Справа № 584/1250/22
Провадження №2/574/180/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м. Буринь
Буринський районний суду Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області справу за позовом виконавчого комітету Путивльської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
встановив:
У провадженні Буринського районного суду Сумської області перебуває справа за позовом Виконавчого комітету Путивльської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Розгляд даної справи було відкладено на 16.10.2026 року, однак учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.
Представник позивача виконавчого комітету Путивльської міської ради Ланін В.П. подав заяву про відкладення розгляду справи без повідомлення буд-яких причин неможливості його участі в судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник Васюта Д.К. про причини своєї неявки також не повідомили.
Оскільки розгляд даної справи перебуває вже на стадії дослідження письмових доказів, а представник позивача Ланін В.П. у своєму клопотанні не навів жодних причин неможливості своєї участі або участі іншого представника позивача в судовому засіданні, суд не вбачає підстав для його відкладення, в зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року№ 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Звернувшись до суду із даним позовом, виконавчий комітет Путивльської міської ради просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у сумі 419 449,63 грн. за використання земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером [номер приховано]:02:017:0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01.11.2020 року по 23.02.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належав ряд нежитлових приміщень, а саме: адміністративна будівлі «2Б» по АДРЕСА_2 ; гараж для сільськогосподарської техніки «2Ж» по АДРЕСА_2 ; будівля КПП «1Г» по АДРЕСА_2 ; склад сільськогосподарської продукції «1з» по АДРЕСА_2 , які знаходились на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:017:0037, площею 2 га.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2017 року земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:02:017:0037, по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею 2 га, перебуває в комунальній власності.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 на момент розміщення на вказаній земельній ділянці належних об`єктів нерухомого майна була зареєстрована, як фізична особа-підприємець з видом економічної діяльності надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Крім того, виконавчий комітет Путивльської міської ради раніше вже звертався з аналогічних підстав в Господарський суд Сумської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування тією ж земельною ділянкою за період з 01.03.2019 року по 31.10.2020 року та рішенням від 09.07.2021 року вказаний позов було задоволено.
Жодних доказів припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 сторонами суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 Земельного кодексу України).
Частиною 2 статті 93 Земельного кодексуУкраїни встановлено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 916/1216/18 викладено позицію стосовного того, що ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, про неврахування якої зазначає скаржник вказано, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 686/1411/19 від 21 червня 2023 року зі схожих правовідносин (справа за позовом Хмельницької міської ради Хмельницької області до особи, яка мала статус фізичної особи-підприємця, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку), зазначено, що «матеріалами справи підтверджується, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП. Основними видами її економічної діяльності визначені роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12). Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні. З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Хмельницькою міською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання з іншої сторони існує спір, пов`язаний із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 464/5382/21 (провадження № 61-9758св23) зазначено, що: «за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 15 грудня 2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основними видами її економічної діяльності визначені надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20), надання в оренду будівельних машин і устаткування (код 77.32), надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код 77.32) і вантажний автомобільний транспорт (код 49.41). Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні.
Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок код класифікації видів цільового призначення земель визначений як «11.02», тобто для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Львівською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 , як суб`єктом господарювання - з іншої, існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності на спірних земельних ділянках після спливу строку дії договорів оренди».
Таким чином, оскільки спір у даній справі пов`язаний із здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці комунальної власності, правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, спір у цій справі за суб`єктним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у даній справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст.255, 260, 352-353 ЦПК України, суд,-
постановив:
Провадження у справі за позовом виконавчого комітету Путивльської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.Р. Гук