Справа № 367/1130/25
Провадження №2/367/216/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
16 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Горбачової Ю.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менш ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви та до досягнення кожною дитиною свого повноліття.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 23 вересня 2006 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 .
Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що з липня 2024 року у позивача з відповідачем подружні стосунки фактично припинили існувати, хоча вони продовжують мешкати разом у квартирі, яка є спільною власністю подружжя, а з листопада 2024 року у них окремий один від одного бюджет та ведення господарства.
Хоча діти мешкають разом зі своїми батьками в одній квартирі, але повністю знаходяться на утриманні своєї матері - ОСОБА_1 . Сторони не дійшли згоди щодо отримання аліментів на дітей, тому позивач звертається до суду із вказаною заявою.
10 лютого 2025 року ухвалою Ірпінського міського суду Київскої області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно розпорядження керівника апарату Ірпінського міського суду Київської області щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ № 140 від 14.01.2026 року, справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів призначено до повторного автоматичного розподілу у зв`язку із відрахуванням зі штату Ірпінського міського суду Київської області з 04.12.2025 року судді Лещенко О.В. у зв`язку із закінченням строку відрядження.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 року, справу передано на розгляд судді Горбачової Ю.В.
Ухвалою суду від 04 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху з зазначенням недоліків і наданням позивачу строку для їх усунення. У встановлений рок позивач усунула виявлені недоліки.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи судом належним чином, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позов та клопотання від відповідача не надходили.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку наданим по справі доказам, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 23 вересня 2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 455, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.09.2006 року.
Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16 вересня 2010 року, а також копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 17 лютого 2015 року, відповідно до яких, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .
Згідно витягів з реєстру територіальної громади, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає разом з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що сторони не дійшли згоди щодо розподілу витрат на утримання спільних дітей, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України щодо обов`язку обох батьків утримувати дитину.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Суд констатує, що аліменти це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.
Заявляючи вимогу про стягнення зазначеного розміру аліментів, позивач звертає увагу, що відповідач має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, що більша за таку в позивача. Проте, добровільно виконувати свій обов`язок по утриманню спільних дітей відповідач відмовляється.
Разом з тим, будь-яких доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у спростування зазначеного позивачем, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд вважає, що заявлений розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірним витратам, які мають нести батьки на утримання дітей.
При цьому, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави за позовну вимогу про стягнення аліментів. Оскільки позов був поданий через електронний суд, тому сума судового збору становитиме 1064,96 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 141, 150, 155, 180-183, 191, 192 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 141, 247, 263, 273, 274, 279, 280, 284, 289, 354, 430 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову, тобто 27.01.2025 року, і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Копію рішення направити сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Ю. В. Горбачова