Справа № 182/2594/26
Провадження № 2/0182/4503/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
08.10.2026 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до судового наказу, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 21.12.2022 року, з відповідача було стягнуто аліменти на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму на дитину певного віку, щомісячно, починаючи з 13.12.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття. 16.05.2023 року державним виконавцем Оріхівського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження № 71814927. При цьому, відповідач покладеного обов`язку щодо сплати аліментів не виконує, в наслідок чого, за невиконання судового наказу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 року, за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання сина за період з 01.07.2025 року по 31.03.2026 року в розмірі 19 839 грн. 14 коп. , яка відповідачем в судовому порядку не оскаржується. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідач в добровільному порядку заборгованість по аліментам сплатити не бажає, позивачка змушена звернутись до суду та просить суму в розмірі 19 839 грн. 14 коп. стягнути з відповідача на її користь.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2026 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.28-29).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, однак, своїм правом на подання відзиву не скористався, будь-які заяви на адресу суду від нього не надходили. Конверт, який був направлений за адресою його місця проживання та перебування, повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.30).
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно частини першої статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суддя, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного.
Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року було розірвано (а.с.12-13). Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11). На підставі судового наказу, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 21.12.2022 року, з відповідача було стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму на дитину певного віку щомісячно, починаючи з 13.12.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття (а.с.23). 16.05.2023 року державним виконавцем Оріхівського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження № 71814927 (а.с.18-19). Як вбачається з довідки та розрахунку, складеного державним виконавцем Оріхівського відділу державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з 01.07.2025 року по 31.03.2026 року становить 19 839 грн. 14 коп. (а.с.17).
Згідно ч.ч.1,2,3 ст.195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Тобто, в даному випадку, приписами ч.1 ст.196 СК України встановлено, що максимальний розмір пені обмежується 100 % розміру заборгованості зі сплати аліментів. Відтак, сума пені за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням приписів ч.1 ст.196 СК України обмежується розміром заборгованості зі сплати аліментів та становить 19 839 грн. 14 коп.
Враховуючи вищевикладене та інтереси дитини, з огляду на те, що батько не виконує свій обов`язок по утриманню дитини, аліменти не сплачує, внаслідок чого дитина не отримує встановленого матеріального забезпечення з боку відповідача, суддя приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки суму в розмірі 19 839 грн. 14 коп., що відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 331 грн. 20 коп. на користь держави.
Керуючись ст.196 СК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 128, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оріхівський відділ державної виконавчої служби у Пологівському районі Запорізької області, про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН - НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН - НОМЕР_2 ), заборгованість зі сплати аліментів за період з 01 липня 2025 року по 31 березня 2026 року в розмірі 19 839 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять грн.) 14 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН - НОМЕР_1 ), на користь держави судові витрати в розмірі 1 331 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн.) 20 коп.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал