Справа № 752/26650/26
Провадження № 2-о/752/615/26
У Х В А Л А
про залишення заяви без руху
16 жовтня 2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 , про призначення опікуна недієздатній фізичній особі,
в с т а н о в и в:
12 жовтня 2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Євдокимовим Дмитром Андрійовичем, про призначення опікуна недієздатній фізичній особі.
В обґрунтування заявлених вимог представник заявника зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року у справі № 752/24313/24 ОСОБА_2 визнано недієздатною, встановлено над нею опіку та покладено здійснення опіки на Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію.
Посилаючись на те, що заявник є рідною матірёю ОСОБА_2 , проживає разом із нею та протягом багатьох років забезпечує її догляд, представник заявника просить призначити ОСОБА_1 опікуном останньої.
Перевіривши матеріали заяви та долучених до неї документів, суддею встановлено такі недоліки.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Таким чином, при вирішенні питання про прийняття до провадження заяви, поданої в порядку окремого провадження, суддя перевіряє її відповідність спеціальним вимогам розділу IV ЦПК України, а також загальним вимогам до форми та змісту заяви, передбаченим статтями 175, 177 ЦПК України, з урахуванням особливостей відповідної категорії справ.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною п`ятою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною можуть подавати члени її сім`ї, близькі родичі незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, заклад з надання психіатричної допомоги.
Як убачається зі змісту поданої заяви, ОСОБА_1 обґрунтовує своє право на звернення до суду тим, що вона є рідною матір`ю ОСОБА_2 , щодо якої порушується питання про призначення опікуна.
На підтвердження зазначених обставин до заяви долучено копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 .
Водночас зі змісту зазначеного свідоцтва про народження вбачається, що матір`ю ОСОБА_2 записана ОСОБА_3 , тоді як із заявою про призначення опікуна до суду звернулася ОСОБА_1 .
При цьому до матеріалів заяви не долучено свідоцтва про шлюб, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян або інших документів, які підтверджують зміну прізвища « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » та дозволяють встановити, що особа, зазначена матір`ю у свідоцтві про народження, та заявник є однією й тією самою особою.
Таким чином, долучені до заяви документи не дозволяють встановити обставини, якими заявник обґрунтовує наявність родинних відносин із ОСОБА_2 та своє право на звернення до суду з відповідною заявою.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до прохальної частини заяви ОСОБА_1 просить призначити її опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із тим відповідно до долученого до заяви свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наведених обставин у заяві наявні розбіжності щодо ідентифікаційних відомостей фізичної особи, стосовно якої порушується питання про призначення опікуна, що потребують уточнення заявником.
Крім того, відповідно до пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак матеріали поданої заяви не містять підтвердження заявника про те, що нею не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.
З огляду на положення частини третьої статті 294 ЦПК України зазначені вимоги до змісту процесуального звернення підлягають застосуванню також під час вирішення питання про прийняття заяви в порядку окремого провадження, з урахуванням його непозовного характеру.
Крім того, суд звертає увагу на обставини, пов`язані з правовим статусом особи, щодо якої порушується питання про призначення опікуна.
Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно з частиною першою статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Частиною першою статті 41 ЦК України встановлено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно з частиною першою статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення неповнолітньої особи права самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Із матеріалів заяви встановлено, що на підтвердження наявності правових підстав для призначення опікуна заявниця посилається на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року у справі № 752/24313/24, яким ОСОБА_2 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку.
Водночас встановлено, що зазначене судове рішення є предметом апеляційного перегляду.
Отже, на час звернення ОСОБА_1 з цією заявою судове рішення, на яке вона посилається як на підставу призначення опікуна, не набрало законної сили.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З аналізу наведеної норми процесуального закону вбачається, що необхідною умовою звільнення від доказування обставин, установлених судовим рішенням, є набрання таким рішенням законної сили.
Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року у справі № 752/24313/24 перебуває на апеляційному перегляді та не набрало законної сили, обставини, встановлені зазначеним рішенням, не мають преюдиційного значення під час розгляду іншої справи.
При цьому суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24, питання встановлення опіки та призначення опікуна є похідними від вирішення питання про визнання фізичної особи недієздатною, а їх вирішення в іншому судовому процесі становить продовження відповідної процедури.
Таким чином, вирішення заяви ОСОБА_1 про призначення її опікуном ОСОБА_2 безпосередньо пов`язане з набранням законної сили судовим рішенням про визнання останньої недієздатною, а також із результатами апеляційного перегляду рішення в частині призначення іншої фізичної особи опікуном.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
Частиною першою статті 300 ЦПК України визначено, що суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу.
Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).
Згідно статті 55 ЦК України та пункту 1.2 Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Однак, до заяви не долучено оригіналу подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною фізичною особою, у разі ухвалення судом рішення, а також доказів того, що заявник звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
У поданій заяві представник заявниці посилається на те, що ОСОБА_1 протягом багатьох років проживає разом із донькою та забезпечує її догляд.
Водночас зазначені доводи мають загальний характер, оскільки у заяві не конкретизовано обставин, які характеризують можливість заявниці виконувати обов`язки опікуна, зокрема щодо фактичних умов здійснення догляду та забезпечення необхідних побутових потреб особи, стосовно якої вирішується питання призначення опікуна.
Також у заяві не зазначено, чи зверталася ОСОБА_1 до органу опіки та піклування з питанням перевірки її кандидатури та підготовки подання щодо доцільності призначення її опікуном, чи проводилася відповідна перевірка та чи ухвалювалися органом опіки та піклування рішення за результатами розгляду її звернення.
До заяви не долучено доказів відповідного звернення, актів обстеження умов проживання, висновку органу опіки та піклування або інших документів, які підтверджують здійснення оцінки можливості заявниці виконувати обов`язки опікуна.
Водночас відсутність у заяві конкретних відомостей щодо обставин, якими заявниця обґрунтовує можливість виконувати обов`язки опікуна, та зазначення доказів на їх підтвердження підлягає оцінці з урахуванням вимог пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Разом із тим наведені обставини стосуються наявності матеріально-правових передумов для призначення опікуна та підлягають оцінці під час розгляду заяви по суті. Самі по собі вони не становлять передбаченої статтею 185 ЦПК України підстави для залишення заяви без руху, однак підлягають оцінці з урахуванням вимог пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя доходить висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 без руху з наданням заявнику строку для усунення встановлених недоліків шляхом подання уточненої заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 293, 294 ЦПК України, суддя,
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 , про призначення опікуна недієздатній фізичній особі - залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити заявнику, що у разі невиконання вимог ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Кирильчук