18.09.2026
Справа № 497/344/24
Провадження № 2/497/10/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2026 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого: судді - Раца В.А.,
секретаря - Божевої І.Д.,
за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 , в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів,
відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,-
ВСТАНОВИВ:
13.02.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким:
- зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належним їй на праві приватної власності будинком АДРЕСА_1 та належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0964 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0230, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти та своїми силами незаконно встановленої ними металевої труби на належній їй земельній ділянці;
- стягнути на користь позивача у рівних частинах з відповідачів спричинену їй протиправними діями відповідачів моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., тобто по 25 000,00 грн. з кожного.
Вимоги мотивовано тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0964 га, в той час як відповідачі є власниками суміжного домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на звернення до суду відповідачами здійснюються перешкоди в користуванні зазначеним вище будинком, який належить їй на праві приватної власності та земельною ділянкою. Так, відповідачем ОСОБА_3 було незаконно встановлено трубу, яка оздоблена камінням та знаходиться на належній їй земельній ділянці і перешкоджає встановити загородження саме на межі земельних ділянок. Через протиправні дії відповідачів, вона позбавлена можливості належним чином користуватися належною їй земельною ділянкою, що створює дискомфорт та унеможливлює нормальне проживання у належному їй на праві власності будинку та взагалі чинить негативний вплив на її будинок. На всі її вимоги припинити протиправні дії відповідачі не реагують, тому вона змушена звертатися до суду з даною позовною заявою з метою захисту своїх законних прав та інтересів. Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що оскільки вона тривалий час була позбавлена можливості користуватися належною їй частиною земельної ділянки, вона постійно нервувала, що призвело до погіршення стану її здоров`я та спричинило їй моральні страждання, тому на її користь з відповідачів підлягає стягненню спричинена їй моральна шкода в розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою судді від 22.02.2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено справу до підготовчого розгляду, про що повідомлено сторони (Т.1 а.с.48,49).
29.03.2026 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшов відзив, в якому вони просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що вони є мешканцями та співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 1984 року, що межує з домоволодінням позивача. Під час газифікації їх будинку та відповідно до проекту, затвердженому компетентними органами, в місці вказаному проектантами, зі згоди на той час власника сусіднього будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем ОСОБА_3 була встановлена димохідна труба. Позивач ОСОБА_1 стала власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та суміжної земельної ділянки з 29 березня 2019 року, тобто при купівлі житлового будинку позивачка бачила, що на сусідній ділянці встановлена димохідна труба, розташована на належній їм відповідачам, земельній ділянці, та ніяких незручностей в користуванні земельною ділянкою та будинком позивачу не чинить. Відповідачем ОСОБА_3 , на підставі виданих технічних умов з урахуванням всіх необхідних документів для проведення газифікації з одночасним дотриманням норм чинного законодавства та без будь-яких порушень прав позивача, ще у 1993 році була встановлена димохідна труба саме на відмостці його будинку, яка зазначена в технічних паспортах будинку від 1990 року та від 1991 року, та на земельній ділянці, яка належала їм відповідачам. Таким чином, димохідна труба знаходиться у фактичних межах земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які не були зміщені та були встановлені ще у 1990 році. Таким чином димохідна труба знаходиться у фактичних межах земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які не були зміщені та були встановлені ще у 1990 році. Вони, відповідачі, жодним чином не чинять перешкод позивачці у користуванні її земельною ділянкою, а в даному випадку наявною є технічна помилка в документах Держземкадастру, яку необхідно виправити в позасудовому порядку. При захисті прав позивачки шляхом задоволення позову, можуть бути порушені права як їх права, так і права третіх осіб, оскільки відбудеться зміщення меж земельних ділянок, що в майбутньому може призвести до породження нових позовів і звернень до суду. Крім того, позивачка ОСОБА_1 у травні 2020 року встановила на межі між їхніми домоволодіннями паркан з метало профілю висотою 3,2 м і довжиною 25,78 м, саме через цей паркан між ними виникли непорозуміння, так як вона не погодила з відповідача документацію на встановлення цього паркану. Присадибна земельна ділянка також позивачем переоформлена за цільовим призначення, на даний час земельна ділянка відноситься до обслуговування будівель торгівлі. В названому будинку позивачка ніколи не проживала та не проживає, димохідна труба, встановлена ними, відповідачами, на належній їм земельній ділянці, ніяких перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельної ділянкою та будинком, належними позивачу, не чинять та, позивачу ОСОБА_1 не причинялось і не причиняється ніякої матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою суду від 01.07.2024 року задоволено клопотання позивача - ОСОБА_1 про призначення будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз та справу направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції управління для проведення експертизи. В подальшому провадження поновлялося для розгляду клопотань експерта та позивача та знову призначалася експертиза з уточненими питаннями.
29.01.2026 року до суду надійшов висновок експерта та матеріали цивільної справи, у зв`язку з чим поновлено провадження по справі та призначене судове засідання (підготовчий розгляд).
