ЄУНСС: 453/2122/25
НП: 2-з/453/17/26
УХВАЛА
про вжиття заходів забезпечення позову
16 жовтня 2026 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича,
сторони у справі:
позивачка 1 - ОСОБА_1 ;
позивач 2 - ОСОБА_2 ;
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ;
третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідачки - ОСОБА_4 ;
зміст позовних вимог - про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін та інших учасників, у приміщенні суду, що по АДРЕСА_1 , заяву представника обох позивачів - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича про вжиття заходів забезпечення позову у даній цивільній справі, -
в с т а н о в и в:
Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.
У провадженні Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) перебуває цивільна справа за єдиним унікальним номером судової справи 453/2122/25 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки - ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Первісно обоє позивачів просили стягнути з відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивачки 1 ОСОБА_1 500 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 106 000 грн. 00 коп. матеріальних збитків, а на користь позивача 2 ОСОБА_2 500 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 1 264 386 грн. 06 коп. матеріальних збитків, тобто загалом 2 370 386 грн. 06 коп..
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2026 року заяву представника обох позивачів - адвоката Ільківа М.М. про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням суду накладено арешт на транспортні засоби відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 : - марки DAF XF моделі 105.460, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; - марки MERCEDES-BENZ моделі 823, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; - марки DAF XF моделі 95.430, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 . У задоволенні заяви в іншій частині, зокрема щодо напівпричепів марки LAMBERET моделі LVFS-3F1R та марки PACTON моделі TXZ 339, - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21.09.2026 року ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2026 року в частині обрання заходу забезпечення позову змінено. До набрання законної сили рішенням суду у справі відповідачці фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 заборонено відчуження зазначених вище трьох транспортних засобів.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у порядку представництва, котре здійснює адвокат Ільків М.М., 29.04.2026 року скерували до суду заяву про збільшення позовних вимог, що надійшла 01.05.2026 року та зареєстрована за вх. № 3566. Цією заявою обоє позивачів додатково просять стягнути з відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на користь позивачки 1 ОСОБА_1 1 221 803 грн. 56 коп., а на користь позивача 2 ОСОБА_2 658 160 грн. 47 коп. Таким чином, позовні вимоги збільшено на 1 879 964 грн. 03 коп., а загальна ціна позову становить 4 250 350 грн. 09 коп..
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 13.08.2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Між тим, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у порядку представництва, котре здійснює адвокат Ільків М.М., 12.10.2026 року засобами поштового зв`язку скерували до Сколівського районного суду Львівської області заяву про забезпечення позову, що надійшла 15.10.2026 року та зареєстрована за вх. № 8698. У заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту у вигляді заборони відчуження на транспортні засоби, що належать на праві власності відповідачці фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 : - напівпричіп марки SCHMITZ моделі SKO 24, 2008 року, номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , сірий; - напівпричіп марки LAMBERET моделі LVFS-3F1R, 1999 року, номерний знак НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_10 , сірий; - напівпричіп марки CHEREAU моделі ST 338, 1995 року, номерний знак НОМЕР_11 , білий; - напівпричіп марки PACTON моделі TXZ 339, 1997 року, номерний знак НОМЕР_12 , VIN НОМЕР_13 , чорний; - автомобіль марки FORD моделі KUGA, 1999 року, номерний знак НОМЕР_14 , VIN НОМЕР_15 , чорний.
Заява вмотивована тим, що внаслідок збільшення позовних вимог ціна позову зросла до 4 250 350 грн. 09 коп., тоді як вжиті раніше заходи забезпечення позову цій ціні не відповідають. Крім того, під час розгляду справи відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відчужила належний їй автомобіль марки DAF моделі XF 95.430, 2003 року, номерний знак НОМЕР_16 , VIN НОМЕР_17 , червоний. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку обох позивачів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. До заяви долучено копії листів Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях за вих. № 31/28/16/700-аз/05-2[телефон приховано] від 25.02.2026 року та вих. № 31/28/16/3776-аз/05-2026-3795-2026 від 06.10.2026 року, з витягами з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також відомості з вебресурсів «AUTO.RIA» та «Stat.vin».
