ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
21.09.2026 Справа №607/13930/26 Провадження №2/607/6168/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
І. Описова частина
1. Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали електронний договір про споживчий кредит № 103314453 (далі - Договір № 103314453).
За умовами Договору № 103314453 відповідачу надано кредит у сумі 5000 грн на строк 17 днів, з кінцевою датою повернення 12.09.2021. Визначено процентну ставку у розмірі 1,25% від суми кредиту за 1 день користування кредитом.
Позивач вказав, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за Договором № 103314453 у повному обсязі.
17.01.2022 ТОВ «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») уклали договір факторингу № 17-01/2022-54, за умовами якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 103314453.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 103314453.
Відповідач покладені Договором № 103314453 зобов`язання не виконав, унаслідок чого станом на 19.06.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 25476,97 грн, а саме: тіло кредиту - 4120 грн; проценти за користування кредитом - 20856,97 грн; комісія - 500 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подав.
3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
26.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні
21.09.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. не з`явилася. У позовній заяві просила позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без її участі. Не заперечувала проти здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
21.09.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явився без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Приймаючи до уваги повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд дійшов переконання про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів (постановлення заочного рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
26.08.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 103314453, додатками до якого: є Графік розрахунків (Додаток № 1) та Анкета-заява на кредит № 103314453.
Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора F91424.
Підписанням Договору № 103314453 відповідач підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією, передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», та що отримав від товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування» (п. 5.1 Договору № 103314453).
Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1 Договору № 103314453).
Сума кредиту становить 5000 грн. Кредит надається строком на 17 днів з 26.08.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 12.09.2021 (п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору № 103314453).
Комісія за надання кредиту: 500 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору № 103314453).
Проценти за користування кредитом: 1062,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.5.2, 1.7 Договору № 103314453).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 Договору № 103314453).
Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту (п. 2.3.1 Договору № 103314453).
Згідно з квитанцією ФК «Елаєнс» від 26.08.2021 на виконання умов Договору № 103314453 ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 5000 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Мілоан», за період з 26.08.2021 до 04.12.2021 за Договором № 103314453 виникла заборгованість у загальному розмірі 17648,97 грн, а саме: тіло кредиту - 4120 грн; проценти за користування кредитом - 13028,97 грн; комісія - 500 грн. Проценти нараховано за період з 26.08.2021 до 04.12.2021.
17.01.2022 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 17-01/2022-54, за умовами якого клієнт - первісний фактор зобов`язався відступити за плату право грошової вимоги у сумі 54396379,29 грн, а фактор зобов`язався, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту.
Право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників (Додаток № 4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (п. 6.1.4 договору факторингу № 17-01/2022-54).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 та акта прийому-передачі указаного реєстру від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 103314453, боржником у якому є відповідач.
Указані реєстр та акт підписано клієнтом та фактором та містять їхні печатки.
З платіжного доручення № 321370005 від 18.01.2022 встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти у сумі 2026481,75 грн з призначенням платежу «Оплата лота згідно договору факторинга № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 без ПДВ».
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Вердик Капітал», за період з 26.08.2021 до 23.02.2022 за Договором № 103314453 виникла заборгованість у загальному розмірі 25476,97 грн, а саме: тіло кредиту - 4120 грн; проценти за користування кредитом - 20856,97 грн; комісія - 500 грн.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора.
Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (п. 5.2 Договору № 10-01/2023).
Відповідно до Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 та акта прийому-передачі указаного реєстру до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 103314453, боржником у якому є відповідач.
Указані реєстр та акт підписано первісним та новим кредиторами та містять їхні печатки.
2. Норми права, які застосував суд
Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд
Суд встановив, що відповідно до наведених вище положень законодавства ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про споживчий кредит № 103314453 від 26.08.2021. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано його сторонами, у тому числі відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відтак у сторін Договору № 103314453 відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.
Позивач довів суду, що ТОВ «Мілоан» виконало умови Договору № 103314453 та надало відповідачу кредит у сумі 5000 грн.
Однак відповідач покладені Договором № 103314453 зобов`язання виконував частково, прострочив повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитом. Докази зворотного суду не надані.
Щодо заборгованості за процентами суд зазначає таке
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Наведене дає підстави дійти висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як зазначив суд вище, умовами Договору № 103314453 визначено, що кредит надається на строк 17 днів, а саме: з 26.08.2021 до 12.09.2021 включно.