24.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмету позову, яку прийнято до розгляду. В цій заяві представник просила:
- зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0487 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення за власні кошти (шляхом перенесення огорожі та знесення калітки), меж належної ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка фактично виходить за межі відведеної їм згідно правовстановлюючих документів земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240 та порушує межу А-3 суміжної земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Накладення меж складає від 0,34 м до 0,72 м. Межі З-І та І-К також мають зміщення в бік збільшення земельної ділянки, межа А-К має зміщення в бік зменшення земельної ділянки;
- зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0487 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти труби, яка оздоблена камінням та розташована на межі земельних ділянок кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288, що належить ОСОБА_1 та кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Межа суміжних земельних ділянок між точками А-3 проходить безпосередньо по трубі таким чином, що частина кам`яної основи труби шириною 0,5 м знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, що належить ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь позивача у рівних частинах з відповідачів спричинену їй протиправними діями відповідачів моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., тобто по 25 000,00 грн. з кожного;
- стягнути на користь позивача у рівних частинах з відповідачів витрати пов`язані з проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз у розмірі 55 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу, розрахунок та підтвердження яких буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.
17.03.2026 року відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подано письмові пояснення з приводу заявленого предмету спору, які долучено до справи. Відповідачі наполягали на тому, що спеціалістами виробничого кооперативу «Геодезист-Буджак» земельна ділянка, на якій розташована кам`яна основа газового димоходу шириною 0,5 м, помилково віднесена до земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, яка належала ОСОБА_5 , а тепер належить позивачу. Окрім цього в судовому засіданні ними подано заяву про проведення повторних вимірів земельних ділянок.
Ухвалою суду від 17.03.2026 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі, також представник зазначила, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів. Окрім цього представник пояснила, що строки позовної давності до даної категорії справ не застосовуються, технічні паспорти мають проміжний характер та не мають доказовий характер.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог, на їх думку експертиза не вірна, так як були помилки в документації, тому вони не згодні з висновком експерта, порушень з їх боку не має, паркан встановлювався позивачем на межі земельних ділянок, а попередні сусіді надали дозвіл на встановлення димоходу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши висновок експерта, а також технічну документацію на домоволодіння сторін, витребувану судом, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,0964 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0230, цільове призначення якої для будівництва ї обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса розташування земельної ділянки в договорі відсутня, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки 29 березня 2019 року укладеного між ОСОБА_6 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 , як продавець, та ОСОБА_1 , як покупець, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвої В.Б., зареєстрований в реєстрі за №300 (Т.1 а.с.131-133).
На підставі цього договору приватним нотаріусом Станєвою В.Б. 29.03.2019 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №161587227, номер запису про право власності 30940509(Т.1 а.с134).
Так, з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_5 виробленої виробничим кооперативом «Геодезист-Буджак» на підставі договору від 17.01.2019 року №1724, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0230, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та виділялася у власність, власнику житлового будинку розташованого за цією адресою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Т.1 а.с.148-176).
Рішенням виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області №165 від 14.06.2019 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації на об`єкт будівництва «Реконструкція житлового будинку під магазин промислових товарів без змін геометричних розмірім фундаментів у плані» за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.85).
З наданої інформації від 04.03.2021 №16/0-0.290-14/136-21 відділом Держгеокадастру у Болградському районі головного управління Держгеокадастру в Одеській області, встановлено, що в результаті розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, КП «Центр інженерних досліджень», та відповідної заяви, державним кадастровим реєстратором відділу у Болградському районі від 03.03.2021 року, був зроблений поділ земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0230, площею 0,0964, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на дві окремі земельні ділянки, а саме:
- земельну ділянку, площею 0,0477 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0287;
- земельну ділянку, площею 0,0487 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288;
за однією адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.130).
Земельна ділянка площею 0,0487, з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 та має цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, дата державної реєстрації права 05.03.2021 року, номер запису про право 40923487, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 27.03.2024 року (Т.1 а.с.86-88).
Таким чином земельна ділянка загальною площею 0,0964 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0230 припинила своє існування та була поділена на дві окремі земельні ділянки, крім того земельній ділянці площею 0,0487 га, з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288 змінено цільове призначення, та саме ця ділянка межує з домоволодінням під АДРЕСА_2 , де побудована спірна труба.
