Справа № 574/711/26
Провадження № 2/574/547/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м.Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна.
Позов обґрунтовує тим, що вона є власником житлового будинку літер «А-1» загальною площею 46,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Буринського районного суду Сумської області у справі № 574/467/17 від 20 жовтня 2020 року було ухвалено виділити з майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності 1/2 частину житлового будинку літер «А-1» загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 19,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , без його поділу в натурі, визнавши за нею право власності на це майно.
У травні 2026 року вона звернулася до органу державної реєстрації речових прав з метою реєстрації права власності на виділену їй на підставі судового рішення 1/2 частки зазначеного вище нерухомого майна, оскільки в належний їй будинок в квітні 2026 року було здійснено авіаудар за допомогою БПЛА невстановленого типу і вона хоче отримати від Держави грошову компенсацію.
Однак, в проведенні реєстраційних дій їй було відмовлено у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинного обтяження у вигляді арешту на житловий будинок літер «А-1» загальною площею 46,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено ухвалою Буринського районного суду Сумської області у справі № 574/467/17 від 08.11.2017 р. Наявність зазначеного незнятого арешту унеможливлює виконання судового рішення та перешкоджає реалізації її законних прав як власника частки будинку.
Відтак, нею було подано заяву про ухвалення додаткового рішення до Буринського районного суду Сумської області з проханням ухвалити додаткове рішення у справі № 574/467/17 про скасування заходів забезпечення позову та зняти арешт з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, Буринським районним судом Сумської області була винесена Ухвала у справі № 574/467/17 від 05 червня 2026 року, в якій у задоволенні вищезазначеної заяви про ухвалення додаткового рішення щодо зняття арешту з об`єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - було відмовлено.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить зняти арешт з нерухомого майна - житлового будинку літер «А-1» загальною площею 46,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 21.07.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 09.09.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, разом з позовною заявою подала до суду клопотання, в якому просить справу розглянути без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та заяву про розгляд справи без його участі не подавав.
З врахуванням вказаних обставин та положень ст.280 ЦПК України, судом ухвалено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки, сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 08.11.2017 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №574/467/17 та накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5547591, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.10).
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 20.10.2020 року у справі №574/467/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку задоволено повністю. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрацію шлюбу з серпня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділено з майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 частину житлового будинку літер «А-1» загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 19,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , без його поділу в натурі, визнавши за нею право власності на це майно (а.с. 7-9).
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 05.06.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про скасування заходів забезпечення позову у справі №574/467/17 - відмовлено (а.с.11-12).
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
У контексті даної справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не може реалізувати права власності на нерухоме майно, а саме частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з накладенням судом арешту на нього, в порядку заходів забезпечення позову, передбачених главою 10 розділу 1 ЦПК України.
Водночас, відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні в справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже, норми ЦПК України містять спеціальну процедуру зняття арешту з майна, який було накладено судом в порядку забезпечення позову, а саме шляхом скасування цього забезпечення.
Як вже встановлено судом, у провадженні Буринського районного суду Сумської області перебувала цивільна справа № 574/467/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності частини житлового будинку, під час розгляду якої, ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 08.11.2017 року в порядку забезпечення позову і було накладено арешт на зазначене вище нерухоме майно.
При цьому вказані заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, вжито саме за заявою представника ОСОБА_1 , яка на даний час звернулася в суд з позовом про зняття арешту з нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 , була стороною у справі, в якій вжито заходи забезпечення позову, належало звернутися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у справі № 574/467/17, в межах якої і було накладено арешт на нерухоме майно.
Також, суд звертає увагу на те, що відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №574/467/17, судом в ухвалі від 05.06.2026 року було чітко вказано про те, що питання про скасування заходів забезпечення позову у цій справі підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 158 ЦПК України.
Натомість позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тобто ініціюючи новий позов щодо того ж нерухомого майна, обрала неправильний спосіб захисту свого цивільного права.
Враховуючи зазначені вище обставини, суд не погоджується з позицією позивача про застосування до спірних правовідносин положення ст. 391 ЦК України, оскільки в контексті даної справи, позов про зняття арешту з майна, в порядку зазначеної норми закону, міг бути пред`явлений позивачем у тому разі, коли вона не була би стороною у справі в межах якої судом застосовано заходи забезпечення позову, а також особою відносно якої застосовані такі заходи.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 2641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20) та від 22.04.2020 у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, що визначено положеннями ч.1 ч.2 ст.5 ЦПК України.
Тлумачення норм цивільного законодавства свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.
При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).
Отже, у контексті даної справи, суд доходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 обрала позапроцесуальний спосіб скасування заходів забезпечення позову, застосованих у іншій справі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачеві було відмовлено, сплачений нею судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. слід віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції Україні, ст. ст. 15, 16, 321, 391, ЦК України, ст. ст. 4, 5, ч. 1 ст.141, 158, 263, 264, ч. ч. 1-7 ст. 265 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна, відмовити повністю.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 19.10.2026 року.
Суддя: Т.Р. Гук