Провадження № 2/582/194/26
Справа № 582/522/26
Копія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2026 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Жмурченка В.Д.,
за участю секретаря - Коваль В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до Недригайлівського районного суду Сумської області із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 31 862,16 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 10.03.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна", укладено договір № 6446953 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 10800,00 грн, строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 10800,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
27.11.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 27.11/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права вимоги за кредитним договором, ТОВ "Авентус Україна" повідомило відповідача шляхом направлення смс повідомлення. Заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» склала 31 862,16 грн, з яких: 10800,00 грн - тіло кредиту, 21062,16 грн - проценти за 98 календарних днів.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Беручи до уваги, що на момент укладення договору факторингу № 27.11/23 від 27.11.2023 між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк договору № 6446953 про надання споживчого кредиту від 10.03.2023 не сплив, тому позивачем здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 98 календарних днів в розмірі 21062,16 грн.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором № 6446953 від 10.03.2023 в розмірі 31 862,16 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 6446953 від 10.03.2023 в розмірі 31862,16 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. Представник відповідача Кришина А.М. подала суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що ОСОБА_1 не заперечує щодо укладення кредитного договору № 6446953 та отримання кредиту у розмірі 10800,00 грн. Вказує, що останній з 18 січня 2023 року та на цей час проходить службу в Збройних Силах України, тому просила застосувати до ОСОБА_1 положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 погоджується частково щодо стягнення із нього тіла кредиту у розмірі 10800,00 грн. Крім того, просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Крім того, представник відповідача подала суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та у зв`язку з малозначністю справи просила зменшити розмір стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу з 10000,00 грн до 2000,00 грн (а.с. 66-75).
Представником позивача подано відповідь на відзив. Щодо застосування до відповідача ч. 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що для припинення або звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники або члени їх сімей повинні звернутись до кредитора (банку або МФО) із заяву разом з документами, перелік документів встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Однак, позивачу відповідні документи відповідачем не надавалися. В матеріалах справи також відсутні докази надсилання таких документів як первісному кредитору так і позивачу до моменту звернення з позовною заявою до суду. Тому вважає, що п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не може підлягати застосуванню в спірних правовідносинах.
У зв`язку з наведеним, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю та відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу (а.с. 77-83).
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 21062,16 грн та зменшити розмір витрат на правову допомогу з 10000,00 грн до 2000,00 грн.
Також, просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, заяву про стягнення яких буде подано до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі (а.с. 98-99).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, справу розглянуто без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 10.03.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 6446953 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 10800,00 грн на умовах строковості та платності. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с. 15-17).
Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 19).
ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 10800,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою «Універсальні Платіжні Рішення про перерахування коштів.
27.11.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 27.11/23, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 29-31).
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» .
У зв`язку із не виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, виникла заборгованість, яка складає 31 862,16 грн, з яких: 10800,00 грн - тіло кредиту, 21062,16 грн - проценти за 98 календарних днів, які нараховані позивачем за період з 28.11.2023 по 04.03.2024, оскільки на момент укладання договору факторингу - 27.11.2023, строк договору № 6446053 про надання споживчого кредиту від 10.03.2023 не сплив. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості, наданим первісним позивачем (а.с. 22-24) та розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с. 25).
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором № 6446053 від 10.03.2023 в розмірі 31 862,16 грн.
З досліджених судом доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору позики(кредиту) та які нормативно врегульовані таким чином.
Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Як вбачається з досліджених доказів, первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повністю було виконано умови кредитного договору та надано відповідачу обумовлену останнім суму кредитних коштів.
Однак, відповідач ОСОБА_1 грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Судом також встановлено, що до позивача ТОВ ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за договором факторингу перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 31862,16 грн.
Відповідач ОСОБА_1 факт укладення договору кредиту та отримання від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитних коштів на суму 10800,00 грн не заперечує.
У зв`язку з тим, що відповідач не виконує умови договору кредиту і не повернув борг позивачу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач визнає заборгованість за основною сумою боргу 10800,00 грн, а заборгованості за відсотками не визнає та заперечує проти її стягнення, з огляду на його статус військовослужбовця та положення п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який діяв на час виникнення спірних првовдіносин , свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як вбачається із копії військового квитка серії НОМЕР_2 , який виданий на ім`я ОСОБА_1 , витягу з наказу від 18.01.2023 № 18 командира ВС А1414, та довідки № 2509/2859/Д від 18.05.2026 ВЧ НОМЕР_3 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації (а.с. 69-72).
Отже, на відповідача ОСОБА_1 з 18 січня 2023 року, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.
А тому, суд доходить висновку про застосування до даних правовідносин спеціальної норми, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за відсотками за укладеним відповідачем кредитним договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10800,00 грн.
Виходячи з правових позицій Верховного Суду, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (Провадження № 14-730цс19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18), відповідно до яких вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції № 4599 від 27.04.2026 позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 1).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 902,45 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як видно з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.
Судом встановлено, що 10 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КРЕДИТ» та адвокатом Столітнім М. М. укладено договір про надання правової допомоги № 10/12-2024. Також в матеріалах справи міститься заявка № 1714 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024; акт прийому-передачі № 1714 виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, в якому зазначені надані адвокатом Столітнім М.М. позивачу види правової допомоги; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суд, враховуючи незначну складність справи, яка розглядалася в спрощеному провадженні, ціну позову, розмір витрат на правову допомогу, який відповідач заперечив та надав клопотання про його зменшення, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1084 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, Україна, 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2) заборгованість за кредитним договором № 6446953 від 10.03.2023 в розмірі 10800 (десять тисяч вісімсот) грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору в розмірі 902 (дев`ятсот дві) грн 45 коп, та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 дві тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : В. Д. Жмурченко