Власниками суміжного домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 є відповідачі по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується наступними доказами:
- договором купівлі продажу нерухомого майна від 31 жовтня 1990 року укладеного між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також неповнолітнім ОСОБА_9 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку, відповідно до якого ОСОБА_3 придбав у власність 3/10 частин житлового будинку за вищевказаною адресою, договір посвідчено державним нотаріусом Кухаревою В.Б. та зареєстровано в реєстрі за №3286 (Т.1 а.с.61 на звороті-62);
- свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02 липня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвою В.Б. на ім`я ОСОБА_4 , зареєстрованим в реєстрі за №609, спадкова справа №13/2020, відповідно до якого вона успадкувала після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 7/10 часток вище зазначеного житлового будинку, яке належало померлій на підставі договору дарування від 08 липня 1987 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.1990 року (Т.1 а.с.63);
- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №264132743 від 02.07.2021 року, відповідно до якого за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 7/10 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 42789403 (Т.1 а.с.66);
- свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 липня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвою В.Б. на ім`я ОСОБА_4 , зареєстрованим в реєстрі за №694, спадкова справа №13/2020, відповідно до якого вона успадкувала після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0444 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240, що належала померлій на підставі рішення 63-ої сесії VII скликання Болградської міської ради Одеської області, право власності зареєстровано в реєстрі за номером 32467291, дата державної реєстрації 17.07.2019 року (Т.1 а.с.67);
- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №267398019 від 26.07.2021 року, відповідно до якого за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/2 частину від земельної ділянки загальною площею 0,0444 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240, номер запису 43144069, підставою реєстрації є рішення 63-ої сесії VII скликання Болградської міської ради Одеської області (Т.1 а.с.70).
Тобто судом встановлено, що власниками суміжних земельних ділянок та домогосподарств є сторони по справі. Між ними виник спір з землекористування цими земельними ділянками, а саме відновлення меж та знесення труби (димоходу), що знаходиться на межі земельних ділянок.
З наявних у матеріалах справи фото таблиць судом встановлено, що на межі земельних ділянок збудовано кам`яну трубу (газовий димохід), що також не заперечується сторонами, а навпаки, відповідач ОСОБА_3 пояснив, що він побудував цю трубу з усного дозволу попереднього власника під час проведення до його житлового будинку газопостачання.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Згідно з частинами першою-другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, за яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості належить особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил.
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно до ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Судом встановлено, що згідно висновку експерта № 819 від 22.01.2025 будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, експерт ОСОБА_11 зробив наступні висновки:
- земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, яка належить позивачці, має фактичну площу 0,0471 га (замість 0,0487 га) та межі, що не відповідають межам згідно з даними державного земельного кадастру;
- земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0240, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має фактичну площу 0,0471 га, яка відмінна за площею вказаною в правовстановлюючих документах та межі, що не відповідають межам згідно з даними державного земельного кадастру. Площа земельної ділянки згідно правовстановлюючих документів 0,0444 га;
- труба оздоблена камінням, розташована на межі земельних ділянок кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288, що належить ОСОБА_1 та кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Межа суміжних земельних ділянок між точками А-3 проходить безпосередньо по трубі таким чином, що частина кам`яної основи труби шириною 0,5 м знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, що належить ОСОБА_1 ;
- земельна ділянка, що знаходиться в користуванні землевласників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розташована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично виходить за межі відведеної їм згідно правовстановлюючих документів земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240 та порушує межу А-3 суміжної земельної ділянки (має накладення) кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Накладення меж складає від 0,34 м до 0,72 м. Межі З-І та І-К також мають зміщення в бік збільшення земельної ділянки, межа А-К має зміщення в бік зменшення земельної ділянки.
За наведених вище обставин, позов підлягає задоволенню в частині зобов`язання відповідачів, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме відновлення за власні кошти (шляхом перенесення огорожі та знесення калітки) меж належної ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельної ділянки, а також знесення за власні кошти частини оздобленої камінням труби, яка виходить за межі належної відповідачам земельної ділянки, та частково знаходиться на земельній ділянці, належної позивачці.
Твердження відповідачів про законне будування труби на підставі проекту газопостачання не знайшло свого підтвердження, письмову згоду попереднього власника на будування цієї труби суду також не надано.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, то в даній частині позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 23 ч.1-5 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.
При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.
Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни№4від 31березня 1995року«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.
Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зазначено, що: "виходячи з положень статей 16 і 23ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.".
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі N 180/1735/16-ц (провадження N 61-18013сво18) зазначено, що "тлумачення положень статей 11 та 23ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди".
Відповідно до вище зазначеного позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджують дійсність моральних страждань та рівень їх тяжкості.
Позивачем та адвокатом не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Судові витрати, які складаються з 1 211,20 грн. сплаченої позивачем суми судового збору та 55 000,00 грн. витрат на проведення експертизи, що були сплачені позивачем, вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме покласти ці витрати на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 256, 261, 391, ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - задовольнити частково.
Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0487 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення за власні кошти (шляхом перенесення огорожі та знесення калітки) меж належної ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка фактично виходить за межі відведеної їм згідно правоустановлюючих документів земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240 та порушує межу А-З суміжної земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0288, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , а саме від 0,34 м. до 0,72 м.
Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0487 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власні кошти частини оздобленої камінням труби, яка виходить за межі земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0240, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме шириною 0,5 м, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0288, що належить ОСОБА_1 .
В частині стягнення моральної шкоди - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 у рівних частинах з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , витрати пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у розмірі 55000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 05.10.2026 року.
Суддя В.А. Раца