Справа № 204/10547/26
Провадження № 2/204/5749/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.
за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
31 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №110717 від 14 травня 2024 року у розмірі 17 392,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 14 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та відповідачем укладено Кредитний договір № 110717 та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4 000,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу №23122024, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 110717 від 14 травня 2024 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед позивачем є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17 392,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 4 392,00 грн.; заборгованість за комісіями становить 1 000,00 грн.; заборгованість за пенею становить 8 000,00 грн. Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Тому, ТОВ «Діджи Фінанс» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 09 вересня 2026 року.
13 жовтня 2026 року від представника відповідача - Шумейка Я.В. до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково - в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом у межах строку кредитування, а в частині стягнення комісії, пені та витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Так, як зазначив представник відповідача, відповідач не заперечує факт укладення Договору, отримання 14 травня 2024 року кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн. та перехід права вимоги до Позивача. Однак, посилаючись на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вказав про звільнення відповідача від обов`язку сплати пені за прострочення у розмірі 8 000,00 грн. Крім того, на думку представника відповідача, заявлена пеня вдвічі перевищує суму отриманого кредиту, що є явно непропорційним (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») та дає суду підстави для її зменшення відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України. Крім того, просив відмовити у стягненні комісії у розмірі 1 000,00 грн., у зв`язку з тим, що за твердженням самого позивача, зобов`язання за Договором не виконано, то й за умовами Договору послуги, за які нараховано комісію, не вважаються наданими, а підстави для її стягнення відсутні. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., відповідач вважає заявлений розмір неспівмірним, у зв`язку з чим просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 500,00 грн. та розподілити їх, як і судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням викладеного, просить суд: позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 110717 від 14 травня 2024 року у розмірі 8 392,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - тіло кредиту, 4 392,00 грн. - проценти; у задоволенні решти позовних вимог (стягнення 1 000,00 грн. комісії та 8 000,00 грн. пені) - відмовити; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, з 6 000,00 грн. до 1 500,00 грн.; судові витрати розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (а.с. 60-63).
Розглянувши клопотання представника позивача - Романенка М.Е. про витребування доказів у АТ «Райффайзен Банк», а саме: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_1 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритої до платіжної картки № НОМЕР_1 із відображенням часу зарахування кредитних коштів; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , у тому числі прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи, суд ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки воно належним чином не обґрунтоване та представником позивача не доведено, що обставини на підтвердження яких він просить витребувати докази входять до предмета доказування по справі або не визнаються іншим учасником справи.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та визнавалось сторонами, що 14 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №110717, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надає відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 90 днів, тобто до 11 серпня 2024 року, з процентною ставкою 1,22% на добу, та сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 25% від суми фінансового кредиту, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с. 29-33).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитодавець ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується листом «ТОВ ПрофітГід» щодо підтвердження переказу грошових коштів 14 травня 2024 року.
Відповідач отримав у кредит обумовлені кредитним договором грошові кошти, скористався наданими кредитними коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
Так, 23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» як фактором було укладено Договір факторингу № 23122024, згідно умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (а.с. 19-21).
Згідно із Витягом з прав вимоги (Додаток №1) до Договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №110717 від 14 травня 2024 року, укладеним з відповідачем, на суму 17 392,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість по тілу; 4 392,00 грн. - заборгованість по відсоткам; 1 000,00 грн. - заборгованість по комісії; 8 000,00 грн. заборгованість по пені (а.с. 13), що також підтверджується розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» (а.с. 14-15).
Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є правонаступником ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» та стало новим кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 .
З розрахунком заборгованості за комісією відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджувався та зазначав, що оскільки відповідачем зобов`язання за Договором не виконано, то й за умовами Договору послуги, за які нараховано комісію, не вважаються наданими, а підстави для її стягнення відсутні.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У частині 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Однак, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до суду з позовною заявою про зміну або визнання недійсними умов кредитного договору №110717 від 14 травня 2024 року в частині встановлення комісії за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25% від суми кредиту, яка дорівнює 1 000,00 грн.
При цьому, відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд зазначає, що кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оскільки сторони при укладені кредитного договору досягли спільної згоди щодо умов про встановлення комісії та її розміру, які у встановленому законом порядку не визнавалися судом недійсними, усі заперечення відповідача з приводу стягнення комісії суд відхиляє як безпідставні та недоведені.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатив.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит, яке підлягає судовому захисту.
В обгрунтування своїх заперечень представником відповідача також зазначено про звільнення відповідача від обов`язку сплати пені за прострочення на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Наведені доводи сторони відповідача суд вважає цілком аргументованими та слушними, оскільки при вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею у розмірі 8 000,00 грн., слід враховувати положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомим є той факт, що на теперішній час в Україні діє режим воєнного стану.
Таким чином, суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею у розмірі 8 000,00 грн., а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за кредитним договором та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №110717 від 14 травня 2024 року у загальному розмірі 9 392,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість по тілу; 4 392,00 грн. - заборгованість по відсоткам; 1 000,00 грн. - заборгованість по комісії, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у даній справі надавав ФОП ОСОБА_2 (посвідчення адвоката України серії КС №11628/10, видане 29 липня 2024 року (а.с. 38-39)), що підтверджується Договором про надання правової допомоги № 42649746/1 від 01 червня 2026 року (а.с. 24-26).
29 червня 2026 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Додаткову угоду № 110717 до вищевказаного Договору (а.с. 27).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
29 червня 2026 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Діджи Фінанс» було підписано Акт про підтвердження факту надання правової допомоги, в якому зазначено, що вартість наданих юридичних послуг за надання усної консультації щодо обставин справи, письмової консультації щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви та формування додатків до позовної заяви становить 6 000,00 грн., витрачено 5 годин часу (а.с. 11).
Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Горобей Р.Г, а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з цим, згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, вважав такий розмір витрат неспівмірним, у зв`язку з чим просив суд зменшити їх розмір з 6 000,00 грн. до 1 500,00 грн.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 6 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.
Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, вартість послуг за надання усної консультації щодо обставин справи, письмової консультації щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складання позовної заяви та формування додатків до позовної заяви, а також витрачений на вказані послуги час (5 годин), є очевидно завищеними та такими, що не відповідають складності виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині також підлягають частковому задоволенню.
Оцінюючи у сукупності усі інші докази та аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені частково з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (0,8 ставки судового збору за подачу позовної заяви в електронному вигляді), тобто у мінімальному розмірі за позовними вимогами майнового характеру.
На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 634, 638, 640, 641, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, р/р: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором №110717 від 14 травня 2024 року у загальному розмірі 9 392,00 грн. (дев`ять тисяч триста дев`яносто дві гривні, 00 копійок), з яких: 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень, 00 копійок) - заборгованість по тілу кредиту; 4 392,00 грн. (чотири тисячі триста дев`яносто дві гривні, 00 копійок) - заборгованість по відсоткам; 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень, 00 копійок) - заборгованість по комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, р/р: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез