_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/38989/25
Провадження № 2/947/550/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2026 року
Київський районний суд у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач КП «Теплопостачання міста Одеси» звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , на його користь заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 3786,17 грн., посилаючись на те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , однак станом на 01.09.2025 року існує заборгованість у розмірі 3786,17 грн., що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов`язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав КП «Теплопостачання міста Одеси», тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Також, позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 року вказану справу передано судді Гниличенко М.В.
Відповідно ч.2. ст.281 ЦПК України - розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 30.10.2025 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.
Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.
Представник позивача - КП «Теплопостачання міста Одеси» Черкасов Д.Г. до судового засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, в її інтересах з`явився представник ОСОБА_2 , який позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи в електронному вигляді, заслухавши представника позивача та відповідача, приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно рішення Одеської міської ради № 101-V від 27.06.2006 року "Про реорганізацію Комунального підприємства «Одестеплокомуненерго» та Комунального підприємства «Одесатеплоенерго» реорганізовано Комунальне підприємство «Одестеплокомуненерго» та Комунальне підприємство «Одесатеплоенерго» шляхом злиття та створено на їх базі Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси».
Згідно нової редакції Статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", затвердженого рішенням Одеської міської ради від 22.11.2011р. №1535-VІ, основною метою діяльності КП "Теплопостачання міста Одеси" є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу підприємства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).
Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Текст такого договору було розміщено 04.10.2021 року на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua.
Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.
Відповідно до п.1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням норм ст.ст.633,634,641,642 ЦК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (введений в дію 01.05.2019) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно ч.1 ст.9 № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно положень ст.19 Закону України «Про теплопостачання» (далі - Закон 2633-IV) споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 (справа № 953/24063/19 провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо.
Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Проте, представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що з 2009 року і до липня 2025 року у позивачки були відсутні пристрої для отримання тепла (внаслідок демонтажу та відсутності батарей теплопостачання), про що надано відповідні докази, тобто фактично послуги теплопостачання протягом спірного періоду з листопада 2023 року по березень 2025 року відповідачкою не отримувались.
У свою чергу КП «Теплопостачання міста Одеси» до позовної заяви додано виключно реєстр нарахувань та оплат за абонентом ОСОБА_1 за особовим рахунком НОМЕР_1 за період листопада 2023 року по серпень 2025 року в розмірі 3786,17 грн., який сам по собі не може вважатись належним доказом на підтвердження позовних вимог та надання послуг споживачу.
Також, до позову надано наступні документи - копія паспорта та коду відповідача, довідка № 49 від 05.08.2015 року, яка станом на 2015 рік зазначає, що в квартирі проживає та зареєстрована одна особа - ОСОБА_1 , 1959 року народження; копії листи-відповіді за період 2012-2019р.р. Суд вважає, що довідка про кількість зареєстрованих в квартирі за 2015 рік та вищевказані листи за 2012-2019роки не охоплюють спірний період виниклої заборгованості, зазначений у позові з листопада 2023 по серпень 2025 року.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують право власності відповідача ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_2 , технічний паспорт на квартиру для встановлення загальної та опалювальної площі квартири, довідку про усіх зареєстрованих по квартирі станом на 2025рік, той факт, що особовий рахунок № НОМЕР_1 щодо нарахування та оплат за послуги теплової енергії значиться за кв. АДРЕСА_2 і відкритий на абонента ОСОБА_1 не означає, що вона є власником житла, де надаються послуги. Разом з тим, лише власник житла несе обов`язок його утримання.
Крім того, суду невідомо, з чого складається сума заборгованості в розмірі 3786,17 грн., оскільки сторонами не заперечується факт відключення відповідачем від системи централізованого опалення за спірний період з листопада 2023 по серпень 2025 року, та фактично не отримання послуги. Якщо вказана заборгованість склалась за опалення місць загального користування, тоді необхідно надати суду відповідні докази.
Відключення від системи централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за опалення місць загального користування та функціонування загально будинкових мереж, оскільки обов`язок з утримання спільного майна виникає з факту власності на нерухомість.
Проте, в матеріалах справи відсутні жодні акти на підтвердження факту належного надання послуг, зокрема Акти перевірки готовності до опалювального періоду будинку АДРЕСА_3 , які б підтверджували технічну справність системи та нарахування оплати за опалення місць загального користування та функціонування загально будинкових мереж, оскільки іноді стояки та радіатори в під`їздах будинку не виконують функцію опалення; акти обстеження КП «Теплопостачання» разом з представниками ОСББ «Чорномор», які б засвідчили дату та період відключення квартири відповідача від системи централізованого опалення; та законність такого відключення.
Згідно з Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж та Правилами підготовки до опалювального періоду, теплопостачальна організація спільно з балансоутримувачем будинку (ЖЕК, ОСББ, управитель) проводить обов`язкові сезонні обстеження 2 рази на рік, зокрема перед початком опалювального сезону, внаслідок чого складається акт до роботи в опалювальний період, без цього акту подача теплоносія в будівлю не дозволяється.
Представник відповідача, будучі не згодним з позовом та доданими доказами, надав суду письмові заперечення, якими зазначив наступне./а.с.35/
Зокрема, представник відповідача звертає увагу на додані позивачем листи за період 2012-2019 року, які не мають жодної юридичної сили станом на 03.02.2026 року, або на момент подачі позову жовтень 2025 року, або на початок заборгованості 2023 року. Оскільки, по-перше ї строк зберігання три роки, по друге вказані листи належним чином не завірені печаткою КП «Теплопостачання», відсутні докази надіслання та отримання вказаних листів відповідачем.
Крім того, представник критично відноситься до доказу під назвою «Реєстр нарахувань та оплат», оскільки вказаний документ не є первинним бухгалтерським або обліковим документом, що підтверджує господарські операції згідно Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», також вказаний документ відсутній в національному класифікаторі управлінської документації, затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.03.2021 № 56 із змінами, вказаний реєстр не є офіційною довідку підприємства, оскільки не засвідчений підписом посадової особи та гербовою печаткою установи, відсутня дата складання документу, код та реєстраційний індекс документа. Вказаний реєстр є суб`єктивною думкою позивача і не є належним доказом.
Також, представник відповідача звертає увагу суду на розбіжності в сумах заборгованості, зокрема у відповіді КП «Теплопостачання» від 10.09.2025 року та реєстру доданого до цієї відповіді заборгованість відповідача станом на листопад 2023 року вказана - 355,92 грн., в реєстрі який додано до позову позивачем заборгованість відповідача на листопад 2023 року вказано 329,32 грн., у реєстрі, який є додатком до відповіді КП «Теплопостачання» станом на 01.08.2025 року вказано сума - 3812,77 грн., у реєстрі до позовної заяви заборгованість відповідача станом на 01.09.2025 року вказана 3786,17 грн. При цьому, представником відповідача надана копія електронного рахунку за послуги теплопостачання за грудень 2025 року, де зазначено заборгованість ОСОБА_1 станом на грудень 2025 року в сумі 38422,99 грн./а.с.47/
Представник відповідача також акцентує увагу суду на рішенні Київського районного суду м.Одеси від 26.02.2025 року по справі № 947/11309/24, яким відмовлено у задоволенні стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з листопада 2006 року по жовтень 2023 року включно в сумі 36643,16 грн., яке набрало законної сили 04.04.2025 року та відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені цим рішення мають преюдиційне значення.
Представник відповідача зазначає, що вказане рішення суду позивачем не виконано, хоча з червня 2025 року вони неодноразово звертались до позивача з проханням виконати вказане рішення суду, виключити вказану у рішенні суму заборгованості, та надати акти звірки розрахунків з метою визначення достовірної суми заборгованості.
На а.с.40 представником відповідача наданий розрахунок заборгованості, який повинен складати 1779,83 грн., але з врахуванням нарахувань за листопад та грудень 2025 року, зокрема 38422,99 грн. - 36643,16 грн. = 1779,83 грн.
Представник відповідача звертає увагу суду, що на його клопотання про надання деталізованого розрахунку суми заборгованості, представником позивача було надано розрахунок за період з листопада 2023 року по березень 2025 року, проте вказаний розрахунок не є належним доказом. Зокрема, представник відповідача звертає увагу суду, що в даному документі відсутні обов`язкові реквізити документа - дата, місце складання, номер документа, підпис посадової особи, яка виконала розрахунок та печатка. Невідомо згідно якого нормативного акту/методики/ виконано розрахунок, відсутні будь-які докази, що підтверджують фактичність використаних в розрахунку даних щодо опалювальної площі будинку, квартири відповідача, обсягів теплової енергії, їх вартості, не підтверджено документально, що загальний обсяг спожитої теплової енергії у будинку за листопад 2023 року становить - 25,57 Гкал, так і за всі наступні місяці. Вказано різні площі загальної опалювальної площі будинку за 2023-2024 роки, фактично не встановлена опалювальна площа квартири відповідача, просто зазначено 29,4 кв.м., тому представник відповідача вважає, позивачем не надано документального обґрунтованого підтвердження суми заборгованості.
Суд звертає увагу на копію довідки ОСББ «Чорномор» від 01.06.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є членом ОСББ «Чорномор» з дати його реєстрації 09.11.2001 року, проживає в квартирі АДРЕСА_2 , у період з 10.02.2014 року по 23.05.2024 року в її помешканні відсутні батареї теплопостачання, тому у вказаний період послуги централізованого теплопостачання фактично не надавались, порушення (погіршення) технічної функціональності системи централізованого теплопостачання будинку АДРЕСА_3 внаслідок демонтажу (відсутності) батарей теплопостачання в помешканні ОСОБА_1 відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на висновок у рішенні Київського районного суду м.Одеси від 26.02.2025 року по справі № 947/11309/24, яким суд зазначив, що шляхом складення відповідного Акту від 25.09.2012 співробітники КП «Теплопостачання міста Одеси» зафіксували факт відсутності у мешканців квартири АДРЕСА_2 житлово-комунальної послуги у вигляді теплопостачання внаслідок фізичної відсутності приладів для її отримання у вказаному приміщенні, а тому не надавши споживачам у подальшому жодних відомостей про те що вказаний Акт є неприйнятним, так як не відповідає порядку його складення, фактично надали очікувані сподівання що вказана послуга у подальшому ( до зафіксованої зміни обставин) не буде нараховуватись як така що надана. З боку мешканців квартири не відбулось зміни зафіксованих Актом обставин, про що свідчить Довідка ОСББ від 01.06.2024 року. Крім того, станом на 2026 рік жодних дій з боку КП «Теплопостачання» з приводу зміни обставин, з`ясування фактичного стану помешкання відповідача щодо опалення, не відбулось, більш того, сторона відповідача повідомила суд про те, що у зв`язку з військовим станом та погіршенням стану електропостачання, ними було відновлено у кінці 2025 року теплопостачання шляхом монтажу батарей, проте в матеріалах справи відсутні акти щодо зміни обставин, акти звірки розрахунків з метою визначення достовірної суми заборгованості.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи обставини справи у сукупності, суд зазначає, що відсутність належних доказів, існуючі розбіжності в сумах заборгованості, складових її нарахування, неналежним чином оформлених документів, відповідно до вимог діючого законодавства, недостатність доказів, доданих до позову та їх суперечливість, у сукупності не дали можливості задовольнити позовні вимоги КП «Теплопостачання».
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» не підлягають задоволенню з огляду на їх недоведеність належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 89, 258, 263, 274-279, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2026 року.
Суддя М. В. Гниличенко