Відтак передбачені ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти за користування кредитом могли бути нараховані лише включно до 12.09.2021.
При цьому п. 1.5.2 Договору № 103314453 та Графіком платежів за Договором визначено, що проценти за користування кредитом становлять 1062,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами в період після 12.09.2021 у сумі 20856,97 грн здійснено поза межами узгодженого сторонами Договору № 103314453 строку кредитування.
Також відсутні підстави вважати, що у даному випадку мало місце передбачене розділом 2.3 Договору № 103314453 продовження строку кредитування, оскільки докази продовження позичальником строку кредитування кредитного договору суду не надано.
Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає таке
Умовами Договору № 103314453 визначено сплату комісії за надання кредиту, що розраховується за ставкою 10% від суми кредиту та становить 500 грн.
Аналіз умов Договору № 103314453 свідчить про те, що така комісія є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.
Також умовами Договору № 103314453 визначено сплату комісії за обслуговування кредиту у випадку продовження строку кредитування договору.
Слід зауважити, що Закон України «Про споживче кредитування»
розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Однак умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі позивач не надав доказів погодження зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та які надаються відповідачу і за які кредитодавцем встановлено комісію, пов`язану з обслуговуванням кредиту.
З наданого суду розрахунку заборгованості за Договором № 103314453 вбачається, що первісним кредитором нараховано комісію за обслуговування кредиту у сумі 880 грн.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що положення Договору № 103314453 про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 500 грн та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 880 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.
Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 у справі 727/5461/23, від 09.10.2024 у справі 582/202/22.
Водночас із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив платежі за кредитом на загальну суму 3611 грн, з яких: 880 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 1851 грн - у рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом; 880 грн - у рахунок погашення заборгованості за комісією.
Оскільки умови Договору № 103314453 щодо стягнення зазначених комісій є нікчемними, сплачена відповідачем сума в розмірі 880 грн, яку первісний кредитор зарахував у рахунок погашення комісії, підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Також з урахуванням здійснених відповідачем платежів та визначеного умовами Договору № 103314453 загального розміру процентів за користування кредитом у сумі 1062,50 грн суд доходить висновку про відсутність заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 103314453 у сумі 2451,50 грн (5000 грн (заборгованість за тілом кредиту) + 1062,50 грн (заборгованість за процентами за користування кредитом) - 880 грн (здійснені платежі, що зараховані на погашення заборгованості за тілом кредиту) - 1851 грн (здійснені платежі, що зараховані на погашення заборгованості за процентами) - 880 грн (здійснені платежі, що зараховані на погашення комісії) = 2451,50 грн) доведено позивачем належними та достатніми доказами.
Крім цього, позивач довів, що унаслідок укладення зазначених вище договорів факторингу та відступлення прав вимоги кінцевим кредитором з правом вимоги до відповідача за Договором № 103314453 станом на теперішній час є ТОВ «Коллект Центр».
ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог
З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором № 103314453 від 26.08.2021 у сумі 2451,50 грн.
Вимоги про стягнення тіла кредиту у сумі ще 1668,50 грн, процентів за користування кредитом у сумі 20856,97 грн та комісії у сумі 500 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
IV. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2622,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № [номер приховано] від 13.02.2026.
Позов задоволено частково у сумі 2451,50 грн, що становить 9,62% від заявленої суми.
Судовий збір у сумі 256,12 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 2406,28 грн (90,38% від заявленої суми) необхідно покласти на позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 встановлено, що адвокатське бюро «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» дійшли згоди, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 4.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору.
Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (п. 4.3 договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024).
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 509 від 01.05.2026 та витягу з акта про надання юридичної допомоги № 22 від 29.05.2026 сторони засвідчують, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: надання усної консультації - 2 год., вартість 4000 грн; складання позовної заяви - 4 год., вартість 12000 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 13000 грн.
Суд враховує, що відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки розгляд справи здійснювався шляхом постановлення заочного рішення.
Разом з тим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи, та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.
При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які позивач поніс у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.
Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 384,80 грн. Витрати у сумі 3651,20 грн необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103314453 від 26.08.2021 у сумі 2451 (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна) гривня 50 копійок.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у виді судового збору у сумі 256 (двісті п`ятдесят шість) гривень 12 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.
Судовий збір у сумі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 28 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3651 (три тисячі шістсот п`ятдесят одна) гривня 20 копійок покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя І. В. Марциновська
Повне судове рішення складено 28.09.2026.