Сторони та інші учасники справи, на виконання вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, про вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову не повідомлялись.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову розглянута не пізніше двох днів з дня її надходження до Сколівського районного суду Львівської області.
Закон, джерела права, а також роз`яснення, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом, та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд має з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 753/22860/17.
Ключовим під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 754/5683/22.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 381/4019/18).
У разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 905/446/22).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним. Виконання судового рішення розглядається як невід`ємна частина «судового розгляду» («Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), рішення від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91). Водночас будь-яке втручання у право мирного володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має забезпечувати «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу та захистом основоположних прав особи («Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), рішення від 23 вересня 1982 року, заяви № 7151/75, № 7152/75).
Висновок суду за результатами вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Вирішуючи заяву представника обох позивачів - адвоката Ільківа М.М., суд передусім враховує, що питання про забезпечення первісно заявлених позовних вимог у розмірі 2 370 386 грн. 06 коп. уже вирішене ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2026 року, у редакції постанови Львівського апеляційного суду від 21.09.2026 року. Вжитий нею захід - заборона відчуження трьох транспортних засобів відповідачки фізичної особи-підприємця Півненко Н.А. - є чинним. Відтак, предметом вирішення цієї заяви є виключно питання про забезпечення позовних вимог у частині їх збільшення, тобто на суму 1 879 964 грн. 03 коп.. Застосування нових заходів понад цю суму призвело б до подвійного забезпечення одних і тих самих вимог і було б неспівмірним.
Щодо наявності спору. Між сторонами існує спір майнового характеру. Справа перебуває на стадії розгляду по суті, а відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_3 заперечує проти задоволення як первісних, так і збільшених позовних вимог, про що свідчать подані нею відзиви.
Щодо ризику утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Суд встановив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданого листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 25.02.2026 року, за ОСОБА_3 було зареєстровано, з-поміж інших, автомобіль марки DAF моделі XF 95.430, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_16 , VIN НОМЕР_17 . Водночас у витягу з цього ж реєстру, сформованому станом на 06.10.2026 року, зазначений транспортний засіб серед зареєстрованих за відповідачкою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вже не значиться.
Отже, у період між 25.02.2026 року та 06.10.2026 року, тобто під час розгляду цієї справи та після звернення обох позивачів із першою заявою про забезпечення позову, відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_3 розпорядилася частиною належного їй майна, на котре могло бути звернено стягнення. Ця обставина підтверджена документально, а не ґрунтується на припущеннях обох позивачів. Вона свідчить про наявність реального ризику подальшого зменшення майнової бази відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , за рахунок якої може бути виконане рішення суду в разі задоволення позову, у тому числі в частині збільшених позовних вимог, які наразі жодними заходами не забезпечені.
Суд також зважає, що відповідачка ОСОБА_3 , як фізична особа-підприємець, в силу статей 51, 52 ЦК України, відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Та обставина, що ухвалою від 06.03.2026 року у задоволенні першої заяви про забезпечення позову щодо напівпричепа PACTON моделі TXZ 339 було відмовлено, не перешкоджає вирішенню питання про забезпечення позову щодо цього майна в межах нової заяви. Відмову було зумовлено співмірністю заходів забезпечення з позовними вимогами у розмірі 2 370 386 грн. 06 коп.. Відтоді виникли нові обставини, які на той час не існували і не могли бути враховані судом, а саме збільшення позовних вимог на 1 879 964 грн. 03 коп. та підтверджене відчуження відповідачкою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 іншого транспортного засобу під час розгляду справи.
Щодо виду заходу забезпечення позову. Обоє позивачів просять про «накладення арешту у вигляді заборони відчуження». Суд зауважує, що арешт майна (пункт 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України) і заборона вчиняти певні дії (пункт 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України) є самостійними видами забезпечення позову.
