Рішення № 140689718 у справі № 497/1854/26 від 02.09.2026

02.09.2026

Справа № 497/1854/26

Провадження № 2/497/1621/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Войтової С.І.,

без участі сторін,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 року представник позивача Пархомчук С.В., який здійснює свої повноваження на підставі договору про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09 квітня 2026 року (20-21), звернувся до суду шляхом формування документу в системі "Електронний суд", із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №132698 від 11.03.2025 року в розмірі 9 526,00 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.03.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №132698, за умовами якого, ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн на строк 90 днів з відсотковою ставкою 0,72 % на добу. Договір укладений в електронній формі. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9 526,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 3 276,00 грн., послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору - 1 250,00 грн. Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Кредит отриманий клієнтом в безготівковій форми шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . В подальшому, 19.12.2025 укладений договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Авіра груп» відступило на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 132698. Після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачем не здійснювалось платежів на погашення заборгованості, тому представник звертається до суду з цими позовними вимогами.

Ухвалою судді від 08.07.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

30.07.2026 року до суду надійшло повідомлення від адвоката Тисячник Р.Р. про вступ у справу, повноваження підтверджені електронним ордером серії АР №1247856 від 03.06.2026 (а.с.45), а 05.08.2026 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає про повне не визнання заявлених вимог. Щодо відступлення прав вимоги за договором факторингу, зазначає що на підтвердження його укладення надано лише Витяг з реєстру боржників, який є неналежним доказом про відступлення прав вимог відповідач повідомлений не був. Щодо укладення кредитного договору, посилається на те, що з тверджень позивача кредитний договір №132698 від 11.03.2025 року був укладений в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, тому не надано доказів на підтвердження належності номера телефона НОМЕР_3 саме відповідачу станом на 11.03.2025 року (довідки від мобільного оператора відсутні); факт надходження СМС з одноразовим ідентифікатором саме на цей номер (відсутні роздруківки технічних логів телекомунікаційного оператора); факт введення цього ідентифікатора саме відповідачем. Аналогічні правові висновки зроблені в Постанові ВС по справі №545/1750/21. Позивачем не підтверджено факту перерахування грошових коштів, виписка по рахунку не містить реальних відомосте про рух коштів, а є в односторонньому порядку складеним документом. Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Аналогічні висновки викладені у постанові ВС від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц. Договір містить посилання на те, що відповідач ознайомився з «Правилами надання грошових коштів у позику», що розміщені на сайті первісного кредитора, проте посилання на загальнодоступність інформації не є достатнім доказом того, що саме відповідач був належним чином ознайомлений з цими правилами та умовами до моменту укладення договорів. Також представник посилається на незаконність нарахування комісій, посилається на те, що надання кредиту є основним обов`язком кредитора, а не окремою послугою, за яку може стягуватися плата. Встановлення плати за інформацію про стан боргу, інформаційну підтримку, консультації тощо є нікчемним відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, умови договору про сплату цих комісій є нікчемними. Стосовно витрат на правову допомогу в розмірі 15 500,00 грн., представник зазначає, що справа є незначної складності та шаблонною, тому розмір витрат є неспіврозмірним та підлягає зменшенню.

06.08.2026 року представником позивача Пархомчуком С.В. надано відповідь на відзив, в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог, а відзив просить залишити без розгляду та задоволення. Додатково у відповіді зазначає, що відповідно до ч.1, 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. На підставі цього позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Щодо неповідомлення відповідача про факт відступлення прав вимоги, то це важливо тоді, коли відповідач погашає заборгованість за кредитним договором, а в даному випадку відповідач не маючи жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунок Первісного кредитора, який вказаний в кредитному договорі не виконував зобов`язання перед ним. Щодо укладення договору в електронній формі посилається на Постанову ВС від 12.01.2021 року по справі №524/5556/19, що договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК). У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами укладено договір у встановленому законом порядку. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Щодо перерахування грошових коштів, то верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «Профітгід». Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, а саме відповідач. Однак відповідач не надав доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок. Перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «Профітгід». Щодо вимоги про стягнення комісії, представник посилається на вимоги п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

26.08.2026 року до суду надійшла заява представника позивача про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в який він наполягає на стягнення судових витрат в загальному розмірі 18 162,40 грн., з яких 2 662,40 грн. витрати на судовий збір та 15 500,00 грн. витрати на професійну правову допомогу, до заяви додав додаткові докази.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились.

Представник позивача Пархомчук С.В. в позовній заяві просив в разі розгляду справи з викликом сторін, призначений розгляд здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.5 на звороті).

Представник відповідача адвокат Тисячник Р.Р. у відзиві від 05.08.2026 року просила розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника (а.с.44).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 березня 2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авір Груп» в особі уповноваженого працівника Приходька В.В., що діяв на підставі Довіреності, та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №132698, яким передбачено, що банк надає клієнту кредит в розмірі 5 000,00 грн., клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 08.06.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною. (а.с.14-18).

З додатку №1 до договору №132698 від 11.03.2025 вбачається графік платежів, де чиста сума кредиту 9 490,00 грн., сума кредиту за договором 5 000,00 грн., проценти 3 240,00 грн., реальна річна процентна ставка 4 668,00 грн., сума за обслуговування кредитної заборгованості 1 250,00 грн., загальна вартість кредиту - 9 490,00 (а.с.19)

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Авіра груп» ОСОБА_1 ідентифікований одноразовий ідентифікатор KL7884, номер телефону НОМЕР_3 (а.с.13)

Довідкою ТОВ «ПрофітГід» надано підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів 11.03.2025 о 18:38 години в сумі 5 000,00 грн. на картку НОМЕР_1 в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ за договором №132698 (а.с.30).

Розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором № 132698 від 11.03.2025, відповідно до якого його заборгованість становить 9 256,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 3 276,00 грн., прострочена заборгованість за комісією 1 250,00 грн. (а.с.10).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «ФК «Венера фінанс»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

На спростування заявлених позовних вимог, щодо не надходження на мобільний номер відповідача одноразового ідентифікатора, про належність відповідачеві іншого мобільного номеру телефону та виписки з банківського рахунку на підтвердження не надходження грошових коштів на рахунок відповідача за цім договором представником відповідача надано не було, а тому позовні вимоги в цьому твердженні є обґрунтованими та підтвердженими належним чином.

У супереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, що створило станом на 20.02.2026 року заборгованість за простроченим тілом кредиту - 5 000,00 грн. та заборгованість за прострочені відсотки - 3 276,00 грн., доказів уплати заборгованості суду надано не було.

Сторонами було дотримано усіх вимог законодавства, кредитор перерахував обумовлену сторонами суму кредиту, позичальник отримав суму на свій картковий рахунок, тому договір вважається укладеним та підлягає виконанню обома сторонами.

Щодо нарахування суми простроченої комісії (за обслуговування кредиту).

Пунктом 1.4 Договору №132698 про надання кредиту від 11.03.2025 року передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 25% від суми фінансового кредиту, що становить 1 250,00 грн., розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку договору, встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

У договорі, графіку платежів, відповідач своїм підписом погодив комісію за надання кредиту, проте позивач не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Позивачем не наданий детальний розрахунок щодо нарахованих додаткових або супутніх послуг.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Окрім цього як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Також, Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 дійшов висновку, що в кредитному договорі має бути зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлено комісію. До таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно.

У даному випадку, позивачем не надано доказів того, що комісія у розмірі 1 250,00 грн (25% від суми кредиту) є платою за конкретну послугу, яка не є безоплатною за законом. Умова п. 1.4 кредитного договору № 132698 сформульована як плата за «послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту», що фактично дублює обов`язок кредитодавця, передбачений законом, та не є окремою послугою, за яку може стягуватися комісія. Отже, положення кредитного договору в частині стягнення комісії у розмірі 1 250,00 грн є нікчемними на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовна вимога про стягнення комісії є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення за договором факторингу.

19 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» (клієнт) в особі директора Саруханяна А.С. та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) в особі директора Осипенко І.С. уклали договір факторингу № 19122025/2, у відповідності до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 132698 від 11.03.2025 (а.с.22-24).

Згідно з п.4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додаьку №1 до цього Договору.

Реєстр боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19 грудня 2025 року підписаний сторонами в той саме день, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 (а.с.11), та відповідно до нього до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 132698 від 11.03.2025 в загальному розмірі 9 526,00 грн., але без врахування комісії сума заборгованості становить 8 276,00 грн.

Відповідно до копій платіжних інструкцій №235 від 18.02.2026, №182 від 19.12.2026 та №211 від 22.01.2026 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» здійснило оплату ТОВ «Авіра Груп» за договором факторингу № 19122025/2 (а.с.28,29).

Посилання представника відповідача, що витяг не є належним та допустим доказом, спростовується вимогами ст. 95 ЦПК України відповідно до яких письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Так, в даному випадку суду надано витяг з реєстру в електронній копії через систему «Електронний суд», яку засвідчено кваліфікованим електронним підписом уповноваженої позивачем особи для звернення до суду з цім позовом, а саме представником Пархомчук С.В., тобто витяг є належним та допустими доказом у цій справі.

Після відступлення права вимоги, для досудового врегулювання спору, позивачем на адресу ОСОБА_1 надіслано вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором за вих.№б/н від 20.03.2026 року, в якій повідомлено про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Авіра Груп» позивачеві та про необхідність її оплати новому кредиторові протягом 30 днів, яка була залишена відповідачем поза увагою (а.с.9).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Вимогами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 132698 від 11.03.2025 в розмірі 8 276,00 грн., тому суд вважає, що заявлена вимога підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з ч.1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані наступні документи:

- Договір №09/04/2026 про надання правової допомоги, укладений 09.04.2026 року між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» в особі директора Осипенко І.С. та адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчук С.В. (а.с.20-21);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 (а.с.32);

- акт про отримання правової допомоги від 25.08.2025 року, відповідно до якого вивчення документів, складання позовної заяви, інших заяв та клопотань, а також канцелярські витрати 15 500,00 грн. (а.с.60);

- платіжну інструкцію №5112 від 25.08.2026 року про сплату 15 500,00 грн. згідно рахунку 25.08.2026-106 від 25.08.2026 (а.с. 62).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста не вимагала значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає співмірними витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. заявлені адвокатом в позовній заяві.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати частково, а саме - судовий збір в розмірі 2 313,04 грн. (8 276,00 грн. х 2 662,40 грн. / 9 526,00 грн.) (а.с.7).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 280 ЦПК України, ст.ст. 526,530,1054-1057, 1077-1078 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд.23 оф. 703, р/р НОМЕР_5 , в АТ «Комінбанк», МФО 322540, заборгованість за Кредитним договором №132698 від 11.03.2025 року в розмірі 8 276 (вісім тисяч двісті сімдесят шість) гривень 00 копійок та суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 313,04 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., а всього 15 589 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 04 копійки.

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца