Дата документу 14.10.2026 Справа № 331/6331/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/6331/24 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.
Провадження № 22-ц/807/1773/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Товстопятко З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі», Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про відшкодування збитків та моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі», Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про відшкодування збитків та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що 18.08.2023 вона стала власником нежитлового приміщення, підвалу літ. А-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
31.01.2024 стався порив на металевому трубопроводі опалення між будинками АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_2 та відбулось залиття приміщення.
Внаслідок залиття приміщення отримало наступні пошкодження:
1) у коридорі (за технічним паспортом - приміщення № 2) загальною площею 7,5 м2: пошкодження деяких плиток підвісної стелі «АРМСТРОНГ», пошкодження стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки), пошкодження деяких плиток підлоги;
2) у санвузлі (за технічним паспортом - приміщення № 3) загальною площею 1,5 м2: пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки);
3) у кімнаті персоналу (за технічним паспортом - приміщення № 4) загальною площею 4,3 м2: пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки);
4) у кабінеті (за технічним паспортом - приміщення № 5) загальною площею 20,9 м2: пошкодження деяких плиток підвісної стелі «АРМСТРОНГ», пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки), пошкодження деяких плиток підлоги (пошкоджена конструкція дерев`яного коробу);
5) у кабінеті (за технічним паспортом - приміщення № 6) загальною площею 16,8 м2: пошкодження деяких плиток підвісної стелі «АРМСТРОНГ», пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки), пошкодження деяких плиток підлоги.
Також в нежитловому приміщенні було пошкоджено електропроводку, кондиціонер, плінтуси, розетки, вимикачі.
Згідно з висновком експерта № 2-2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20.02.2024 вартість відновлюваних ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття приміщення, складає 158 762 грн 64 коп.
Вказаний вище трубопровід опалення ТІ, Т2 від житлового будинку по АДРЕСА_3 до житлового будинку по АДРЕСА_3 , інвентарний номер 230317, знаходиться у господарському віданні Концерну «Міські теплові мережі» на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.05.2009 № 191/6 «Про передачу зовнішніх мереж теплопостачання в господарське відання Концерну «Міські теплові мережі».
Викладене означає, що в силу приписів законодавства обов`язок з утримання в належному технічному стані зовнішніх мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання), зокрема і трубопроводу опалення, на якому стався порив, покладено на Концерн «Міські теплові мережі». Натомість останній не вжив достатніх заходів для належного утримання цих мереж, що призвело до вищеописаного пориву на трубопроводі опалення та, як наслідок, залиття і пошкодження належного позивачу приміщення.
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя» Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради визначено управителем багатоквартирних будинків м. Запоріжжя.
Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 66 (зі змінами) КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради став повним правонаступником прав та обов`язків КП «Наше місто», у тому числі до господарського відання КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради з 01.04.2023 перейшов житловий будинок АДРЕСА_2 .
Крім того, 12.09.2023 позивач та КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради уклали договір № 1552/0 про надання послуг з управління будинком та прибудинкової території. Межею балансової належності та експлуатаційної відповідальності зовнішніх мереж центрального опалення між відповідачами визначена зовнішня поверхня стін будівель, що затверджено рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.07.2004 № 284 «Про передачу зовнішніх мереж тепло-, водопостачання».
З наведеного випливає, що обов`язком саме КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради було здійснення герметизації і гідроізоляції трубопроводів опалення на виході з приміщення, чого зроблено не було та що також стало причиною затоплення приміщення після пориву на вказаному трубопроводі опалення.
Зазначає, що позивач має право на відшкодування завданої їй відповідачами майнової шкоди (реальних збитків) у сумі 158 762,64 грн.
