1899478 є тотожним визначенню, наведеному в договорі № 6893071.
Виконання ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №46370259 від 21.09.2025.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) 26.02.2026 укладено договір факторингу № 26022026, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 26022026 від 26.02.2026 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1899478 на суму 29 672 грн.
Доказів погашення заборгованості за договорами № 6893071 та № 1899478 як первісним кредиторам, так і позивачу матеріали справи не містять.
Застосовані норми законодавства
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Мотиви та висновки суду
Договори № 6893071 та № 1899478 укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення договору в письмовій формі. Договори у встановленому законом порядку не оспорені та недійсними не визнані.
Факт надання кредитних коштів за договором № 6893071 у розмірі 10 000 грн підтверджено платіжним дорученням № 162435944 від 19.09.2025, яке ідентифікує картку отримувача за реквізитами, погодженими сторонами у п. 2.1 договору. [Факт надання кредитних коштів за договором № 1899478 у розмірі 8 000 грн підтвердженоплатіжним дорученням № 46370259 від 21.09.2025
Право вимоги за обома договорами перейшло до позивача на підставі договорів факторингу № 24022026 від 24.02.2026 та № 26022026 від 26.02.2026 і витягів з реєстрів боржників до них. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за договорами № 6893071 та № 1899478 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Договори факторингу відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися.
Відповідач кредитні кошти не повернув, доказів зворотного матеріали справи не містять. Тому заборгованість за тілом кредиту за договором № 6893071 у розмірі 10 000 грн та за договором № 1899478 у розмірі 8 000 грн підлягає стягненню.
Комісія за надання кредиту є разовою платою за дії кредитодавця з підготовки, організації та надання кредиту, передбачена договорами (п. 1.5.1 договору № 6893071; № 1899478) та врахована в загальних витратах за кредитом. Кредитодавці фактично надали кредити, тому заборгованість за комісією за надання кредиту за договором № 6893071 у розмірі 2 700 грн та за договором № 1899478 у розмірі 2 160 грн підлягає стягненню.
Щодо комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.
За змістом договорів № 6893071 та № 1899478 комісія за обслуговування кредиту є платою за надання позичальнику інформації про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу та суми для повного погашення, графік платежів, інформування про дати платежів і зарахування коштів, консультування з питань обслуговування кредиту. Така інформація відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» надається споживачу безоплатно. Договори не містять переліку інших додаткових чи супутніх послуг, які реально надаються позичальнику за окрему плату.
Отже, умови договорів про обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», і відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону є нікчемними. Нікчемна умова договору не створює для позичальника обов`язку зі сплати комісії, тому до нового кредитора за ст. 514 ЦК України такий обов`язок не перейшов.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту за договором № 6893071 у розмірі 13 140 грн та за договором № 1899478 у розмірі 10 512 грн задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за договором № 6893071 у розмірі 5 000 грн та за договором № 1899478 у розмірі 9 000 грн, суд вважає, що у цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Договори № 6893071 та № 1899478 укладено 19.09.2025 та 21.09.2025, тобто в період дії воєнного стану. Отже, неустойку (штраф, пеню) первісні кредитори нарахували за прострочення, яке мало місце в період дії воєнного стану. У силу п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем. Право вимоги неустойки, яке не існувало у первісних кредиторів, не могло перейти і до позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 6893071 у розмірі 12 700 грн (10 000 грн тіла кредиту та 2 700 грн комісії за надання кредиту) та за договором № 1899478 у розмірі 10 160 грн (8 000 грн тіла кредиту та 2 160 грн комісії за надання кредиту), а всього 22 860 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в загальному розмірі 23 652 грн та неустойки (штрафу, пені) в загальному розмірі 14 000 грн слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено на суму 22 860 грн з заявлених 60 512 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 005,79 грн (2 662,40 грн х 22 860 грн : 60 512 грн).
Наведені у позовній заяві орієнтовні витрати, пов`язані з витребуванням, оглядом та забезпеченням доказів, у розмірі 1 664 грн доказами їх фактичного понесення не підтверджені, тому розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
- заборгованість за договором про споживчий кредит № 6893071 від 19.09.2025 у розмірі 12 700 грн;
- заборгованість за договором про споживчий кредит № 1899478 від 21.09.2025 у розмірі 10 160 грн,
а також судовий збір у розмірі 1 005,79 грн.
У задоволенні решти позовних - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, 2;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Ірина ШРОЛИК