Постановою від 21.09.2026 року у цій справі Львівський апеляційний суд виходив із того, що основним видом діяльності відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є вантажний автомобільний транспорт. Тому, захід забезпечення позову щодо її транспортних засобів не повинен перешкоджати господарській діяльності, і співмірним є саме заборона відчуження майна, яка не позбавляє вказану відповідачку права володіти та користуватися ним. Представник обох позивачів - адвокат Ільків М.М. у суді апеляційної інстанції також погодився, що позов може бути забезпечено в такий спосіб.
З огляду на викладене, суд застосовує заборону відчуження транспортних засобів (пункт 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Цей захід зберігає майно до вирішення спору по суті і водночас не обмежує використання напівпричепів у підприємницькій діяльності відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ..
Щодо співмірності та меж забезпечення позову. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 06.10.2026 року, усі п`ять транспортних засобів, зазначених у заяві, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, самого лише факту належності майна вказаній відповідачці недостатньо для поширення на нього заходів забезпечення позову. Суд має пересвідчитися, що обсяг обмежень відповідає розміру вимог, які підлягають забезпеченню, і не створює для відповідачки тягаря, надмірного з огляду на мету забезпечення позову (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Суд, як і в ухвалі від 06.03.2026 року, виходить із того, що відомості з вебресурсів «AUTO.RIA» та «Stat.vin» відображають лише пропозиції продажу аналогічних транспортних засобів і не є безумовним доказом ринкової вартості конкретного майна відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .. З огляду на це, такі відомості можуть бути враховані для орієнтовного визначення вартості майна лише за умови, що вони стосуються транспортних засобів тієї самої марки, моделі та року випуску і відображають актуальні пропозиції на час звернення до суду. Відомості, які цим критеріям не відповідають, не дають змоги навіть орієнтовно визначити вартість майна, а отже, і перевірити співмірність заходу забезпечення позову.
Наведеним критеріям відповідають відомості щодо двох транспортних засобів. Щодо напівпричепа марки SCHMITZ моделі SKO 24, 2008 року випуску, адвокат Ільків М.М. надав відомості з вебресурсу «AUTO.RIA» станом на 12.10.2026 року про пропозиції продажу напівпричепів тієї самої марки, моделі та року випуску за ціною від 603 938 грн. до 608 445 грн.. Щодо напівпричепа марки PACTON моделі TXZ 339, 1997 року випуску, - відомості станом на ту саму дату про пропозицію продажу напівпричепа тієї самої марки, моделі та року випуску за ціною 360 080 грн.. Отже, орієнтовна сукупна вартість цих двох напівпричепів становить від 964 018 грн. до 968 525 грн. і не перевищує суми збільшення позовних вимог - 1 879 964 грн. 03 коп..
Натомість щодо решти транспортних засобів, надані відомості не дають суду змоги належним чином перевірити співмірність заходу забезпечення позову: - щодо напівпричепа марки LAMBERET моделі LVFS-3F1R, 1999 року випуску, адвокат Ільків М.М. надав лише відомості вебресурсу «Stat.vin» про лот від 08.03.2025 року зі статусом «продається» без зазначення VIN. Ці відомості мають більш ніж річну давність, не підтверджують фактичного продажу за вказаною ціною і не дають змоги встановити, чи стосуються вони транспортного засобу, порівнянного з майном відповідачки фізичної особи-підприємця Півненко Н.А.; - щодо напівпричепа марки CHEREAU моделі ST 338, 1995 року випуску, надані відомості стосуються іншої моделі (CHEREAU C38). Наведені ціни коливаються від 67 515 грн. до 360 080 грн., тобто більш ніж уп`ятеро, що виключає можливість навіть орієнтовно визначити вартість майна. Крім того, у заяві не зазначено ідентифікаційний номер цього напівпричепа, а в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів замість VIN зазначено лише номер « НОМЕР_18 », що додатково ускладнює однозначну ідентифікацію майна в ухвалі, яка має відповідати вимогам до виконавчого документа (ч. 1 ст. 157 ЦПК України); - щодо автомобіля марки FORD моделі KUGA, рік випуску в заяві зазначено як 1999, тоді як за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль 2012 року випуску. Отже, заява щодо цього майна містить недостовірні ідентифікаційні відомості.