Залиттям приміщення, яке сталося з вини відповідачів, позивачеві спричинено також значну моральну шкоду - втрати немайнового характеру. Так, позивач власним коштом зробила капітальний ремонт приміщення та планувала відкрити там салон-студію з надання косметологічних послуг і відповідний навчальний центр, про що розповсюдила інформацію через соціальні мережі. Позивач була шокована фактом залиття щойно відремонтованого її зусиллями приміщення та протягом тривалого часу морально страждала через пошкодження свого майна. Також позивач перебувала у стресовому стані не тільки через наслідки залиття приміщення, але й через фактичне приниження її честі і ділової репутації серед колег та клієнтів, позбавлення позивача можливості самореалізації та заняття улюбленою справою. Позивач була змушена докладати додаткових зусиль для усунення наслідків залиття приміщення, шукати гроші для відновлення його стану до залиття, переживати пов`язаний із цим дискомфорт, чим був зруйнований звичний уклад її життя. Зазначене не могло не відобразитись на характері та обсязі душевних страждань, яких зазнала позивач.
Оскільки протиправними діяннями відповідачів позивачеві завдано моральної шкоди, то вона має право на відшкодування такої шкоди. Враховуючи глибину душевних страждань позивача, пов`язаних із пошкодженням приміщення, тяжкість вимушених змін у її житті (неможливість користування належним позивачу приміщенням за запланованим нею призначенням), значний час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану приміщення та вину відповідачів у заподіяній позивачеві шкоді, вважає розумним, виваженим та справедливим визначити розмір одноразового відшкодування моральної шкоди у 50 000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з Концерну «Міські теплові мережі» та Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на її користь 158 762,64 грн як відшкодування збитків, 50 000 грн як грошове відшкодування моральної шкоди та судові витрати, які вона понесла у зв`язку з розглядом справи.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі», Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про відшкодування збитків та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 158 762,64 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи у вигляді: судового збору в розмірі 1 587,70 грн, витрати, пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи від 20.02.2024, у розмірі 11 000 грн, витрати, пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи та підготовкою висновку експерта від 15.08.2025 № СЕ-19/108-25/11319-БТ, у розмірі 21 393,60 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн, разом стягнуто судових витрат у розмірі 58 981,30 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник Концерну «Міські теплові мережі» Казубек Л.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з КП «Запоріжремсервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 158 762,64 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн та судові витрати, пов`язані із розглядом справи; стягнути з КП «Запоріжремсервіс» на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов хибного висновку, що саме з вини Концерну «Міські теплові мережі» відбулося залиття приміщення підвалу 43 за адресою: АДРЕСА_4 , що сталася 31.01.2024.
Судом залишено поза увагою ту обставину, що труба, на якій був порив, знаходиться між двома корпусами (2 та 3) та жодного залиття приміщень, які знаходиться в корпусі 3, не відбулося саме тому, що на інженерних вводах була наявна герметизація та гідроізоляція.
Вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що порив транзитної труби відбувся з вини Концерну «Міські теплові мережі». В ході судового розгляду не встановлено у зв`язку з чим відбувся порив труби, оскільки вказана подія відбулася в розпал опалювального періоду, що свідчить про те, що з початку опалювального періоду (кінець жовтня 2023) до пориву (31.01.2024) система опалення функціонувала в належному стані.
Звертає увагу, що на виконання «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (далі Правила) та в рамках підготовки теплового господарства споживачів до опалювального періоду 2023-2024 рр., фахівцями Концерну «Міські теплові мережі» був надісланий лист балансоутримувачу житлового будинку АДРЕСА_2 з переліком заходів, що обов`язкові до виконання для сталого проходження опалювального періоду. Неналежне виконання балансоутримувачем своїх обов`язків з підготовки теплового господарства до опалювального періоду, а саме відсутність належної герметизації та гідроізоляції інженерних вводів, призвело до підтоплення приміщення позивача.
