Справа № 308/7120/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., а участю секретаря судового засідання Кут Ю. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Семенович Тіберій Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника звернулася в суд з даним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 679, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № 500340579 від 01.02.2013 за період з 08.10.2016 по 20.01.2020 у загальному розмірі 45 712,63 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2013 між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 500340579, який не є нотаріально посвідченим. Надалі право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Дата Майнінг Груп», від ТОВ «Дата Майнінг Груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016, а від останнього - до відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на підставі договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020. У березні 2026 року, при намірі укласти правочин, приватним нотаріусом позивачу було повідомлено про її перебування в Єдиному реєстрі боржників. Після укладення 18.03.2026 договору про надання правничої допомоги з`ясовано, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Ужгороді перебувало виконавче провадження № 66296718, а 16.04.2026, після ознайомлення адвоката з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо про вчинення та зміст виконавчого напису. Зі змісту виконавчого напису встановлено, що 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем було вчинено виконавчий напис № 679 про стягнення на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 500340579 від 01.02.2013 за період з 08.10.2016 по 20.01.2020 в розмірі 45 712,63 грн. Позивач вважає вищезазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, вже після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, що є недотриманням умов вчинення виконавчих написів. Крім того, на час вчинення виконавчого напису заборгованість не була безспірною, оскільки її стягнуто за період понад три роки, пеню нараховано поза межами річного строку позовної давності, а проценти стягнуто однією сумою разом із комісією. Про вчинення виконавчого напису позивача повідомлено не було. Також зазначено, що приватний нотаріус Гуревічов О.М. з 31.01.2020 припинив нотаріальну діяльність, а документи його архіву, передані до Київського державного нотаріального архіву, вилучено до знищення.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.07.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» кредитний договір № 500340579 від 01.02.2013, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис.
25.08.2026 представник відповідача, Кожем`яченко Ю.М., подала до суду клопотання про долучення доказів, до якого додала копію договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020 разом з витягом з реєстру заборгованості, та повідомила, що оригінал кредитного договору № 500340579 від 01.02.2013 надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гуревічову О.М. для формування нотаріальної справи, а копія в матеріалах кредитної справи не збереглась. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
Представник позивача, адвокат Семенович Т.С., 03.10.2026 та 05.10.2026 подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач не може доводити негативний факт - відсутність нотаріально посвідченого кредитного договору, тоді як відповідач витребуваного судом договору не надав і не довів його нотаріального посвідчення; крім того, жодних повідомлень чи вимог про погашення заборгованості від кредитора (правонаступника) позивач не отримувала, що свідчить про недотримання процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса. 16.10.2026 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги та додаткові пояснення підтримав і просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного судового рішення не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.
За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 20.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 679, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 20/01/20-1/2 від 20.01.2020 відступило право вимоги, якому в свою чергу ТОВ «Дата Майнінг Груп» на підставі договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 відступило право вимоги, якому в свою чергу ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору факторингу відступило право вимоги за кредитним договором № 500340579 від 01.02.2013, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , заборгованості за період з 08.10.2016 по 20.01.2020 включно в загальній сумі 45 712,63 грн, з яких: 18 411,86 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 400,77 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 12 750,00 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
На виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 66296718 щодо боржника ОСОБА_1 , у матеріалах якого міститься копія оспорюваного виконавчого напису.
Згідно з листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 08.04.2026, з 31.01.2020 ним припинено нотаріальну діяльність по Київському міському нотаріальному округу, а документи діловодства та архіву приватного нотаріуса передано до Київського державного нотаріального архіву.
Згідно з листом Київського державного нотаріального архіву від 17.04.2026 № 1005/01-14, відповідно до Протоколу № 53/14-24 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.04.2024 було погоджено Акт № 5 про вилучення до знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., серед справ, внесених в акт, є 611 томів «Копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені» за період з 20 по 30 січня 2020 року.
Витребуваний ухвалою суду від 14.07.2026 кредитний договір № 500340579 від 01.02.2013 відповідач суду не надав, повідомивши, що його оригінал надано нотаріусу, а копія в матеріалах кредитної справи не збереглась.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, Законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172. З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Так, виконавчий напис від 20.01.2020 року було вчинено в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14.
Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису ТОВ «Фінансова компанія управління активами», не був посвідчений нотаріально, доказів зворотного матеріали справи не містять. Відтак у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. були відсутні правові підстави для прийняття у ТОВ «Фінансова компанія управління активами» документів для вчинення оспорюваного виконавчого напису. Відповідно у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду 21.09.2021 року у справі №910/10374/17 ухвалила постанову в якій зазначено, що подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Однак, матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачем (його правопопередниками) та отримання позивачем вимоги про погашення заборгованості.
Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи те, що відповідачем не спростовано, що кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, нотаріально не посвідчений, та не надано доказів безспірності заборгованості, стягнутої за вчиненим виконавчим написом, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв`язку із задоволенням позовних вимог, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно п. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України» .
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги від 18.03.2026, укладений між адвокатом Семеновичем Т.С. та позивачем ОСОБА_1 , ордер на надання правничої допомоги серії АО № 1226956, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 14.05.2026, згідно з яким вартість правничої допомоги становить 15 000 грн з розрахунку 1000 грн за 1 годину роботи адвоката, квитанцію № 2316-6646-1685-0426 від 05.05.2026 про сплату 15 000 грн за надання правничої допомоги згідно з договором від 18.03.2026; повноваження адвоката Семеновича Т.С. підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/2251 від 14.09.2019.
З аналізу попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат від 14.05.2026, згідно з яким вартість правничої допомоги становить 15 000 грн з розрахунку 1000 грн за 1 годину роботи адвоката, вбачається, надання послуги - Участь у судових засіданнях (7 годин).
Враховуючи, що розгляд даної справи відбувся без участі сторін у судових засіданнях, суд доходить висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача частково в розмірі 8 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 12, 81-82, 137, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 20 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за № 679, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № 500340579 від 01 лютого 2013 року за період з 08.10.2016 по 20.01.2020 у загальному розмірі 45 712,63 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ: 35017877) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ: 35017877) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги, в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 98А, прим. 70.
Повний текст рішення складено 19.10.2026.
Суддя В. В. Чепка