Суд також бере до уваги сукупний обсяг обмежень, які зазнає відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .. Станом на 06.10.2026 року за нею зареєстровано вісім транспортних засобів, щодо трьох із яких уже діє заборона відчуження. Задоволення заяви в повному обсязі поширило б обмеження на всі вісім транспортних засобів, а задоволення її щодо всіх чотирьох напівпричепів - на сім із восьми.
З огляду на те, що основним видом діяльності відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є вантажний автомобільний транспорт, такий обсяг обмежень фактично охопив би весь її транспортний парк. Хоча заборона відчуження не позбавляє вказану відповідачку права користуватися майном, її поширення практично на весь парк позбавило б вказану відповідачку можливості оновлювати його, замінювати зношені одиниці чи залучати фінансування під заставу транспортних засобів. Це виходило б за межі мети збереження майна і створювало б ті перешкоди господарській діяльності, на неприпустимість яких вказав Львівський апеляційний суд у постанові від 21.09.2026 року у цій справі.
Суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України позов може бути забезпечено частково. Забезпечення позову не має на меті гарантувати позивачеві наперед і за будь-яку ціну задоволення вимог у повному обсязі. Його мета полягає в тому, щоб запобігти діям відповідача, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, з дотриманням справедливого балансу між інтересами сторін.
Заборона відчуження двох напівпричепів у сукупності з чинною забороною відчуження трьох транспортних засобів забезпечує збереження істотної частини майна відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на час розгляду справи. Водночас, частина її майна залишається вільною для господарського обороту. При цьому, вказана відповідачка, як фізична особа-підприємець, у разі задоволення позову, відповідатиме за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном, на яке може бути звернено стягнення у виконавчому провадженні.
Часткове задоволення заяви не позбавляє обох позивачів права, у разі появи нових обставин чи подання належних доказів вартості іншого майна відповідачки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову в порядку статей 149-153 ЦПК України.
Щодо дійсної мети звернення із заявою. Ознак зловживання обома позивачами процесуальними правами суд не встановив. Заява спрямована на забезпечення реального виконання можливого рішення суду в частині збільшених позовних вимог і обґрунтована новими обставинами.
Щодо зустрічного забезпечення. Підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, судом не встановлено. Застосований захід не позбавляє відповідачку фізичну особа-підприємця ОСОБА_3 права володіти та користуватися майном, а тому не тягне для неї збитків, які потребували б зустрічного забезпечення. З огляду на це, суд не вбачає підстав для його застосування.
Таким чином, враховуючи характер і розмір збільшених позовних вимог, підтверджений ризик відчуження майна відповідачкою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , сукупний обсяг уже застосованих обмежень, необхідність забезпечення балансу інтересів сторін та принцип співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову - шляхом заборони відчуження двох напівпричепів, вартість яких підтверджена належним чином: марки SCHMITZ моделі SKO 24 та марки PACTON моделі TXZ 339. У задоволенні заяви щодо арешту напівпричепів марки LAMBERET моделі LVFS-3F1R, марки CHEREAU моделі ST 338 та автомобіля марки FORD моделі KUGA, - належить відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 149-150, 153, 157, 247, 258, 260-261 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за єдиним унікальним номером судової справи 453/2122/25 за їх позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки - ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, - задовольнити частково.
З метою забезпечення позовних вимог у частині їх збільшення на суму 1 879 964 грн. 03 коп., до набрання законної сили рішенням суду у даній цивільній справі, заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 відчуження належних їй на праві власності транспортних засобів:
1) напівпричепа марки SCHMITZ моделі SKO 24, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , сірий;
2) напівпричепа марки PACTON моделі TXZ 339, 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_12 , VIN НОМЕР_13 , чорний.
У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині, - відмовити.
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Порядок виконання ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», необхідні для виконання ухвали суду:
Стягувачка 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_19 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.
Стягувач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_20 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.
Боржниця: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_21 ; місце здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.
Примірник ухвали направити в Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, - для виконання, а сторонам у справі, - для відома.
Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.
Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена сторонами у справі у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Дата складення ухвали у повному обсязі: 16 жовтня 2026 року.
Суддя Володимир МИКИТИН