Також вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку щодо неналежного відповідача КП «Запоріжремсервіс», оскільки 12.09.2023 між ОСОБА_2 та КП «Запоріжремсервіс» укладено договір №1552/О про надання послуг з управління будинком та прибудинкової території, за п. 1.1, 1.4, 3.4 якого управитель (КП «Запоріжремсервіс») зобов`язався надавати співвласнику (позивачу) послугу з управління будинком та прибудинкової території, послуга з управління включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема виконання санітарно - технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем; управитель зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог цього договору, своєчасно проводити підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Таким чином, в ході судового розгляду однозначно не встановлено, з якої саме причини відбувся порив труби на трубопроводі опалення (технічний знос, зовнішнє пошкодження, тощо) та, як наслідок, об`єктивно неможливо встановити наявність вини Концерну «МТМ», оскільки протягом декількох місяців опалювального періоду трубопровід функціонував та причини пориву трубопроводу не встановлено. Разом з тим, можна дійти однозначного висновку, що причиною саме залиття приміщення стала відсутність гідроізоляції та герметизації інженерних вводів, що беззаперечно є виною КП «Запоріжремсервіс». Допитана експертка однозначно пояснила, що у разі наявності герметизації та гідроізоляції залиття приміщення не відбулося б.
Отже, за результатами дослідження матеріалів справи та встановлених обставин справи, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині задоволення позовних вимог відносно КП «Запоріжремсервіс», в іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.
Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.
Від представника КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради Ковтуна В.І. та представника ОСОБА_1 - адвоката Малишева О.В. на адресу апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких вони, кожен окремо, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими. Також представник ОСОБА_1 - адвокат Малишев О.В. просить стягнути з Концерну «МТМ» на користь позивача всі судові витрати, які остання понесла у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що причиною залиття приміщення, яке належить позивачу на праві власності, є порив на металевому транзитному трубопроводі діаметром 57 зовнішньої мережі центрального опалення між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 та відсутність герметизації та гідроізоляції на виході з будівлі трубопроводів опалення, тому суд дійшов висновку, що саме Концерн «МТМ» несе відповідальність за належний технічний стан транзитних мереж. Отже, шкода, заподіяна майну позивача, має бути відшкодована Концерном «Міські теплові мережі». Основною причиною потрапляння теплоносія води в підвал (приміщення позивача) будівлі є неналежний стан герметизації інженерного вводу трубопроводу у будівлю.
Концерном «МТМ» не надано доказів, які б спростовували би обставини щодо причин залиття приміщення позивача, тому суд дійшов висновку, що саме діяння Концерну «МТМ» підпадають під вимоги чинного законодавства, які є необхідними для покладення на нього відповідальності, а також наявний причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та заподіянням збитків. Концерн «МТМ» не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті приміщення позивача, інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди до суду не надав, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Позивачем доведено розмір заподіяної матеріальної шкоди, надано висновок експерта № 2-2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20.02.2024, вартість відновлюваних ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття приміщення складає 158 762 грн 64 коп. Також, розмір збитків, завданих внаслідок залиття приміщення позивача, визначений висновком, відповідачем не спростований.
Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, судом враховано тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, що потрібні останній для відновлення попереднього стану, глибину її душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість використовувати належним чином своє майно), а також вимоги розумності та справедливості. Суд вважав, що позивачем доведено завдання їй моральної шкоди внаслідок залиття належного їй на праві власності приміщення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, керуючись вимогами справедливості, розумності, враховуючи ступінь вини відповідача у заподіянні залиття приміщення, суд визначив розмір моральної шкоди, завданої відповідачем Концерном «МТМ» позивачу внаслідок залиття приміщення, у розмірі 10 000, 00 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29 січня 2009 року Концерн «МТМ» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя» Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради визначено управителем багатоквартирних будинків м. Запоріжжя.
Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 66 (зі змінами) КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради стало повним правонаступником прав та обов`язків КП «Наше місто», у тому числі до господарського відання КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради з 01.04.2023 перейшов житловий будинок АДРЕСА_2 .
Межею балансової належності та експлуатаційної відповідальності зовнішніх мереж центрального опалення між відповідачами визначена зовнішня поверхня стін будівель, що затверджено рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.07.2004 № 284 «Про передачу зовнішніх мереж тепло-, водопостачання».
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, підвалу літ. А-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
12.09.2023 позивач та КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради уклали договір № 1853/о про надання послуг з управління будинком та прибудинкової території, за п. 1.1, 1.4, 3.4 якого управитель (КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради) зобов`язався надавати співвласнику (позивачу) послугу з управління будинком та прибудинкової території; послуга з управління включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем; управитель зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього договору, своєчасно проводити підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період. Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством; співвласник має право одержувати від управителя своєчасно та належної якості послугу з управління згідно із законодавством та умовами договору управління (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», абз. 2 п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, абз. 2 п. 40 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712).
31.01.2024 стався порив на металевому транзитному трубопроводі зовнішньої мережі центрального опалення діаметром 57, що перебуває на балансі Олександрівської ФК «МТМ», та проходить між будинками АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_2 та відбулось залиття приміщення № 43 за адресою: АДРЕСА_2 .
31.01.2024 комісією КП «Запоріжремсервіс» було проведено обстеження вказаного нежитлового приміщення № 43 в присутності власника ОСОБА_3 на предмет залиття та складено відповідний акт від 31.01.2024р.
За результатами обстеження встановлено, що внаслідок залиття приміщення отримало наступні пошкодження:
1) у коридорі (за технічним паспортом - приміщення № 2) загальною площею 7,5 м2: пошкодження деяких плиток підвісної стелі «АРМСТРОНГ», пошкодження стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки), пошкодження деяких плиток підлоги;
2) у санвузлі (за технічним паспортом - приміщення № 3) загальною площею 1,5 м2: пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки);
3) у кімнаті персоналу (за технічним паспортом - приміщення № 4) загальною площею 4,3 м2: пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки);
4) у кабінеті (за технічним паспортом - приміщення № 5) загальною площею 20,9 м2: пошкодження деяких плиток підвісної стелі «АРМСТРОНГ», пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки), пошкодження деяких плиток підлоги (пошкоджена конструкція дерев`яного коробу);
5) у кабінеті (за технічним паспортом - приміщення № 6) загальною площею 16,8 м2: пошкодження деяких плиток підвісної стелі «АРМСТРОНГ», пошкодження забарвлення стін (сліди жовтого кольору, розводи, потіки), пошкодження деяких плиток підлоги.
Також у нежитловому приміщенні було пошкоджено електропроводку, кондиціонер, плінтуси, розетки, вимикачі.
Висновки та рекомендації: Залиття нежитлового приміщення № 43 житлового будинку АДРЕСА_4 відбулося 31.01.2024 внаслідок пориву на металевому трубопроводі діаметром 57 зовнішньої мережі центрального опалення між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , який перебуває на балансі Олександрівської ФК «МТМ». Дана подія зареєстрована до журналу єдиного обліку відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за № 1447 від 31.01.2024 року.
31.01.2024 о 23:12 год. працівниками Олександрівської ФК «МТМ» аварійну ситуацію було усунено, шляхом повної заміни ділянки металевого трубопроводів центрального опалення О 57 довжиною 28 м, подачу теплоносія на будинок відновлено. При обстеженні подаючого та зворотнього внутрішньобудинкових трубопроводів центрального опалення О 76 аварійних витоків та протікань не виявлено.
При обстеженні 31.01.2024 нежитлового підвального приміщення № 43, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , старшим майстром ДТТЕТЕ філії Концерну «МТМ» Олександрівського району Кравчуком І.В. було встановлено, що через це приміщення проходять трубопроводи опалення, які не знаходяться на балансі Концерну «МТМ». На виході з будівлі трубопроводів опалення відсутня герметизація та гідроізоляція, що призвело до затоплення зазначеного нежитлового приміщення. Зазначене зафіксовано складеним у присутності ОСОБА_1 . Актом обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 31.01.2024 № б/н.
13 лютого 2024 року укладений договір № 2-2024 про проведення будівельно-технічного дослідження.
Згідно з висновком експерта № 2-2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20.02.2024 вартість відновлюваних ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття Приміщення, складає 158 762 грн 64 коп.
Відповідно до акту приймання - передачі виконаних робіт від 20.02.2024 року, виконавець ФОП ОСОБА_4 провів роботи з проведення будівельно-технічного дослідження залиття нежитлового приміщення підвального поверху за адресою: АДРЕСА_6 , згідно Договору № 2-2024 від 13.02.2024, загальна вартість послуг складає 11 000,00 грн.
29.04.2024 року ОСОБА_1 направила Концерну «Міські теплові мережі» претензію про відшкодування збитків.
07.08.2024 ОСОБА_1 направила КП «Запоржремсервіс» претензію про відшкодування збитків.
01.07.2024 року від Концерну «Міські теплові мережі» позивачу надійшла відповідь щодо розгляду претензії, у якій зазначено, що забезпечення належного утримання та ремонту (відновлення герметизації та гідроізоляції за необхідності) інженерного вводу теплових мереж до внутрішньобудинкової системи теплопостачання є обов`язком виконавця послуг управління багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_2 . Відшкодування збитків, завданих залиттям належного ОСОБА_3 нежитлового приміщення № 43, має відбуватися КП «Запоріжремсервіс».
28.08.2024 року від КП «Запоріжремсервіс» надійшла позивачу відповідь щодо розгляду претензії, вважають, що претензійні вимоги до КП «Запоріжремасервіс» є необґрунтованими та передчасними, оскільки балансоутримувачем транзитного трубопроводу зовнішньої мережі опалення між будинками АДРЕСА_7 є Олександрівська ФК «МТМ».
Відповідно до висновку експерта від 15.08.2025 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що у зв`язку з тим, що з моменту залиття приміщення підвалу літ. А-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що сталася 31.01.2024 року, до моменту проведення огляду експертом 06.08.2025 року минув значний проміжок часу, визначити технічну причину залиття зазначеного приміщення станом на момент проведення дослідження, експерту не надається за можливе. Проте, з урахуванням умов наведених в дослідницькій частині цього висновку експерта, враховуючи усі надані на дослідження документи, фото та відеоматеріали, можливо припустити, що ймовірною причиною залиття приміщення підвалу літ. А-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є порив на металевому транзитному трубопроводі О57 зовнішньої мережі центрального опалення між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 та відсутність герметизації та гідроізоляції на виході з будівлі трубопроводів опалення.
У висновку експерта зазначено:
- «Відповідно до розділу 7 Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону……зазначені заходи повинні передбачати …відновлення теплової ізоляції…»
- «Відповідно до розділу 6 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж …6.3.57. На вводах трубопроводів теплових мереж в будівлі для забезпечення їх герметизації встановлюються пристрої футляри, що перешкоджають проникнення води та газу у будівлю…»
- «Технічне оснащення житлового будинку: електропостачання, газопостачання холодне постачання, центральне опалення, каналізація. Металеві транзитні трубопроводи зовнішньої мережі центрального опалення діаметром 57, що перебуваються на балансі Олександрівської ФК «МТМ» проходять між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 ..»
- «Відповідно до наданих на дослідження актів загальних оглядів будівлі від 28.04.2023 та 03.04.2024 герметизація вводів знаходилась у задовільному стані. З огляду на викладене, можливе припустити наступне: Відповідно до актів від 31.04.2024, складених представниками КП «Запоржремсервіс»: Залиття нежитлового приміщення № 43 житлового будинку АДРЕСА_4 відбулося 31.01.2024 року внаслідок пориву на металевому транзитному трубопроводі діаметру 57 зовнішньої мережі центрального опалення між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , який перебуває на балансі Олександрівської ФК «МТМ».
Витрати, пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи та підготовкою висновку експерта від 15.08.2025 № СЕ-19/108-25/11319-БТ становлять 21 393,60 грн.
На виконання ухвали суду першої інстанції Концерн «Міські теплові мережі» долучив до матеріалів справи для виконання експертизи акт та паспорт готовності до роботи в опалювальний період 2023-2024 р.р. житлового будинку АДРЕСА_4 .
Акт та паспорт свідчать про те, що будинок АДРЕСА_4 був частково готовий до опалювального періоду в 2023-2024 р.р. та були перевірені мережі центрального опалення, та наявний висновок, що на підставі наведених даних комісія вважає, що будинок підготовлений не в повному обсязі до експлуатації в зимових умовах. Особливі зауваження: частково відсутня теплоізоляція на трубопроводі центрального опалення.
Також, на виконання ухвали суду першої інстанції КП «Запоріжремсервіс» долучив до матеріалів справи акти загального огляду будинку АДРЕСА_4 . Ухвала суду не була виконана у повному обсязі, експерту не надано: акти гідравлічного випробування на герметичність опалення або протоколів випробувань на герметичність мережі опалення житлового будинку та технічної документації зі схемами влаштування внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку.
Експерт ОСОБА_5 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що експерту на дослідження сторонами не надано акти гідравлічного випробування на герметичність опалення або протоколів випробувань на герметичність мережі опалення житлового будинку та технічної документації зі схемами влаштування внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку. Якби була в наявності документація, то можна дослідити як проходить трубопровід. На момент огляду вона вже бачила відремонтовані труби, станом на момент пориву під час дослідження фото та відеофікасації було зафіксовано труби без теплоізоляції. На питання учасника процесу відповіла, якщо герметизація та гідроізоляції на виході з будівлі трубопроводів опалення була присутня, то порив був би відсутній.
Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно із роз`ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19).
Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом із тим, не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Концерном «Міські теплові мережі» не спростовано належними та допустимими доказами своєї вини у залитті приміщення позивача, не надано доказів на спростування визначеного у позовній заяві розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Концерн «Міські теплові мережі» не є особою, винною в залитті приміщення позивача, не знайшли свого підтвердження. Суд першої інстанції правильно поклав відповідальність за залиття приміщення позивача на Концерн «Міські теплові мережі», оскільки залиття нежитлового приміщення, що належить позивачу на праві власності, відбулося внаслідок пориву на металевому трубопроводі 057 зовнішньої мережі центрального опалення між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , який перебуває на балансі Олександрійської ФК «МТМ».
Концерн «Міські теплові мережі» не спростував презумпцію своєї вини. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Також колегія суддів вважає визначений у висновку експерта № 2-2024 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20.02.2024 розмір збитків таким, що відповідає шкоді, завданій залиттям приміщення позивачки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» на користь позивачки майнової шкоди в розмірі 158 762 грн 64 коп.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Крім того, що стосується рішення суду в частині стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» на користь позивачки моральної шкоди та судових витрат, то апеляційна скарга не містить доводів стосовно вирішених вимог в частині стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн та судових витрат в загальному розмірі 58 981,30 грн.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат у вигляді судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Що стосується витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що: «втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».
Згідно з вимогами статей 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За частинами другою - п`ятою статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується ухваленням постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами).
При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано копії: договору № 108/2 про надання правничої допомоги від 10.07.2026, Ордеру на надання правничої допомоги Серія АР № 1333628, акту-розрахунку надання правничої допомоги від 23.07.2026, відповідно до якого адвокат Малишев О.В. надав клієнту ОСОБА_1 наступну правову допомогу: ведення справи у суді апеляційної інстанції (юридичний аналіз апеляційної скарги, надання правових консультацій, складення відзиву на апеляційну скаргу, складення заяв з процесуальних питань, представництво у судових засіданнях тощо) на загальну суму 13 000,00 грн, квитанцію № 76 від 23.07.2026 на суму 13 000,00 грн.
Враховуючи надані представником ОСОБА_1 - адвокатом Малишевим О.В. докази та ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення, колегія суддів погоджується, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Разом із тим, апеляційний суд, досліджуючи акт-розрахунок надання правничої допомоги від 23.07.2026 враховує, що юридичний аналіз апеляційної скарги не може бути виділений в окремий вид послуг, оскільки є складовою підготовки відзиву та документів до нього, є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі та за своєю суттю не може бути віднесений до правової допомоги як окрема послуга.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, що «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, складність та категорію справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правничої допомоги, враховуючи ціну позову в цій справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_8 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: М.С. Гончар
Е.А. Онищенко