ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1997/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/809/26 Категорія: 311000000 Волосовський В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року (повний текст складено 16 червня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію,-
в с т а н о в и в :
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що з 29.10.1979 року по 28.06.2024 року він працював майстром будівельних та монтажних робіт у Виробничому структурному підрозділі «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства «Українська залізниця».
За наказом № 313/ос від 28.06.2024 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України.
В цьому ж наказі зазначено виплатити одноразову грошову допомогу згідно з п.4.17 Колективного договору у розмірі п`ять основних середньомісячних заробітків. Виплати, передбачені колективним договором у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, будуть здійснені після отримання відповідного рішення керівника АТ «Укрзалізниця».
При звільненні позивача з роботи, зазначені в наказі виплати не були здійснені стороною відповідача, посилаючись на протокольне рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., яким призупинено такі виплати.
07.01.2026 року позивачу видано копію протоколу № ОДВК-22/52 від 28.06.2024, комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років Виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця». Із його змісту позивач довідався, що за даними цього протоколу йому встановлено безперервний трудовий стаж роботи в підрозділах АТ «Укрзалізниця» на дату виходу на пенсію 44 роки 7 місяців 30 днів, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.4.17 колективного договору у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, в залежності від стажу роботи в галузі. Комісією встановлено, що середньомісячна заробітна плата за основні два календарних місяця, що передують виходу на пенсію, складає 14463, 68 грн., розмір одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію складає всього: 72318,40 грн.
В лютому 2026 року позивачем отримано у Виробничому структурному підрозділі «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» станом на 01.01.2026 року розрахунок середньої заробітної плати, яка складає 14463,68 грн., нарахована вихідна допомога складає 72318,40 грн.
Також зазначає, що п.1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, рішеннями судів визнано незаконним та скасовано.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «Українська залізниця» одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 72318,40 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 72318,40 грн., із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Суд визнав поважними причини пропуску строку та поновив його, оскільки позивач фактично дізнався про розрахунок і суму нарахованої, але невиплаченої допомоги 07.01.2026 після отримання відповідного протоколу комісії та довідки про середню заробітну плату.
У частині вирішення спору по суті суд вказав, що посилання відповідача на ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 є безпідставними. Зазначене рішення було прийняте 14.03.2022 - до набрання чинності Законом № 2136-IX (24.03.2022), а закони не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України).
Згідно зі ст. 13, 18 КЗпП України та ст. 5, 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору є обов`язковими для роботодавця. Право на отримання одноразової допомоги за п. 4.17 колективного договору та її розмір (72 318,40 грн) підтверджені матеріалами справи і не заперечувалися відповідачем.
16 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга від АТ «Укрзалізниця» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року, в якій, вказуючи на його незаконність та ухвалення із порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідач просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В мотивування доводів апеляційної скарги вказує, що, відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», протокольного рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 та спільних роз`яснень із профспілкою, виплата додаткової матеріальної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію була правомірно призупинена у зв`язку з введенням воєнного стану.
Усі рішення щодо призупинення відповідних виплат були погоджені з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України.
АТ «Укрзалізниця» є стратегічним об`єктом критичної інфраструктури, що зазнає мільярдних збитків від обстрілів та виконання безкоштовних евакуаційних/оборонних завдань (зокрема, прямі збитки інфраструктури сягають 83 067 млн грн, а збитки за 9 місяців 2025 року - 7,3 млрд грн).
Стягнення таких виплат підриває ліквідність підприємства та створює ризики невиконання зобов`язань перед державним бюджетом, ЗСУ та іншими 200 тисячами чинних працівників щодо своєчасної виплати поточної заробітної плати (що підтверджено судовою практикою Верховного Суду та ЄСПЛ щодо свободи розсуду держави в умовах криз).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості. На час його звільнення з роботи 28.06.2024 року за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію, пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 №Ц-54/31, на підставі якого йому при звільненні не виплачена відповідна матеріальна допомога, в подальшому постановою Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №211/7338/23 був визнаний незаконним.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що, згідно з копією трудової книжки заповненої 12.06.1972 року на ім`я позивач ОСОБА_1 , з 29.10.1979 року до 28.06.2024 року перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця».
Згідно з копією наказу «Про припинення трудового договору (контракту)» № 313/ос від 28.06.2024 року Виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію за віком 28.06.2024 на підставі ст.38 КЗпП України. Із змісту даного наказу слідує, що ним визначено компенсувати за невикористані 152 дні відпустки, а також зазначено виплатити одноразову грошову допомогу згідно з п.4.17 Колективного договору у розмірі 5 (п`яти) основних середньомісячних заробітків. Виплати, що передбачені колективним договором, у розмірі 5 (п`яти) середньомісячних заробітків будуть здійснені після отримання відповідного рішення керівника акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з копією протоколу № ОДВК-22/52 від 28.06.2024 засідання комісії по встановлення трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років Виробничого структурного підрозділу «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» було визначено, що безперервний стаж роботи на залізничному транспорті Тесленка Володимира Борисовича на дату виходу на пенсію становить 44 роки 7 місяців 30 днів, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.4.17 колективного договору у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, в залежності від стажу роботи в галузі. Перевіривши документи по заробітній платі комісія встановила, що середньомісячна заробітна плата за основні два календарних місяця, що передують виходу на пенсію ОСОБА_1 , складає 14463,68 грн., розмір одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію складає: 72318,40 грн.
Відповідно до розрахунку оплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 виданого Виробничим структурним підрозділом «Одеська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» станом на 01.01.2026 року середня заробітна плата складає 14463,68 грн., нарахована вихідна допомога складає 72318,40 грн.
Згідно з копією Витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. від 14.03.2022 засідання правління АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно з рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано директором з управління персоналом та соціальної політики (п 1.1.4 ).
Відповідно до копії спільного листа правління АТ «Укрзалізниця» та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22 адресованого керівникам структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також в разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені з роботи вперше у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За частиною першою статті 47 КЗпП України у редакції, чинній на день звільнення позивача, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.
Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.
Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.
У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією РФ на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.
При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Наказ про звільнення позивача містить вказівку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з п. 4.17 в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, після отримання відповідного рішення керівника АТ «Укрзалізниця».
Право на отримання позивачем спірної грошової допомоги, її розмір відповідач не оспорює. Проте роботодавець у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі наводить аргументи у відповідності до яких вважає, що відповідач мав право прийняти рішення про відтермінування одноразової грошової допомоги, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.
Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
За змістом відомостей ЄДРСР у справі № 211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.
Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.
Інших рішень правління АТ «Укрзалізниця» на підставі яких було призупинено виплати матеріальних допомог при виході на пенсію за віком відповідачем не надано.
До матеріалів справи відповідачем долучено лист правління АТ «Укрзалізниця» та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, яким керівників структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця» повідомлено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.
Слід зауважити, що вказаний лист не є рішенням роботодавця про зупинення дії окремих положень колективного договору, а лише містить інформацію про виконання рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 (протокол №Ц-54/31 від 14.04.2022), якому, як було зазначено вище, надана правова оцінка в постанові Верховного Суду від 16.10.2025 року у справі №211/7338/23.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача зазначеної виплати.
Наявність збитків у товариства пов`язаних з воєнними діями також жодним чином не можуть підміняти рішення роботодавця про зупинення положень колективного договору, прийнятого в порядку статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та не дають можливість роботодавцеві не виконувати своїх зобов`язань щодо виплати працівникам обумовлених трудовим договором коштів.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді